Дитинство |
23 травня 1985 року я з'явився на світ в одному з пологових будинків міста Макіївки. Цей день став найщасливішим для двох молодих, енергійних, красивих людей, що тільки починали свій життєвий шлях, тому що у них з'явилася перша дитина в їх недавно утвореній сім'ї. Це були мої батьки, тато – Лівандовський Віктор Олександрович і мама – Лівандовська Наталія Вікторівна.
Все моє раннє дитинство пройшло в цікавих іграх з друзями на нашому селищі і спортивному майданчику, який розташовувався поряд з моїм будинком, тому що з дитинства я обожнював рухомі ігри, а особливо був без розуму від футболу. Ще одним місцем, де я проводив велику кількість часу, був дитячий садок «Ромашка», в який я відходив 4 роки.
|
Школа |
1 вересня 1992 року я дізнався, що таке школа. Одягнений в брюки, білу сорочку, піджачок і з портфелем, який був більший за мене в пару разів, я збентежено стояв на своїй першій «шкільній лінійці». Проте я швидко адаптувався до цих незнайомих мені досі умов і вже незабаром з моїми шкільними друзями нам був знайомий кожен куточок нашої надалі улюбленої школи. Навчання в початкових класах було для мене дуже легким, тому всі перші роки в школі я закінчував з похвальним листом за успіхи в навчанні. Чим старше ставав, тим менше цих похвальних листів ставало, проте нижче 3-4 підсумкових четвірок не опускався. Улюбленими предметами в школі були фізкультура, історія і математика. За всі роки в школі брав участь в багатьох так званих у нас «олімпіадах» по математиці, історії, географії і українській мові. Виступав за збірну своєї школи в таких видах спорту як футбол, баскетбол, волейбол, плавання і легка атлетика. Встановив рекорд школи в піднятті тулуба за 1 хвилину, тобто качанні преса, який став дорівнювати 82 разам.
Паралельно з навчанням в школі ходив на тренування по різним видам спорту. Першою спортивною секцією, яку я відвідував ще з дитячого садку, був плавальний басейн. Там я навчився відмінно плавати і здав норматив на якийсь з розрядів. Наступною секцією стала секція футболу, на яку я відходив близько 4 років, а потім чомусь кинув. Зараз вважаю, що це була одна з перших моїх помилок, тому що з раннього дитинства я мріяв стати професійним футболістом, але, як відомо, не всі мрії збуваються. Ця не збулася з моєї вини, тому що не доклав необхідних зусиль в потрібний момент в потрібному напрямку, а потім було вже пізно. У старших класах займався вільною боротьбою і відвідував тренажерний зал, що значно зміцнило мене фізично.
Повернемося ненадовго назад в школу, а саме в 11 клас. Того року, як і перед всіма випускниками середніх шкіл, переді мною встало питання: «У який університет і на яку спеціальність вступати?». Порадившись з батьками, я ухвалив рішення вступати до Донецького Національного Технічного університету і пішов на курси по вищій математиці. Спочатку на першому рейтингу здавав іспит на спеціальність «Програмне забезпечення», проте із-за незнання на той момент інформатики вирішив вступити на спеціальність «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг», тому що для вступу потрібно було здати лише рейтинг по математиці. Напрямок навчання комп'ютерним наукам було вибрано із-за усвідомлення того, що в майбутньому без уміння роботи на комп'ютері буде складніше знайти престижну роботу. Рейтинг був успішно складено і 1 вересня 2002 року я став студентом ДонНТУ.
|
Університет |
Навчання в нашому ВУЗі починалося, швидше за все, як і у всіх першокурсників, ще не відвиклих від шкільних правил. Щоденна метушня з корпусу в корпус, та ще і з лабіринтами третього корпусу, півторагодинне сидіння на парах, різні лабораторні роботи, семінари були спочатку не кращими враженнями про студентське життя. Але, не дивлячись ні на що, людина уміє адаптуватися в будь-якій ситуації, що відбулося і цього разу. Через пару місяців ми всі звикли до цього ритму життя, і він вже не став здаватися нам чимось незвичайним. Навпаки, з кожним місяцем, семестром, роком ми ставали все більш умілими на різні розваги і відпочинок паралельно із заняттями в університеті, що стало приносити нам не тільки знання, але і задоволення.
Так йшов рік за роком, але цих років не так вже і багато. В кінці четвертого року навчання знову довелося робити вибір між кваліфікацією магістра і фахівця. Оскільки мій середній бал при навчанні на бакалавра складав 4.53 і дозволяв продовжити навчання в магістраті, то я і зробив вибір на його користь.
В ході навчання в магістраті зупинився на такій темі випускної роботи як: «Аналіз моделей реалізації інвестиційних проектів». Вибір даної теми був обумовлений моїми особистими симпатіями саме до економічної сфери навчання на даній спеціальності.
В кінці цього року сподіваюся, у мене вистачить сил написати магістерську роботу, захистити її і одержати диплом про вищу освіту. Надалі хочу знайти цікаву роботу, ще більш удосконалюватися в різних сферах науки і в майбутньому стати щасливою і успішною людиною. Поки досить.............
|
