Таран Антон Валентинович

Факультет: Обчислювальна техніка та інформатика

Спеціальність: Програмне забезпечення автоматизованих систем

Email: taran.anton@mail.ru

          Середній бал у період навчання в університеті 4.5. Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписки, володію англійською.

          У професійному обсязі з наявністю досвіду роботи володію мовами програмування Vіsual C++ і Java. У достатньому обсязі володію Vіsual C# .NET, Vіsual Basіc, Delphі, VBScrіpt, JavaScrіpt, HTML, PHP, MySQL, MSІ Setup під ІnstallShіeld, Ant, Assembler, C/C++, Pascal. Маю досвід роботи у великих проектах, розробки COM-компонентів на VC++, web-систем документообігу на Java.

Захоплення

          Ще півроку назад головне захоплення було комп'ютерні ігри, яким я багато років присвячували велику частину свого часу. Але недавно все різко змінилося й зараз ще не встиг визначитися з новими захопленнями. В основному, через повну відсутність вільного часу. Активно займаюся спортом, люблю тримати себе в кращій формі. Люблю ходити в спортивний клуб, бігати, займатися на тренажерах. Улюблені спортивні ігри - баскетбол і великий теніс.

Біографія

          Народився 21 лютого 1986 року в місті Донецьку. Тато - Таран Валентин Васильович - економіст, закінчив Донецький інститут радянської торгівлі (зараз Донецький торгівельний університет), мама - Таран Світлана Петрівна - інженер-електрик, у свій час теж закінчила ДПІ (тепер ДонНТУ), факультет Автоматики й телемеханіки (АТ, зараз - КІТА).

Дитинство

          З раннього дитинства найбільше запам'ятався дитячий садок. Про нього залишилися дуже приємні й теплі спогади, там я був в оточенні гарних вихователів і дітей.

          Як в ранньому дитинстві, так і в шкільні роки - я був дуже активною дитиною. Ніколи не міг сидіти без діла, подовгу дивитися телевізор або читати книжки. Дуже багато гуляв на вулиці, "стер" не один десяток футбольних м'ячів і з півдюжини баскетбольних.

Школа

          У школу я хотів ще з п'яти років. Уже тоді мені було нудно в садку й хотілося розвиватися, піти далі інших ровесників. Але батьки, правильно розсудивши, що в п'ять років у школу іти ще рано, віддали мене туди з шести років. Хоча навіть при цьому я став на рік молодше інших своїх однокласників. Але це не становило для мене ніяких проблем, тому що я був добре розвинений розумово, а по розмірах був крупніше більшості з них, що позбавляло мене проблем з якими-небудь докорами та любителями побитися. І в компанії я ніколи не почував себе молодше, часом навіть навпаки.

          Зі школою мені дуже поталанило. Прямо під вікнами мого будинку розташувалася з дуже гарною репутацією школа-ліцей №12, що перша в Донецьку перейшла на україномовне навчання, через що я тепер володію українською мовою нітрохи не гірше ніж російською. Потрапив я в А клас, куди відбирали найкращих. Клас був з математичним ухилом, але однаково моя перша вчителька довго знижувала мені оцінки за те, що всі завдання я вирішував усно, пропускаючи хід рішення писав тільки відповідь, тому що вважав, що вони занадто прості, щоб ще що-небудь розписувати. Математичний нахил, розум і небагато ліні - напевно перші передумови, щоб стати програмістом.

          Вчився завжди добре, але головною метоя для мене были не п'ятірки, а одержання знань. Тому школу закінчив без медалі, але з більшістю оцінок відмінно. Часто ходив на олімпіади по математиці й по інформатиці. Весело проводив вільний час у компанії друзів і подруг.

          За шкільні роки встиг побувати й у шаховому гуртку (навіть ходив на районні турніри), і в секції кікбоксингу (хоча там більше подобалися одиночні тренування, а не спарринги), і математичні факультативні заняття по рішенню нестандартних завдань.

          На початку одинадцятого класу під впливом родичів було ухвалене рішення поступати у Донецький інститут внутрішніх справ (ДІВД) на спеціальність, яка в усному мовленні мала назву "антихакер". Для підготовки до вхідних екзаменів ходив на курси по праву і по історії. Також почав ходити в спорт-клуб для здачі фізичних заліків. Підготовка йшла успішно, але навесні виявилося, що в ДІВД мене цього року не можуть взяти з формальних причин пов'язаних з віком (я був на рік молодше). У силу цього довелося вибирати нове місце для майбутнього навчання - вибір припав на ДонНТУ на спеціальність Програмне забезпечення - і прискореними темпами готуватися до поступання по співбесіді, тому що рейтинги я вже пропустив. Через мілий час на підготовку співбесіду здав тільки на платне відділення, але ризикувати йти на іспит не став, тому що тоді онулювалися б результати співбесіди. От так я й оказався в ДонНТУ на спеціальності формально має назву Програмне забезпечення автоматизованих систем (ПС).

          Школу закінчив добре, без яких-небудь подій. Дуже сильно запам'яталися святкування останнього дзвінка та випускний вечір. Це були самі чудові свята за увесь час у школі!

Університет

          Отже, в 2002 році я поступив у ДонНТУ на спеціальність ПС. Перший семестр в університеті пройшов не дуже м'яко - після досить легкого навчання у школі я так само розслаблено поставився до навчання в університеті. Результатом стала дуже насичена сесія, безсонні ночі прискореної підготовки до іспитів і навіть одна перездача. Але проте у наслідку я завжди намагався все робити заздалегідь і все здавати автоматами, що починаючи із другого курсу мені дуже успішно вдавалося - за все наступне навчання я здав усього кілька екзаменів, а все інше одержував автоматами й тим самим мав додаткові 2-3 тижня канікул кожні півроку.

          З викладачів більше за все запам'яталися Скворцов Анатолій Охрімович - його лекції й екзамени з вищої математики. Це були дуже толкові лекції, але екзамени були дуже вибагливі. Як тоді казали, знати у Скворцова вишку на трійку це більше, ніж знати в кого-небудь іншого на п'ятірку. Губарєв Андрій Анатолійович, що вів у нас практичні заняття з вищої математики. Більш за все - його манера мови та поведінки - простота і скромність покривали широчайші знання, начитаність, ерудицію та інтелект. Дацун Наталія Миколаївна - вона вела наші перші лекції по програмуванню (це була мова С++) і давала перші коштовні поради та рекомендації з правил професійного стилю програмування. Ладиженській Юрій Валентинович - суворий, але справедливий викладач. Матеріал лекцій по кожній з його дисциплін завжди був чітко сформульований і корисний практично. Це один з небагатьох викладачів, у яких на лекціях стовідсоткове відвідування та абсолютна тиша навіть на задніх партах. Федяев Олег Іванович - найбільше вразила його здатність нескінченно говорити й уміння за кілька хвилин сказати ту саму фразу десятком різних способів, при цьому не використовуючи однакових слів - напевно за плечима чимала начитаність і обсяг знань. Також запам'яталося його, як замдекана, добре відношення до студентів, завжди намагався допомогти заборжникам і вірив, що вони теж можуть бути гарними студентами.

          Із третього курсу, під тиском необхідності знайти місце для літньої робочої практики, улаштувався працювати Vіsual C++ програмістом у компанію MAUS Software, точніше в Донецьку філію цієї великої німецької фірми, де й залишився працювати надалі. З місцем роботи мені дуже поталанило, тому що на момент працевлаштування мої знання були досить незначними, але там я це швидко виправив і продовжував одержувати робочі знання й навички, напевно, навіть у більшому обсязі, ніж в інституті, брав участь у великих проектах, придбав досвід роботи в команді, відчув на собі що таке план проекту та строки його здачі. До того ж я одержував гарну для студента зарплату. Ледве менше ніж через рік мене перевели на проект написання інсталяцій для великих програмних продуктів на ІnstallShіeld з використанням MPІ. Ще через півроку я став Java-програмістом (і залишаюся їм дотепер). Паралельно часто доводилося використовувати й інші мови програмування та технології, так що на цій фірмі я одержав дуже багатогранну трудову підготовку й базу знань, що, думаю, дуже допоможе мені надалі.

Плани та цілі на найближче майбутнє

          Зараз самі актуальні для мене цілі - це успішна здача останньої сесії й написання магістерської роботи. Також займаюся підвищенням професійної кваліфікації знань у мовах програмування Vіsual C# .NET і Java. Улітку й восени планую у вільний час зайнятися вивченням економічних дисциплін і, якщо вистачить часу, здати на права водія.

Далекі цілі

          Найближчі мені трудові галузі - це економіка та програмування, і я постараюся об'єднати їх у своїй кар'єрі. Можливо відкрию свою фірму по розробці програмного забезпечення. Можливо (що дуже хотілося б) поїду закордон - у Європу або навіть у Японію, а може бути й в Австралію. Але життя складно пророчити й поганий той план, якій не можна змінити, тому я волію завжди мати кілька варіантів дій на вибір і вибирати з них дивлячись на обставини.