Email: dey-85@mail.ru, believe@pautina.dn.ua
Матеріали по темі випускної роботи: Реферат | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | Індівідуальне завданняНародилася я 24 серпня 1985 року. Мій батько, Дьомін Юрій Миколайович, 1955 року народження, в 1978 році закінчив Донецький Політехнічний Інститут за фахом «Технологія машинобудування, металорізальні верстати й інструменти». Моя мама, Дьоміна Ольга Михайлівна, 1961 року народження, в 1990 році закінчила технікум Міністерства лісового господарства УРСР за фахом "Лісове господарство". И в 1996 році закінчила заочне відділення Харківського фінансово-економічного інституту, за фахом «бухгалтерський облік підприємства».
У віці 2 років, мене віддали на виховання в дитячий садок «Теремок» міста Волноваха. Я росла розумною і злегка егоїстичною дитиною. Батьки намагалися мені ні в чому не відмовляти, але й у моїх запитах дух нахабності не був присутній! Коли мені було 6 років, ми з батьками переїхали жити в м. Донецьк. 24.08.1992 р. мені виповнилося 7 років і це означало що вже через тиждень я піду вчитися до школи.
1 вересня 1992 року я вперше переступила поріг середньої загальноосвітньої школи N61 м. Донецька.Через пів року ми були змушені знову переїхати в м. Волноваха, де я продовжила своє навчання.У початковій школі наша перша вчителька займалася з нами постійно! Крім проведення обов'язкових уроків, вона проводила з нами різноманітні творчі вечори, зустрічі з ветеранами Великої вітчизняної війни, різноманітні літературні й театралізовані постановки, вечори, присвячені українській культурі. Все це виховувало в нас найкращі людські якості.
В 7 класі в мене з'явилася можливість побувати в Міжнародному Дитячому Центрі «Артек», на території дитинства, яка відгороджує від байдужості, духовної порожнечі, національних звад, і політичних розбіжностей, де царює Любов, Розуміння й Турбота. А головне - там усюди оточували добрі серця людей, що допомагають юним не просто відпочити й набратися сил на казкових берегах Тавриди, але й зробити казкові відкриття, прожити яскраві дні, пізнаючи мир і себе самого... Перебування там залишило незабутні враження! Це й знаходження нових друзів із всіх просторів колишнього СРСР, і сама природа, і відношення до нас. Перебуваючи в «Артеці», я стала переможцем гри «Ідемо в ноосферу», за успішно виконане завдання по теорії академіка В.И. Вернадского. Також в «Артеці» я вперше в житті познала, що таке гори... Нашою групою спочатку була скорена вершина г. Аю-Даг, а потім і найвища вершина Криму г. Роман-Кіш, висотою 1545 м. У досить юному віці для нас це було досить складним випробуванням, і я думала, що це мій перший й останній похід у гори...але як говориться - «не зарікайся» ... але про це пізніше!
Після восьмого класу я переїжджаю в м. Донецьк і повертаюся у свій рідний клас ОШN61, з яким я вперше переступила поріг школи. З ним я й закінчила школу. Навчаючись у старших класах я приймала участь у всіяких олімпіадах, внутрішкільних конкурсах, КВК, а також була старостою класу. У школі любила точні науки, а також географію, біологію й хімію.
Закінчуючи 11-й клас передімною став вибір вищого навчального закладу для продовження освіти. Але довго не роздумуючи, я пішла по стопах батька, і вирішила навчатися у ДонНТУ. Кваліфікація, рейтинг, престижність і надійність цього учбового закладу нікого не змусять сумніватися! Ледве складніше було з вибором спеціальності. Спочатку я хотіла навчатися на факультеті «геотехнологій і керування виробництвом», на спеціальності «охорона праці», але вибрала зовсім іншу направленість. Якщо чесно казати, то спеціальність була обрана абсолютно на вгад, тобто як говориться «назва сподобалась»! Я тоді й представити не могла, яку я цікаву вибрала спеціальність! Здавши успішно рейтинги, я стала студенткою ДонНТУ, ще не здавши випускні іспити в школі. 1 вересня 2002 року я почала носити горде звання - СТУДЕНТ. У своїй групі я познайомилася з дуже гарними людьми, ми дуже подружилися, і дружимо міцною дружбою дотепер, навіть поза стінами Університету. З перших пар ми почали чути нові для себе слова, які нам були не зовсім зрозумілі, і які навіть лякали. Ми належне повинні віддати викладачам кафедри «Геології», які стали для нас «мамусями й татусями» у новій для нас сфері, які подарували любов й інтерес до загальних геологічних наук. Нащій групі пощастило, тому що ми були першою групою, у якої ввели першу навчальну геологічну практику в Криму. Там ми на «живому прикладі» змогли побачити те, що вчили в стінах університету, а також добре закріпили вивчений матеріал. Ця практика залишила незабутнє враження в наших серцях! Тут трапилось і моє повернення до гір!
В університеті моїм науковим керівником є Волкова Тетяна Петрівна. Тетяна Петрівна доктор геологічних наук. У даний момент вона завідує кафедрою «Корисні копалини й екологічна геологія». Маючи дві вищих освіти (інженер-математик і геолог) вона в 1984 році вступила до аспірантури Донецького Політехнічного Інституту. З одержання ступеня кандидата геологічних наук (1989 рік) починається її професійний ріст. Під керівництвом Тетяни Петрівни мною була опублікована доповідь у збірнику VІ міжнародної наукової конференції аспірантів і студентів "Охорона навколишнього середовища й раціональне використання природних ресурсів". А також випущена стаття у сбірнину наукових робіт ДонНТУ, у розділі «гірничо-геологічний».
Після закінчення університету я хочу свою трудову діяльність зв'язати зі своєю професією-працювати в області екологічної геології, а також одержати другу вищу освіту.