Борисов Микита Євгенович
Факультет: Комп'ютерних Інформаційних Технологій та Автоматики (КІТА)
Спеціальність: Інформаційні Управляючі Системи (ІУС)
Тема магістерської роботи:
«Розробка компьютерізованої підсистеми оцінки ризиків операцій з пластиковими картками в умовах Путіловського відділення ПІБ»
Керівник: проф. Лаздинь Сергій Володимирович
Головне про себе
Я, Борисов Микита Євгенович, навчаюсь у магістратурі ДонНТУ за спеціальністю «Інформаційні керуючі системи». Тема магістерської роботи: «Розробка комп'ютеризованої підсистеми оцінки ризиків операцій із пластиковими картками в умовах Путилівського відділення ПІБ». Середній бал маю хоч і не найвищий, проте чесно зароблений - 4.63.
Також я одержав диплом бакалавра за фахом «Фінанси».
У процесі навчання освоїв наступні мови програмування та пакети: C/C++, C++Builder, Delphi, Pascal, MS Office+VBA, SQL Server 2000, Fox Pro, Assembler, Flash, Corel Draw, Photoshop, MathCAD, Matlab, Java, HTML. Звичайно «освоїв» це гучномовне слово, вірніше сказати – «вивчав», а більш заглиблено займався тільки програмуванням контролерів на Assm і на С. Але я вважаю, що університет і не повинен давати повного вміння працювати в реальних пакетах, він більше загартовує й вчить вчитися, так що базові знання я від нього одержав, а далі буду розбиратися ближче з тим, із чим буду працювати.
Сам я росіянин, тому рідною мовою вважаю російську, з досягнень у вивченні інших мов - практично вільно володію українською (хоч зірок з неба ніколи не хапав), і непогана база з англійської, котра, на жаль, рік у рік тане через недолік практики.
Спортсмен, активіст, комсомолець, ну й, нарешті, просто ... гарна людина. На цій скромній ноті я закінчую короткий екскурс і переходжу до більше докладного викладу свого складного, але веселого життя.
Введення
Отож, нарешті, я добрався до творчої біографії…подивимося, що із цього вийде.)))
Дитинство
Народження й батьки
Почнемо з родини, а саме з батьків, тому що в житті я практично всім зобов'язаний їм.
Мій батько: Борисов Євгеній Миколайович, закінчив Таганрозький Радіотехнічний Інститут, але, проробивши в НДІ всю молодість, зрозумів, що це не для нього (коли прибиральниця одержувала 90р., він 120р., а продавщиця +нескінченність) і став приватним підприємцем( сьогодні СПД).
Моя мати: Гаврилова Наталя Максимівна, пішла по стопах батька й закінчила той же напрямок радіоелектроніки – ТРТІ (багато в чому завдяки батьківській допомозі). Також, не насолодившись інтегральними схемами, пішла працювати інспектором у ДЕРЖСТАНДАРТ або по науковому - «Донецький регіональний центр стандартизації, метрології й сертифікації».
Мій молодший брат: Борисов Олександр Євгенович, дуже гарний хлопець, але досить шкідливий. Закінчує 11 клас Донецького колежу, збирається навчатися у ДонНТУ.
Ну а тепер, нарешті, про себе улюбленого... Порадував я світ своєю появою 5 липня 1985 року, і трапилася ця подія в славнім місті Горлівка - батьківщині моєї матері - гарне місто, але сильно запаскуджене промисловістю. Але жити став по не зрозумілим мені обставинам у Донецьку.
Успіхи й події раннього дитинства
Я довго не міг навчитися ходити, писати й читати, але сподіваюся це не дуже позначилося на моєму розвитку.
Далі пішов у садок, і було все як у всіх - їв перлову кашу, запивав компотом й вчився зав'язувати шнурки. Довго не хотів туди ходити, як розповідала мама, ревів на всю іванівську. У садку я був королем, усі дівчата божеволіли від мене, я швидше всіх бігав, робив найкращі пасочки, і як всі діти не хотів спати. Якось навіть ловив в акваріумі гребінцем рибок, за що був суворо покараний - мене поставили в кут і позбавили обіду(. Ходив у басейн, де постійно все губив: починаючи з мильниць, закінчуючи трусами. Ця неуважність переслідує мене дотепер.
Школа
Успіхи, досягнення й захоплення в школі
Вчиться я пішов у найближчу школу №23. Ось це були часи... Тому що мама зі мною багато займалася, я все схоплював моментально, був одним із кращих. Після третього класу я перейшов у нову школу №102. Там чомусь усе було нудніше.
В третьому класі я вступив до Художньої школи м.Донецька. Я дуже любив малювати, але як часто бувало, та й буває в моєму житті, після того як мене починають примушувати щось робити, я відразу до цього байдужію, так само трапилося й з «художкою». Але не можна сказати, що вона пройшла безвісти - вона мені прищепила багато важливих якостей, таких як: любов до мистецтва, розуміння сполучення кольорів, дизайнерське мислення й т.д. Я дотепер пам'ятаю своїх улюблених викладачів - Горбунову Вікторію Вікторівну й директора Солодкую Валентину Володимирівну.
Взагалі я ходив на дуже багато секцій: рукопашний бій, бокс, кикбоксинг, плавання, народні й бальні танці, займався на тренажерах.
У сьомому класі я пішов на секцію п’ятибір’я (комбінація з 5 видів спорту - плавання, біг, фехтування, стрілянина з пістолета й кінний спорт). Ця секція мене дуже підтягла в спортивному плані. Але проходив я туди тільки до кінця 8-го класу, тому що потім почав готуватися поступати в Донецький коллеж, і часу на спорт у мене стало катастрофічно бракувати.
З колежем у мене зв'язаний новий етап життя - новий колектив, новий рівень, нова компанія. Вчитися там було набагато складніше, тому перший семестр я закінчив із трійкою з української. До речі, не любов до цієї мови в мене залишилася й зараз, хоча довелося її все-таки вивчити. Потім навчальні справи налагодились, і колеж я закінчив з відмінним атестатом, щоправда, ні медалей, ні грамот я чомусь не одержав.
Вчителі, школа, наставники
Через поганий рівень з англійської ходив на додаткові заняття. У підсумку у вивченні англійської мови в колежі мені сильно допомогли: репетитор Віра Володимирівна Болдирєва й моя колезька викладачка Димковська Тетяна Леонідівна. Я їм безумно вдячний не тільки за знання, але й за становлення мене як особистості. Влітку після 9 й 10 класів ми їздили до англійського табору у Св’ятогірську, що влаштовували волонтери зі США (корпус Миру). Там було дуже весело й цікаво. Ми не тільки тренували розмовну англійську, але й вчилися грати в бейсбол, порівнювали культури й звичаї наших країн, закохувалися, ну й просто відпочивали. У колежы також ми листувалися з однолітками американського містечка Аврора штат Охайо.
Брав активну участь у громадському житті колежа: постійно брав участь у всіляких постановках, кліпах, конкурсах.
Хочу сказати спасибі нашим математикам Полє Володимиру Дмитровичу, Гладкому Сергію Володимировичу. Тільки завдяки їм я написав перший рейтинг у ДПІ на 51 бал, але про це пізніше. Хотілося б окремо відзначити вчителя історії Порошина Павла Івановича, вчителя фізики Кондратенко Максима Васильовича, вчителя біології Меркотун Тетяну Вадимівну, вчителя інформатики Савченко Віру Леонідівну.
Мотиви вибору університету й спеціальності
ДПІ виплив якось сам собою: багато знайомих тут вчилися. Так, і, взагалі, мені тоді здавалося, що він - найвідоміший і престижний вуз у Донецьку.
Напевно, з вибором спеціальності зараз себе багато хто впізнає (тому що неодноразово схожу схему бачив і чув від інших студентів): коли закінчується школа, підходить час визначатися з майбутньою професією, те всі дитячі мрії стати космонавтом, льотчиком і президентом проходять, і потрібно вибирати щось нової й серйозне... всієї думки пропадають. Так мій вибір припав на спеціальність «Інформаційні керуючі системи» (колишня АСУ), плюс у мене нещодавно з'явився комп'ютер, і я жадав у ньому розібратися. Написав рейтинги: математику з першого разу - на 51 бал, а інформатику із другого - на 49, став першим у списку абітурієнтів і на третій етап не пішов. Після 3-го мене посунули на 3-і місце, і я був рекомендований до зарахування на бюджет. Потім улітку намагався скласти іспити на банківську справу в Національний, але вступив тільки на платне. Тому з 2002 року я - студент ДонНТУ.
Університет
Перші враження...
Вони (перші враження) були жахливі, було просто божевільне навантаження, навіть після просунутого колежу. Раніше я вмів спати сидячи, після першого курсу я вже вмів спати стоячи, на ходу й на лекції з відкритими очима. Всі одногрупники здавалися заучками й дуже нецікавими (проте якими рідними здаються вони зараз).
Я дуже хотів оселитися в гуртожитку, тому що батьки говорили, що той, хто не жив в там, той не може бути справжнім студентом, але я донецький, і мені цього не дозволили.
Успіхи, досягнення й захоплення в університеті
Тільки в університеті я зрозумів, що таке справжня любов і що таке справжня дружба, коли на іспиті сусід по парті диктує тобі відповіді на шкоду собі. Універ - це коли батьки вже не вимагають твого повернення «сьогодні», а можна й завтра, коли в магазинах уже не запитують, а є чи мені 18 років.
На першому курсі ходив в англійський клуб Unique, там практично всі викладачі - педагоги зі США й Англії. Правда там було мало англійської (принаймні в мене) і багато веселощів, але це вже зовсім інша історія.
Процес навчання не можна назвати легким, але людина тоді прогресує, коли їй важко. Увесь час на нашій спеціальності ходила байка: на першому курсі вчитися важче всього, потім легше. Перейшли на другий курс, байка стала говорити, що другий курс найважчий... так третій, четвертий, п'ятий. Як виявилося постійно вчиться дуже важко, просто на старших курсах уже по-іншому розподіляєш час - семестр за семестром сідали вчитися все ближче й ближче до сесії, у підсумку звільнялося все більше й більше часу для гулянок.
На першому й другому курсах брав участь у КВК, але потім пропало бажання ганьбитися. Їздив у санаторій-профілакторій «Червона Гвоздика». З викладачів хотілося б відзначити математика Дегтярьова Валерія Степановича й нашого фізика, на жаль рано лишившего життя, Шерстяка Бориса Никитича. З нашої кафедри - Секіріна Олександра Івановича, Лаздиня Сергія Володимировича, Жукову Тамару Порфиріївну, Прівалова Максима Володимировича, Фонотова Анастаса Михайловича й … Мокрого Георгія Васильовича в номінації самий, що не вміє вчити препід, але корисний в інших відносинах.
Після третього курсу я працював у приймальній комісії рідного факультету КІТА, було дуже забавно дивитися, як недосвідчені абітурієнти мекали й бекали, не знаючи яку спеціальність обрати, а однієї твоєї ради досить, щоб схилити їх.
На четвертому курсі я одержав звання молодшого лейтенанта запасу військ ПВО на військовій кафедрі ДонНТУ. Воєнка - це були незабутні часи, які можна озаглавити «Як нічого не робити п'ять пар, роблячи вигляд, що дуже зайнятий службою Батьківщині».
Минулою весною їздив у похід Кримом. Це були просто незабутні враження, це нові друзі, новий стиль життя, коли гроші не є головним, а кожний самовиражається як може. Жалую тільки про одне, що так пізно зрозумів цю нову філософію життя, а зараз уже моторошна недостача часу((. Було важко, але безумно цікаво й корисно. Усім раджу, спробуйте обов'язково, тоді я зрозумів, що значить активний відпочинок.
Цією зимою одержав диплом бакалавра за фахом «Фінанси». Через неясність подальших планів вирішив тимчасово призупинити економічну спеціальність, щоб підробити, але потім, у міру потреби думаю, одержати другого магістра, або, в найгіршому разі, фахівця.
Після четвертого курсу написав на відмінно бакалаврський іспит й, набравши прохідний бал, на бюджет магістратури, пішов на практично останні літні канікули.
Мотиви вибору теми й керівника
Керівника я собі вибрав із справжніх професіоналів після прослуховування його лекцій - Лаздиня Сергія Володимировича. Він мені здався гарним фахівцем і тією людиною, за допомогою якої, я можу написати й захистити магістерську.
Мотивом вибору теми «Розробка комп'ютеризованої підсистеми оцінки ризиків операцій із пластиковими картами в умовах Путилівського відділення ПИБ» стала моя друга спеціальність і місце практики у відділі пластикових карток. На мою думку, даний напрямок є дуже перспективним як у світі так й, особливо, у нашій непостійній країні. Ризики, пов'язані із пластиковими картами й e-business'ом, мають потребу в оцінці з метою їхньої мінімізації. Кожен банк і будь-який інтернет-магазин зацікавлен у подібного роду автоматизованій системі.
Плани й прогнози на майбутнє
Якщо взагалі, то прожити гідне життя, знайти роботу, щоб було цікаво, щоб не ходити туди як на каторгу. Більшу частину життя ми проводимо на роботі, тому вона повинна подобатися. Ну, й ще посадити дерево, виростити сина... Не дуже в мене виходить планувати. Напевно, це менталітет дає про себе знати - не думати про майбутнє добре, щоб не наврочити, а погано... а кому хочеться про погане думати?
Роботу хотілося б пов'язану з IT й економікою, наприклад, бізнес-аналітик, ризик-менеджер, але на такі посади без досвіду роботи звичайно не беруть, так що доведеться, напевно, рік - два попрацювати сісадміном, програмістом або економістом.
