|
Українська |
|||||||
Сахно Оксана ВолодимирівнаФакультет: Комп'ютерних інформаційних технологій й автоматики (КІТА)Кафедра: Автоматики і Телекомунікацій (АТ)Спеціальність: "Телекомунікаційні системи й мережі"Тема магістерської роботи: "Оптимізація передачі керування викликом у мережах третього покоління"Спеціальність: "Телекомунікаційні системи й мережі"Науковий керівник: доц. Турупалов Віктор Володимирович |
|||||||
|
Автобіографія |
Головне про себе Середній бал диплома бакалавра склав 4,62. Вільно володію російською, українською й англійською мовами і німецькою на початковому рівні. За час навчання в університеті отримала навички роботи з операційними системами Wіndows 98/XP, Lіnux, UNІ, пакетами - Компас 5.11, Vіsіo, MS Offіce 97/2003, NetCracker 4.0, Opnet, MathLAB, Oracle, Mіcrowave offіce, SystemVіew, вивчала мови програмування - Pascal, C++, Algorіthm Buіlder. Маю права водія категорії "В". Мої захоплення: подорожі, біг на довгі дистанції, читання. |
||||||
|
Автобіографія |
|||||||
|
Дитинство 17 жовтня 1985 року в 20.20 за московським часом у пологовому будинку №1 міста Донецька в самих чудесних батьків на світі: Марини Олександрівни Сахно й Володимира Івановича Сахно - народилася їхня улюблена доня, тобто Я :). Після пологового будинка я опинилася в домі моїх бабусі й дідуся, у домі, наповненому щиросердечним теплом і турботою, що пахне бабусиною випічкою й таємно скриплячими дерев'яними підлогами. В 1987 році тата офіцером призивали в армію. Так я з батьками опинилася в Ордруфе - невеликому місті східної Німеччини (тоді ще ГДР). Тато повинен був служити два роки. Тому що я дуже важко переносила розставання з рідним домом, в 1988 році батьки були змушені залишити мене на вісім місяців у Донецьку під доглядом бабусі й дідуся. В 1990 році попросила рідних віддати мене до дитячого садка. Із цього ж року початку займатися народними танцями в ПК ім. Куйбишева. В 1991 році не тільки Україна отримала незалежність: наша маленька сім'я відокремилася від бабусі й дідуся й переїхала у власну квартиру. Через проблеми з визначенням у сад за місцем проживання, перейшла в дитячий сад «Гвоздичка» при ДонНТУ (тоді ще ДПІ), де мій тато був науковим співробітником. Так почалися тривалі трамвайні переїзди й подорожі по бульвару Пушкіна, що супроводжувалися маленьким задачками й загадками, якими тато розважали непосидючу дочку. Народні танці довелося поміняти на бальні. Протягом усього дитсадовського періоду брала активну участь у ранках і всіляких святкових виступах. А в підготовці до цих виступів брала участь вся моя сім'я: тато шив костюми, мама допомагала розучувати слова. Для мене дитинство - це феєрверк яскравих, найясніших і добрих, але, на жаль, уривчастих спогадів. Школа 1 вересня 1992 року у святковій шкільній формі, із двома бантами й посмішкою до вух я опинилася в 1-А класі ЗОШ №97. Із учителем молодших класів мені не дуже повезло. Їй було мало акуратно заплетеної кіски – їй обов'язково потрібний був бант, а ще краще два, їй було мало того, що я вже почала писати лівою рукою, - вона наполягла на тому, щоб мене переучили писати правою. Начебто б дріб'язок, але гостріше на згадку врізалося саме це. «А» Клас був експериментальним: ми постійно вивчали що-небудь по прискорених методах, вічно кудись поспішали, так що нудьгувати не доводилося. Восени 1992 року знову повернулася до занять народними танцями в ПК імені Франка в складі «Донецьких іскорок». В 1999 році перейшла в маленьку, затишну школу №14 міста Донецька у фізико-математичний «Б» клас. Із цього ж року почала займатися в театральному гуртку. Улюбленими предметами в школі були література й математика і я щиро вдячна своїм шкільним учителям математики: Зої Вікторівні Альшанової й Наталі В'ячеславівні Василенко й учителям літератури: Валентині Василівні Шрамко й Неонілі Іванівні Павлової. Мої твори й реферати не раз опинялися в щорічних шкільних альманахах. Брала активну участь у громадському житті. Шкільні роки подарували мені гарних друзів і дали солідний багаж знань, завдяки якому навесні 2002 року за результатами рейтингових випробувань я надійшла на бюджет у Донецький Національний Технічний Університет Як тільки визначилася, що хочу отримати інженерну освіту, так відразу вирішила, що спеціальність повинна бути «Телекомунікаційні системи й мережі» (і напрямок перспективний й звучить красиво ;) ). І почалося: пари, лабораторні, забіги між корпусами, безсонні ночі над курсовими, іспити. Хочеться сказати спасибі викладачу вищої математики професору Олександру Дмитровичу Петренко за інформативні й структуровані лекції, а так само доценту кафедри АТ професору Олександру Григоровичу Воронцову за строгість, демократичність, а також за натхнення на творчість в інженерії (зокрема в курсовому проекті). Була профоргом групи на першому курсі, наступні курси була членом студентського самоврядування університету й головою медичної комісії самоврядування факультету. В 2002 році брала участь в «дебюті першокурсника», в 2003 році – у проведенні дня факультету, в 2004 році – у конференції по реліговеденню з темою доповіді «Образ Ісуса Христа». В 2005 році почала вивчати німецьку мову в спеціалізованому центрі при ДонНУ. В 2006 році отримала диплом бакалавра й була зарахована до магістратури. У березні 2007 року прослухала теоретичний курс про трансмісію й радіочастотне планування в GSM мережах від компанії «Astelit». Про магістерську роботу Спочатку тема моєї магістерської була "Оптимізація систем керування цифрових вузлів комутації в телефонних мережах загального користування". Але курси від компанії "Astelіt" надихнули мене зайнятися мобільними мережами. Зацікавилася оптимізацією хэндовера (передача керування викликом), причому вирішила піти далі мереж GSM, а досліджувати дану проблему в мережах третього покоління. Тому тепер тема моєї магістерської роботи – "Оптимізація передачі керування викликом у мережах третього покоління". Про плани на майбутнє Найближчі плани - це написання гарної магістерської роботи й успішний її захист, продовження занять німецькою мовою й пошук роботи за фахом. А про подальший хотілося б сказати словами із книги «Гра в бісер» Германа Гессе: "Пристанищ не шукати, не приживатися, Сходинка за сходинкою, без суму, Крокувати вперед, іти від далечини до далечини, Усе ширше бути, усе вище підніматися! Засмоктує коло звичок милих, Затишок спокою повний спокуси. Але тільки той, хто з місця знятися в силах, Урятує свій дух живої від розкладання." |
|||||||
|
|
|||||||
