) |
Синельников Владислав БорисовичФакультет: Комп'ютерних iнформаційних технологій та автоматикиСпециальність: Телекомунікаційні системи та мережіТема выпускної работи: Розробка та дослідження методу оцінювання поточних спектрів радіочастотних сигналів у застосуванні до задачі відновлення їх інформаційних параметрівКерівник: д.т.н. профессор Воронцов Олександр Григорович |
 |
Головне про себе:
Середній бал за період навчання в університеті складає 4,93. Вільно володію російською та українською мовами. В достатньому для читання та переписки обсязі володію англійською мовою. Призер республіканської Олімпіади з напрямку ”Інформаційні мережі зв’язку”. Маю досвід роботи з операційними системами Windows 98/XP, Linux, пакетами програм Micrsoft Office 97/2000/2003, Visio, Sistem View, NetCracker, Компас, MatLab. Знайомий з мовами програмування Pascal, C++. Маю досвід створення бази даних із використанням Oracle Захоплююсь подорожами та футболом.
"Мы рождены, чтоб сказку сделать былью"
Осіннього вечора 28 жовтня 1984 року тоді, коли Білл Гейтс святкував свій 39-й день народження, а літературознавці відзначали чергову річницю від дня народження Івана Тургенєва, мій тато та старший брат поверталися зі стадіону "Шахтар". Настрій у них був піднесеним, оскільки донецький "Шахтар" обіграв єреванський "Арарат" з рахунком 2:1. Але головний сюрприз чекав їх, коли вони прийшли додому - вони дізналися, що двома годинниками раніше на світі з'явився я. Я став четвертим членом родини в складі мого тата - Синельникова Бориса Яковича, кандидата фізико-математичних наук, провідного наукового співробітника ВНПО “Респіратор”, мами - Синельникової Лідії Охрімівни, наукового співробітника ВНИПИ “Черметэнергоочистка” і старшого брата Синельникова Олександра Борисовича. Вибір ім'я для немовляти багато часу не зайняв. У той час у Радянському Союзі вкрай популярна була збірна команда СРСР з хокею, “чудова п'ятірка” та непробивний воротар Владислав Трет’як. На сімейній нараді було прийняте рішення назвати мене Владиславом саме на честь цього великого хокеїста, про що я абсолютно не жалую. Як і будь-яка радянська дитина, свою трудову діяльність я почав в 4 роки в дитячому садку “Смородинка”. Через якийсь час я перебрався в садок “Синичка”, де благополучно й закінчилося моє дошкільне навчання. Цей період життя запам'ятався мені садковим театром, у якому я відігравав роль листоноші Печкина. Напевно вже тоді вихователі бачили в мені майбутнього зв'язківця. :)
"Еще вспомнишь не раз учителей и одноклассников своих, свой выпускной и первый класс"
Закінчивши дитячий садок, я та мої друзі відправилися одержувати середню освіту в 1-"А" клас Навчально-Виховного Комплексу №1 міста Донецька або простіше кажучи у першу школу. З тих пор літера “А” скрізь супроводжує мене. Навчання давалося легко, хоча першої п'ятірки у першому класі довелися чекати цілих дві тижні! :) Відразу улюбленим предметом стала математика, тому у восьмому класі не вагаючись обрав фізико-математичний профіль навчання. Тут мені пощастило зустріти справжню Людину - Вчителя математики від Бога Іржавцеву Віру Павлівну, яка зробила все, для того, що б підготувати нас до вступних іспитів у вищі навчальні заклади. Достатньо сказати, що всі випускники нашого класу стали студентами кращих навчальних закладів міста. Вчителі нашої школи докладали великих зусиль, щоб передати нам свої знання. Особливо хочу видмітити вчителів: фізики Широкову Олену Михайлівну, біології Ковальчук Тетяну Леонідівну, російської мови та літератури Перець Людмилу Леонідівну, історії й філософії Приклонську Ірину Вадимівну, географії Баєву Світлану Миколаївну. А от набуті знання англійського мови, коротко можна охарактеризувати фразою англійської словесності, що я вичитав у товариша Экслера: “I hate English so much, that I can't find words to express my feelings!” :) З 8-го класу я захопився інформатикою і коли стало питання про вібір майбутньої спеціальності, то вибирав між двома: “Програмне забезпечення” та “Телекомунікаційні cиcтеми та мережі”. Вибрав ТКС про що анітрошки не жалую. 10 шкільного років пролетіли непомітно і настав момент останнього чергування (коли травневим суботнім ранком наш клас розбудив бульвар Пушкіна піснями групи "Сектор Газа" :) ), останнього дзвоника та випускних іспитів. Перший з них я здавав в особливий день - 3 червня 2002 року. Перед іспитом я сказав однокласникам, що в разі якщо я витягну найпростіший екзаменаційний білет №28, то сьогодні "Шахтар" обіграє київське "Динамо". Я здавав іспит останнім, останнім брав єдиний білет, що залишився на столі. Як і слід було очикувати він виявився 28-м а "Шахтар" обіграв "Динамо" з рахунком 2:0 і через 8 днів ми святкували перше чемпіонство :) На випускному ми до ранку співали пісні групи "Черный кофе", а зі світанком 23-го червня було почуття, що починається нове життя... Говорячи про цей період життя хочу відмітити, що це були кращі роки в житті, роки коли з'явилися справжні друзі, перші симпатії перша та найсильніша любов.
"We are the champions, my friend!"
Через три дні після випускного мене чекала співбесіда. Успішно впоравшись із хвилюванням, мені залишалося лише очікувати на результати своєї праці. Оголошення підсумків було намічено на 3 липня 2002 року - ще один видатний день в історії Донецька. Саме в цей день весь Донбас у єдиному пориві вшановував чемпіонів та володарів Кубка України - футбольну команду "Шахтар". Замість відвідування “свята життя” на Центральному стадионі “Шахтар” я відправився в перший корпус ДонНТУ, сподіваючись побачити своє прізвище в списку абітурієнтів які рекомендовані до зарахування. І не обманувся у своїх очікуваннях - я таки вступив до лав ДонНТУ! Щасливим я йшов по вулиці, а з вікон лилися звуки безсмертного хіта групи "Queen", які я частково відносив і на свій рахунок. Так другий раз у житті перетнулися дороги моєї улюбленої команди й мене персонально: "Шахтар” святкував наше перше (а тому найдорожче й незабутнє) чемпіонство, а я святкував своє, маленьке, але теж чемпіонство.
"Институт, экзамены сессия"
Гарячим літом 2002-го я реалізувавши свою давню мрію - побувати в Ужгороді й 1-го вересня прийшов навчатися в Донецький Національний Технічний Універсітет до групи ТКС-02а. Починалося студентське життя... У забігах між третім і восьмим корпусами непомітно пролетів перший курс :) Навчання як і раніше не доставляла особливих турбот. Після енергетичної підзарядки від красуні-Говерли влітку 2003-го із другого курсу стаю відмінником і вже жодного разу не відступаю із завойованих позицій :) В 2004-м року відкрив для себе саме райське містечко на Землі - гірське озеро Синєвір у Карпатах. Із третього курсу займаюся дослідницькою роботою у професора Олександра Григоровича Воронцова. Так весело на непомітно пролетілі перші чотири роки навчання. Державний іспит, диплом бакалавра з відзнакою і я людина з вищою освітою :) Однак хотілося більшого й у тому ж році вступив до магістратури. Тут я знову відчув себе першокурсником змінивши групу ТКС-02а на групу ТКС-06м :) Рік 2006-й навіть для мого характеру став роком найбільших подорожей. Це був рік, що включив у себе подорожі в столицю Батьківщини - місто-герой Київ, відвідування “маленького Відня” - Чернівців, князівського Львова, першої столиці УРСР - Харкова, фан-виїзди (природньо я їздив вболівати за рідний ”Шахтар”) у Дніпропетровськ і Запоріжжя. 2007-й рік почалася просто чудово: перша журналістська робота в журналі “Шахтар+”, 3-е місце на Республіканській Олімпіаді у Харкові надихають на нові досягнення як в учбово-науковій так і в журналістській діяльності.
){kind=link}
){kind=link}
"Всё в наших руках"
Яким я бачу своє майбутнє? Очевидно, що перша й на сьогоднішній день саме головне завдання - захистити магістерську дисертацію. Друге завдання - знайти роботу зі спеціальності, яка б задовольняла мене як матеріально, так і духовно, роботу де б я зміг реалізувати свій потенціал. Близька ж мені ціль сформульована моїм однокласником Віталієм Шевченко: через 10 років провести зустріч випускників у Куршавелі. Словом часу мало - вже менше 520 тижнів. :) Закінчу ж я свою розповідь про себе фразою одного з найвідоміших випускників нашого університету Н.С. Хрущова: “Цели известны, задачи определены, за работу, товарищи”. :)