Коротка біографія

         Я був народжений у далекому 1985-му, а точніше 1 вересня 1985р., коли, з точки зору звичайного обивателя, не було анінайменшого натяку на розпад такої могутньої зверхдержави, як СРСР.
        Місце, де я народився на світ, - це місто, розташоване на півночі Росії – Петропавловськ-Камчатський, 50.
        Що це за чудовий край! Уявіть собі берег Тихого океану, на якому розкинулися невисокі пагорби вулканічного походження – сопки. Їх схили вкриває пишна зелень, представлена папоротевими, розкидистими кедрами і густими ялинами. Є і цілі березові гаї. А які там дивні водоймища: чиста вода озер, крізь яку видно плаваючу рибу; швидкі, прохолодні річечки і струмочки; шумлячі водопади, що зриваються з круч. А вдалині видніється одна з місцевих визначних пам'яток - вулкан Авача.
        Моя мати - Томіліна Ірина Юріївна - у той час працювала технологом, у цеху гальванічної обробки деталей на заводі з ремонту підводних човнів. Свого часу вона закінчила Донецький національний нніверситет за фахом мікробіолог.
        Батько - Томілін Михайло Васильович - працював в бригаді з обслуговування зварювального устаткування. Я думаю, що він дотепер захоплюється розробкою і паянням електронних схем. Пам'ятаю, як я ним пишався, коли він зібрав свій перший комп'ютер - ZX-90. Повинен зауважити, що електронні прилади завжди привертали мене.
        Зараз батьки в розлученні.
        Пам'ятаю, як моя старша сестра Ганна взяла наді мною шефство при підготовці до вступу в перший клас. Вона навчила мене абетці, навчила рахувати до ста, визначати час по годинниковій і хвилинній стрілках на годиннику. Пам'ятаю, які утруднення це у мене викликало, адже цифри на годиннику були римські! Годинник цей, до речі, дотепер йде.

        1 вересня 1992 я почав навчатися в ОШ №1, де й провчився до закінчення першого класу.
        В 1993 наша сім'я повернулася до Донецька, тому що до цього часу СРСР вже розпався, а всі наші родичі жили і живуть саме тут. Перший і третій класи я закінчив на відмінно. Інші - хорошистом. Пам'ятаю, як у 6-у класі я зайняв перше місце по Ленінському району на конкурсі юних читців. Читав гумореску «Березова каша». На міському конкурсі зайняв, на жаль, друге місце.
        В 1998-му мені запропонували вступати до Донецького технічного ліцею, який у той час був відгалуженням ДонНТУ. Я погодився, тому що любив точні науки.
        Спочатку було важко, вчилися ми там як в університеті: літня і зимова сесії, канікули двічі на рік, плюс поглиблене вивчення фізико-математичних наук. Довелося багато попрацювати, щоб підтягти шкільну програму і вийти на належний рівень.
        Особливу подяку я хотів би висловити своїй вчительці математики - Грідчиній Любов Олександрівні, оскільки саме завдяки її старанням я зміг успішно здати рейтинги під час вступу до ДонНТУ в 2002 році і набрати 54 бали з 60 можливих. ДонНТУ я обрав як логічне продовження ДТЛ і взагалі, серед усіх ВНЗ міста я сприймаю тільки чотири найстаріших: Донецький національний технічний університет, Донецький національний університет, Донецький мед. університет і Донецький університет економіки і підприємництва.

        Вибір на мою нинішню спеціальність, «Наукові аналітичні і екологічні прилади і системи», ліг абсолютно випадково. Спочатку я хотів стати програмістом, тому що вважав це достатньо цікавим заняттям: фактично з нічого, з чистого листа, створювати щось, програму, яка б працювала. Погодьтеся - це здорово! Але потім мені запропонували поступити на дану спеціальність, пояснили, чим тут займатимуся. Трохи поміркувавши, я погодився, що це не меньш цікаво і перспективно: створювати вимірювальні прилади, на базі ультрамодерних технологій. Тим паче, що в цей курс входило програмування.
        Перші враження від навчання у ВНЗ - не так вже тут і складно вчитися. Але так було до другого курсу, поки не пішли курсові роботи і проекти.
        Особливе задоволення від навчання, я отримав під час вивчення на другому курсі предмету «металознавство», який викладала Світлана Василівна Петрущак. Моєю улюбленою темою цього курсу була термообробка металів. З металургією пов'язана і тема моєї магістерської роботи.
        Крім того, велике задоволення я отримав від виконання курсового проекту по дисципліні «мікропроцесорні системи», який нам читали в дев'ятому семестрі Калашников Вадим Васильович і Кузнєцов Дмитро Миколайович. Величезне Вам спасибі! Ще я хотів би подякувати Олександру Володимировичу Вовні, за те, що він завжди давав мені складні задачки на захисті лабораторних.
        Тепер я магістрант групи НАП-06м. Шлях, пройдений до магістратури, був нелегким: найстрашнішою виявилася перша сесія, оскільки страх - це, перш за все, боязнь незвіданого. Я хотів би щиро подякувати всім своїм вчителям і викладачам, а особливо моєму науковому керівникові - Чичикало Ніні Іванівні за те, що вона навчила мене працювати, ніколи не здаватися і не зупинятися на досягнутому.
        Пам'ятаю, як на четвертому курсі вона запропонувала мені тему тепер вже магістерської роботи: Ніна Іванівна запитала, хотів би я зайнятися цим питанням, і відразу ж додала, що доведеться попрацювати. А я, добре розміркувавши, погодився, тому що важко - це в першу чергу цікаво і азартно. Взагалі мій девіз - це слова з пісні «Встань, страх подолай» групи «Арія»:

        Крім того, я хотів би подякувати своїй чудовій, дружній сім'ї, бабусі і матері, які беззавітно, цілком і повністю присвятили своє життя мені і моїй сестрі Ганні, а також Міроненку Івану Вікторовичу, колишньому одногрупнику, який частково замінив мені батька. Він виховував в мені дух воїна, підбадьорював на рингу (як уроки фізкультури я обрав відвідини секції боксу і взяв участь в двох змаганнях, обидва з яких, на жаль, програв) і в звичайному житті, давав і дає піднесені життєві орієнтири.

        Що стосується майбутнього, то мені хотілося б:
         - працювати на кафедрі Електронної техніки і займатися науковою діяльністю. До такого рішення я прийшов виходячи з таких міркувань: якщо працювати в якій-небудь організації, то запас знань, який мені довелося б там використовувати, був би набагато менше того запасу знань, який мені необхідно було б використовувати працюючи на кафедрі, а це, щонайменше, просто образливо, адже знання даються не легко;
         - запатентувати декілька приладів;
         - з часом отримати вчений ступінь доктора технічних наук;
         - побудувати будинок і одного разу зібрати там всіх колишніх студентів групи НАП-02;
         - включити страйкбол в список предметів, які викладалися б на кафедрі фізичної підготовки університету;
         - навчитися танцювати фламенко.

До початку сторінки