Ось такою я була у 9 місяців :)

Так от, як я вже згадала, в дитинстві я була скромною і соромливою дитиною, найбільше любила малювати і шити одяг для своїх ляльок. Мріяла стати модельєром. Але мої батьки вирішили, що у мене є схильність до музики і в сім років я стала ученицею музичної школи N6 по класу віолончелі. Я мужньо відучилася всі сім років, протягом яких було витрачено немало нервів, як моїх так і моєї чудової вчительки Полянської Майї Георгіївни, якій я дуже вдячна за її терпіння і самовіддачу, і одержала диплом про закінчення музичної школи з відмінністю. Правда, після цього я жодного разу не брала в руки віолончель(. Але заняття музикою не пройшли безслідно, вже пізніше, в років 17, стала додатково займатися грою на піаніно з викладачем музики Оксаною Олександрівною, якої я теж глибоко вдячлива. Отже іноді сідаю за піаніно і мучу своїх сусідів). Також в дитинстві я займалася гімнастикою, танцями, пізніше - аеробікою.

Перша подорож

     У школі вчилася добре, точні науки давалися мені легко, хоча літературу теж дуже любила. У шкільні роки багато читала, особливо яскраво пам'ятаю період захоплення Жюль Верном. Будучи натурою вразливої, я неначе подорожувала разом з героями книги, переживаючи разом з ними всі пригоди. Напевно, любов до подорожей зародилася у мене саме в той період, хоча велика заслуга в цьому належить моєму татові, завзятому туристу, з яким я з дитинства подорожувала по різних красивих місцях України. Особливо люблю Крим, де відпочиваю щорічно впродовж останніх п'яти років.

Після закінчення 8 класу середньо освітньої школи N60 вирішила спробувати поступити в Донецький колеж ( раніше це був Донецький технічний колеж на базі Технічного Університету ), де рівень підготовки набагато вищий за рівень школи, і поступила! У колежу пройшли ще 3 роки мого життя. 3 дуже цінних роки. Саме там я одержала перше уявлення про студентське життя, оскільки система навчання дуже схожа з системою вищого учбового закладу. Отже перша сесія, нерви, забута залікова книжка - це все я пройшла ще в колежу) Дуже вдячна всім викладачам за їх професіоналізм і самовіддачу. Особливо запам'яталися пари фізики і математики. Фізику викладав Чернухин Роман Олександрович, чудовий педагог і людина з великим відчуттям гумору, що робило пари фізики такими, що особливо запам'ятовуються. Моментом істини був блоковий контроль: вичитаний певний об'єм інформації, парти зрушені по чотири разом ( як би блоками ), за ними - по чотири нещасних. І ось починається: роздача питань...15 хв. на роздуми, спогади...і ось настає найцікавіше - оповідаємо Роману Олександровичу свої геніальні міркування у області фізики, повергаючи його тим самим в стани неглибокого шоку, або ж надаючи можливість повеселитися від душі) І він не упускав такої можливості! Було здорове і веселе! Математику вела Губерна Людмила Костянтинівна, чудовий педагог і людина з великої букви, яка не тільки дала нам прекрасну підготовку по предмету, але і учила нас бути людьми. На жаль, вона вже не зможе ні почути, ні прочитати всіх тих теплих слів в свою адресу. Також колеж подарував мені багато нових знайомств і чудових подруг в особі Чорнової Олени і Баранцевої Юлії, з якими спілкуємося до цього дня. Ну і звичайно ж вступом до Донецького національного технічного університету по рейтингах я також зобов'язана колежу.

Можу назвати свої три роки у колежі генеральною репетицією перед п'ятиактовкою (ну майже:)) під назвою "Студентство". Відверто кажучи, на момент вибору спеціальності я не уявляла до кінця, ким я хочу стати, тому керувалася від частини схильністю до точних наук, від частини радами тата (він також вчився на механічному факультеті на спеціальності технологія машинобудування). Пішла, так би мовити, по стопах...але не зовсім. На перших університетських зборах дізналася, що на факультеті є французьке відділення і, майже не замислюючись, написала заяву. Таких нас виявилось, здається, 11 чоловік. Але найдивовижніше, що 9 з них - хлопчики. Але і Ганна (одна з нас двох) затрималася ненадовго, так що всі п'ять років я проучилася виключно в чоловічому оточенні. Перші 2 роки навчання давалася легко, багаж знань, одержаних у колежі, був дуже до речі. Подальші курси були важчі, але все таки вчилася добре, жодна трійка не зіпсувала моєї залікової книжки).

З першої ж пари французького дуже захопилася вивченням цієї мови. Величезне спасибі хочу сказати чудовому педагогу Тішечко Інні Анатоліївні за ту самовіддачу і творчий підхід, з якими вона підходила до проведення наших пар.

Вистава "Пасажир без багажу"

Але я не обмежилася тільки парами французької мови. На другому курсі дізналася про існування французького театру і вирішила спробувати свої сили. Спочатку дуже соромилася, була затиснута, але поступово звикла, влилася в колектив і скоро вже була повністю поглинена театром. На репетиціях я нібито потрапляла в інший світ, де жила думками, відчуттями, переживаннями моїх героїнь. І в ті моменти, коли вдавалося повністю злитися з образом, коли сміх або сльози були вже не обдуманими діями, а реальними емоціями, я переживала почуття, незрівняні ні з чим. Для мене це була можливість виплеснути всю ту енергію і емоції, які в реальному житті часто доводиться тримати в собі.

Також завдяки театру я познайомилася з чудовими творчими людьми. Наша трупа "Sans frontières" за період моєї участі в театрі поставила 3 спектаклі: "Загнана лошадь" Француази Саган, "Пасажир без багажу" Жана Ануя і "Чиста совість" Мішеля Монья.

У Ліоні

Перші два спектаклі були поставлені нашим режисером Павлом Михайловичем. Із спектаклем "Пасажир без багажу" в 2005 році ми побували у Франції на 16 ліонському фестивалі франкофонних театрів. Докладніше про цю поїздку і про театр читайте тут. Ця поїздка залишила в моїй пам'яті яскраві незабутні враження на все життя. Спектакль "Чиста совість" був поставлений вже без Павла Михайловича, силами нашої трупи. Для мене це стало можливістю проявити себе як організатора, частково режисера і костюмера (костюми для двох образів шила сама). За час участі в театрі колектив нашої трупи міцно здружився і окрім репетицій, були сумісні виїзди на природу, святкування днів народжень один одного, просто посиденьки у кафе. Улюбленим місцем стала моя дача (хоч і нехитро, там дійсно дуже красиво). Отже театр, мабуть, залишиться моїм кращим студентським спогадом. Хоча якщо буде можливість, то із задоволенням продовжуватиму займатися театром і в майбутньому, як хобі. Свій вільний час вважаю за краще проводити з друзями, за читанням книг, люблю виїзди на природу. Рік як захопилася фотографією, так що іноді беру в руки фотоапарат і просто йду бродити по місту. Дізнатися більше про моє захоплення фотографією ви можете тут.

      Після закінчення четвертого курсу вирішила здобути другу освіту в комп'ютерній академії "Шаг" за фахом "Комп'ютерна графіка і інтернет-технології". Цього разу це було цілком і повністю моїм рішенням. Дана спеціальність привернула можливістю проявити себе як творча людина ще в одній сфері і оволодінням професією, достатньо актуальною в даний час. Суміщати дві освіти опинилося нелегко, але я була до цього готова. Думаю, труднощі і їх подолання загартовують людину, роблячи її сильніше.

     У мої найближчі плани на майбутнє входять успішний захист моєї магістерської роботи, після чого планую знайти цікаву творчу роботу, де я могла б себе реалізувати сповна, також успішне закінчення комп'ютерної академії "Шаг", що ще більш розширить мої можливості на ринку праці. Планую взяти участь в одній з програм по отриманню стипендій для навчання або проходження практики у франкомовних країнах. Також вирішила вивчити англійську мову і більш поглиблено французьку. Планую серйозно зайнятися вивченням малюнка. Дуже хотілося б побувати в багатьох красивих місцях України і не тільки. В цілому ж, хочу знайти себе в цьому житті, створити міцну і щасливу сім'ю і відчувати, що я не просто проживаю своє життя, а живу!