Ігнатьков Олексей Юрійович | ||||||||
Факультет:
Енергомеханіки та автоматизації
| Спеціальність: Енергомеханічні комплекси гірничого та гірничо-збагачувального виробництва |
| | Тема випускної роботи:ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАНАТІВ НА ПІДЙОМНИХ УСТАНОВКАХ РІЗНИХ СИСТЕМ | Керівник Гулін Валерій Валентинович |
|
Посилання |
Звіт про пошук |
Індивідуальне завдання
| |
Коротка біографіяГоловне про себеСередній бал в період мого навчання складав 4,06, у списку для надходження в магістратуру я займав третє місце. Вільно володію російською, українською мовами, рівень англійського - середній. Володію такими пакетами прогамм: Microsoft Word, Excel, Visio, PowerPoint, MathCAD, Mat Lab, КОМПАС. Знаю такі мови програмування, як Visual Basic, Turbo Pascal, HTML. Люблю спілкуватися, захоплююсь прогляданням телевізора і читанням чоловічих журналів ;). Дитинство11 листопада 1986 р. в місті Донецьк народився я – Ігнатьков Олексій Юрійович. Мої батьки – Олена Альбертівна і Юрій Якович також навчалися в ДПI, за фахом – «Автоматизовані системи управління», тому коли переді мною стало питання вибору Вузу, я не замислюючись обрав ДонНТУ. У дитячому садку “Струмочок”, я був зразковим і слухняним хлопчиком. Все що пам'ятаю з того періоду свого життя, так це вистави на яких я був або зайчиком, або котом в чоботях. Навчання в школі було для мене дуже цікавим, особливо точні науки. Мені легко давалася математика, через це я запустив гуманітарні предмети. До третього класу мене нагороджували грамотами за відмінне навчання. Потім почалися зміни місць проживання і школи мінялися майже щороку. Втягнутися в навчання і новий колектив було дуже складно. Я став вчитися, так що і трійки проскакували. З сьомого по одинадцятий клас я навчався в школі №57 міста Донецька. Це були кращі шкільні роки. У яких було все: радість, веселість, сміх. Почалося доросле життя. Паралельно навчанню я почав працювати, заробляючи свої особисті, “непогані” гроші. Вільний час проводив на тренуваннях по плаванню, виступав на змаганнях і навіть займав призові місця. УніверситетПитання вступу до Вузу стало переді мною на початку одинадцятого класу. Мама запитала, чим я хочу займатися в майбутньому, але тоді я хотів просто багато заробляти (як і всi в цьому віці) :). Мені запропонували спробувати поступити в ДонНТУ на спеціальність ЕМК. Ці шифровки мені здалися прикольними, і я погодився. Мої знання в математиці і допомога репетитора, зробили свою справу. Я набрав найбільшу кількість балів по рейтингах. І автоматично пройшов на бюджет. Тому коли мої однокласники літом бігали, складаючи вступні іспити, я насолоджувався прозорою водою чорного моря. Тільки на третьому курсі шифровка ЕМК - "Энерго-механiчнi комплекси гірського і гірничо-збагачувального виробництва", була мною розгадана. Я був радий що свято “День шахтаря” для мене стане професійним. Не на хвилину не шкодую про свій вибір. На четвертому курсі я пішов працювати на шахту. Хотів перевірити свої сили, відчути на собі всі тягарі шахтарської професії. Можу сказати, це далеко не легка праця, сподіваюся поки, мало оплачуванна в нашій країні. Після отримання диплома бакалавра, маючи середній бал 4,06 я був зарахований до магістрату (бюджет). Почавши вчитися, мене запросили на роботу в “НДІ Гірничьої механіки ім. М.М.Федорова”. Де я працюю інженером. Там мені запропонували зайнятися розробкою нових і удосконаленням старих систем шахтних підйомних установ. Цей напрям я вибрав для написання своєї магістерської роботи. У найближчих планах отримання диплома магістра, успішний початок кар'єри, робота на керівній посаді. Обов'язково що-небудь винайду (є ідеї), і доведу що студент ДонНТУ – це не тільки окуляри і тубус ;) |