Єрьоменко Олексій Володимирович

ФАКУЛЬТЕТ ЕНЕРГОМЕХАНІКИ І АВТОМАТИЗАЦІЇ (ФЕМА)

Спеціальність: Підйомно-транспортні, дорожні, будівельні, меліоративні машини й обладнання

Тема випускної роботи: "Дослідження й обґрунтування параметрів стрічкових конвеєрів для машинобудівельних заводів"

Керівник: Гутаревич В.О.

Email: yeryomenav@mail.ru

Про себе:

               Середній бал у період навчання в університеті становить 4,6. Вільно володію російскою та українською мовами. Маю досвід роботи з наступними програмами: Mіcrosoft Word, Excel, MathCAD, Vіsual Basіc, Компас. Захоплення: політика, спорт, психологія, історія.

Коротка біографія:

                Я, Ерьоменко Олексій Володимирович, народився 6 червня 1983 року. Мати Єрьоменко Алла Леонідівна працювала старшим товарознавцем відділу постачання на "Комвольно - прядильній фабриці", батько Єрьоменко Володимир Олексійович працював електромеханіком з ремонту друкарьскої та обчислювальної техніки. У родині я молодший, моя сестра Єрьоменко Олена Володимирівна старше на 8,5 років за мене. Вона закінчила ДонНУ за фахом "Облік й аудит" і зараз працює головним бухгалтером. Як старша сестра, вона брала на себе частину турбот по моєму вихованню та навчанню.

У школі:

                В 1990 році я пішов у перший клас СШ №107. Моїм першим вчителем і класним керівником стала молода й гарна Вікторія Валеріївна Спіріна. В 1991 році мене перевели в нову СШ №114. З першого по третій клас я вчився добре, тому що вчитися і робити уроки мене змушувала моя сестра, через що ми з нею постійно сварилися! Після того, як вона вийшла заміж і переїхала, моя вспішність у школі почала поступово падати. По закінченню школи я зовсім втратив інтерес до навчання й закінчив її в 1998 році.

ПТУ

                З 6-класу я захоплювався автомобілями, їздив на виставки й читав автомобільні журнали, тому мені хотілося піти працювати за спеціальністю, пов'язаної з автомобілями. Ще в 9 - класі я визначився, що піду вчитися в ПТУ №93 на автослюсаря, про яке довідався від однокласників. Під час навчання проходив практику на декількох СТО, де одержав перші навички роботи з технікою. З березня 2001 року вчився у автошколі на категорію прав ВС, які одержав у серпні. Закінчив ПТУ в червні 2001 року на відмінно. На третьому курсі в мене з'явилася мрія - університет, але через важке матеріальне становище такої можливості не було.

Робота

                Після закінчення ПТУ мені було дуже важко знайти роботу за спеціальністю. Після довгих безрезультатних пошуків у мене час від часу проскакувала думка піти в армію, але мати й сестра були категорично проти. Нарешті 11 листопада 2001 року я влаштувався на Рутченковський завод "ГОРМАШ" за фахом автослюсар 3-го розряду. На цій роботі були відсутні мінімальні умови праці: приміщення не опалювалася, не було гарячої води й т.д. При цьому платили копійки й те із затримкою. 14 березня 2002 року мене прийняли на роботові офіційно, а 12 червня підвищили розряд. Мені хотілося напрацювати хоч якийсь початковий досвід роботи, хоча б два роки. Але у мене з'явилися проблеми зі здоров'ям, тому що взимку сильно переохолоджувався. Тоді, 16 жовтня 2002 року я був змушений піти з роботи.
               C 11 червня 2003 року працював на ВАТ "Донецький хлебокомбинат" теж автослюсарем 3-го розряду. Через місяць написав заяву на підвищення розряду. Але я не встиг його одержати, у зв'язку з тим, що документи на підвищення прийшли 1 вересня 2003 року, у день, коли я розрахувався з роботи у зв'язку з втупом до ВНЗ. На цій роботі я одержав досить великий досвід, тому що на заводі було 50-машин, а слюсарів усього два. Сюди ж я влаштовувався під час літніх канікул з 21.07 по 28.08.2004 року.

Університет

                Після роботи на Рутченковському заводі я постійно хворів і влаштуватися на іншу роботу в найближчому майбутньому було неможливо. Отут я згадав про свою мрію і порадившись з рідними почав пошук навчального закладу. Мій вибір зупинився на ДонНТУ.
               Починати вчитися довелося з нуля, а точніше з таблиці множення. Батько заплатив за моє навчання в "Центрі підготовки абітурієнтів", за що я йому дуже вдячний. Там я провчився півроку і успішно вступив до університету по рейтингах. Це був самий щасливий момент у моєму житті! Тоді я зрозумів, що немає нічого неможливого і я чогось вартий в цьому житті!
               Перший курс для мене був найважчим, але мені було дуже цікаво вчитися. У другому семестрі я записався в секцію кікбоксинга. Займався в міру успішності, в основному перші два місяці семестру, потім кидав і так до 4-го курсу. Також займався плаванням і ходив у тренажерний зал. Завдяки доблесним працівникам профкому я побував у Святогорську, Щурово, Алупці й Львові, в результаті чого придбав велику кількість друзів.
               Магістратура була метою, до якої я прагнув ще з першого курсу. Вибір теми магістерської роботи "Дослідження й обґрунтування параметрів стрічкових конвеєрів для машинобудівних заводів" обумовлений поширеністю даного виду транспорту у всіх промислових сферах виробництва. А моїм науковим керівником став к.т.н. доцент Гутаревич Віктор Олегович.

                Плани на найближче майбутнє це одержати диплом, вивчити кілька іноземних мов і влаштуватися на роботу за фахом. А далі йти тільки вперед і в гору, взявши свою висоту в цьому житті!