Бєліков Іван Олександрович

Факультет: Обчислювальної техніки та інформатики

Спеціальність: Системне програмування

Тема випускної роботи:

Аналіз та розробка методів підвищення ефективності промислових мереж з елементами самотестування.

Керівник: к.т.н. доц. Мальчева Раїса Вікторівна (Арутюнян Арсен Рафаєлович)

Email:

Коротко про себе

Середній бал за період навчання у університеті 4.96. Вільно володію російською та українською мовами. У обсязі, достатньому для читання та листування, англійською мовою. Маю опит програмування на С/С++, асемблері (i8x86, i8085), Delphi.

Дитинство

Я народився 27 жовтня 1985 року у місті Донецьк у родині інженерів. Надзвичайними (та не надзвичайними) досягненнями я не відрізнявся. Ходив до дитячого садка, грав з приятелями на дворі, літо звичайно проводив за межами міста. Яскраві спогади - степ, річка та простір… Ось і усе.

Школа

Коли прийшов час (1 вересня 1993), я пішов до школи. Звичайно, ходити до школи було більш цікаво, ніж до дитячого садку, але казати, що вчитися (за програмою) мені було дуже цікаво неможна. Вчився я нормально, тобто я не був серед найкращих та не був серед останніх. Зараз я розумію, що вчителя в мене були дуже добрі - якщо щось було цікаво, завжди допомагали розібратися, а не задавали запитання як "Навіщо це тобі?" або просто не посилали … в Google. Усе перераховане вище було ще попереду.

Університет

Після закінчення школи (точніше у 11 класі) я зібрав набір програм навчання, згідно яким готовлять спеціалістів університети, та обрав спеціальність найбільш близьку до моїх вподобань. Згідно описанню моєї спеціальності, я повинен був стати спеціалістом у галузі апаратного та програмного забезпечення, що, на мій погляд, є великою перевагою у порівнянні з більш глибоким вивченням чогось одного. Особливо мене підкупила обіцянка навчити базовим принципам побудови компіляторів, але обіцяного, як відомо… а іноді й п'яти недостатньо. Так я вибрав свою майбутню спеціальність - системне програмування, куди успішно поступив, успішно виконавши рейтингове випробування. Вирішальним фактором у виборі університету, певно, були все-таки ціни проживання та переїзду і т.д.

Під час навчання у університеті вивчення деяких дисциплін було для мене дійсно інтересним. Слід зауважити, що справа тут скоріше не у самих дисциплінах, а у викладачах що їх вели і до яких я ставлюся з великою повагою. Нажаль, перелічувати їхні імена, на мій погляд, було б не коректно. Як відомо, вища освіта це не тільки обсяг знань, тому, для забезпечення відповідного рівня підготовки викладачі проводили виховну роботу. Так під час навчання я переглянув свої погляди щодо оформлення різного роду робот. Спочатку я вважав, що головне це вміст, а оформлення - це вже не на стільки важливо. Тільки коли час плинув, я зрозумів, що робота, яку невірно або неповно оформлено не має цінності, головне те як оформлено, а не те що оформлено, як сказав мій викладач: "Мені все одно що ти знаєш. Головне, що в мене є документ - твоя робота, що я оцінюю". Після того, як визначено найголовніше, тобто мета, необхідно сформувати задачі та, звичайно домогтися їхнього виконання. Треба віддати винне, у нашому університеті у цій справі досягли великих успіхів. У ДонНТУ використовується сучасна методика, що перевірена роками, а саме методика забезпечення дисципліни у воєнізованих частинах. Там люди для прийняття рішень використовують Устав, на відміну від звичайних людей, що використовують альтернативні джерела. Говорячи більш коротко, головною задачею стало виконувати усе, що написано у методичному посібнику, точніше того, як викладач розуміє те, що там написано. Більша частина методичних посібників, що я використовував під час навчання, вражали уяву прискіпливістю їхніх укладачів. Усі вони були настільки добре продумані, що для пояснення тої чи іншої вимоги потрібна була купа часу, якої, звичайно як завжди не вистачало. Але навіть за такою складною ситуацією було знайдено вихід, точніше зрозуміле усім пояснення: "Вимога є вимога". Велике враження на мене склало, те наскільки погодженою є програма навчання. Звичайно, такі результати на порожньому місці не з'являються, ці результати - величезна заслуга деяких наших викладачів, які здається пам'ятають "що" і "коли" їхні колеги мали нам розповісти, але ... Траплялись навіть випадки, коли після першого заняття ми розуміли, що більшу частину курсу ми вже маємо знати, а хто не знає той ... Про культуру у нашому університеті також не забули. А яка культура без мови, тим більше без рідної мови, рідного людям, що живуть не так вже й далеко, усього у сусідньому часовому колі. Природне, питання "а навіщо?" і наступне за ним "а за яким правом?" вже не з'являвся: так треба, але найбільш вагомий аргумент - це місце, де я живу, дійсно Україна, тут ще й не таке може трапитися. Мабуть, це усі найбільш яскраві враження. Залишається ще одна деталь - причина вибору теми магістерської роботи ("Аналіз та розробка методів підвищення ефективності промислових мереж з елементами самотестування") та керівника. Тут розповідати особливо нічого. Я вибрав те, що для мене найбільш інтересно і того, хто цим займається. А саме "залізо", трошки теорії графів та керівника Арутюняна Арсена Рафаєловича.

Особливих досягнень я не зробив. Але вважаю, що успішне завершення університету все ж таки є, у деякому сенсі, досягненням. Дійсно, правильно усе оформити не така вже й проста задача, достатньо тільки пригадати, що інколи розділення шістнадцятирічного числа на групи по дві, а не по чотири цифри мало вирішальне значення.

Плани та мета на найближче майбутнє - робота, налагодження життя.

Дальня мета - більш глибоке вивчення питань, що мене інтересують, взагалі - рух у перед...