Рисунок 1 - Варіанти використання, транспортування й основні цільові ринки з торгівлі антрацитами. 350 мілісекунд, 7 кадрів, 3 повторення.
Актуальність проблеми. Україна має великі запаси викопного палива – кам'яні вугілля. Викопне вугілля – дуже коштовна енергетична сировина, що використовується у всіх країнах миру. Сучасна економіка будь-якої промислової країни неможлива без використання кам'яного вугілля. У роботі буде приділена найбільша увага до одного виду вугілля – антрацитам. Антрацити вважаються одними із самих якісних вугіль, які добуваються на українських шахтах, і можуть використовуватися на металургійних підприємствах для здешевлення процесу виробництва чавуну й стали, як паливо для обігріву будинків або електростанцій, незамінні в хімічному виробництві каустичної солі. Головна перевага антрацитів є дешевина в порівнянні з іншими видами палива, такими як нафта, газ, кокс. У світі зараз спостерігається постійне збільшення попиту на енергоносії, і не завжди пропозиція здатна задовольнити зростаючу потребу в антрацитах. Зараз вугільна промисловість в Україні перебуває в дуже поганому стані й вихід на світові ринки дозволить дати галузі нові інвестиції, які допоможуть удосконалити шахти, відкрити нові шахти, створити нові робочі місця. На ілюстрації наведені варіанти використання, транспортування й основні цільові ринки для торгівлі антрацитами.
Рисунок 1 - Варіанти використання, транспортування й основні цільові ринки з торгівлі антрацитами. 350 мілісекунд, 7 кадрів, 3 повторення.
Доля вугільної галузі взагалі, досить драматична. Вугілля - одне із самих складних по складу (який, до того ж, може істотно змінюватися в межах одного родовища) копалин, які стали активно добуватися й широко використовувати раніше інших і по суті зіграв роль "палива промислової революції". До відкриття великих родовищ нафти й, тим більше, газу людство було змушено докладати серйозних зусиль для того, щоб навчитися добувати, збагачувати, переробляти й використовувати цю високомолекулярну суміш. Тому коли нафта й газ у другій половині XX століття стали витісняти вугілля із промислової арени (особливо динамічно цей процес проходив у СРСР, що объявили в 70-х роках "газову паузу" до початку ХХ століття), у якомусь значенні інноваційна планка при роботі з викопними вуглеводнями для світової економіки в цілому була знижена. Рідкі й газоподібні вуглеводні опинилися, по суті, для нас подарунком природи: вони значно простіше за молекулярною структурою, їх легше добувати й переробляти, дешевше транспортувати.
Зниження інтересу до вугільної тематики з боку держави й окремих компаній привело до того, що цілий ряд проривних за своїм характером технологій, багато хто з яких починали розробляти в нас раніше, ніж де-небудь у світі так і не були впроваджені. Частина розробок не була доведена навіть до дослідного зразка. У світі ситуація початку мінятися після нафтового шоку, коли багато відкладені про запас технічні ідеї одержали друге життя. У СРСР, втім, цього не відбулося - тут тривала газова пауза.
В останні роки, завдяки високим цінам на нафту й газ (середня світова ціна на газ за десять років виросла з 2,5 доларів за мільйон британських теплових одиниць майже до 6 доларів), інтерес до вугілля у світі як альтернативному енергоносію постійно росте. При сьогоднішній кон'юнктурі ринку ціна на рідке паливо, одержуване з вугілля із собівартістю $20 доларів за барель, уже не здається занадто високою, тим більше що фахівці впевнені, що при додатку зусиль її можна знизити як мінімум до $15. Позначився й сплеск попиту на чорні метали, завдяки якому помітно виросло споживання коксівних вугіль. У майбутнє світова вугільна галузь може дивитися зі стриманим оптимізмом. Фахівці (див. наприклад останній прогноз МВФ World Economic Outlook) прогнозують досить високі ціни на нафту ще як мінімум пару десятиліть. Цілий ряд сильних національних економік (насамперед США й Китай, можна згадати ще Індію, Канаду etc) мають намір серйозно збільшувати кількість вугільних електростанцій. Якщо відбудеться передбачувана лібералізація газового ринку, і співвідношення ціни на газ і вугілля підтягнеться до світового.
Для країн СНД ця тема актуальна тим, що на цій території розташовані багаті запаси вугілля, які можна постачати як енергетичну сировину практично до всіх країн, які в цьому бідують. У березні 2007 року пройшла конференція «Вугілля СНД 2007», де розглядалися різні питання, пов'язані з вугільною промисловістю не тільки в Україні, але й в інших країнах співдружності. Провідні спеціалісти вуглевидобувних і вуглепереробних компаній, а також представників компаній із суміжних галузей зібралися для обговорення актуальних проблем вугільної галузі. Насичена ділова програма конференцій складалася із чотирьох сесій. Перша секція була присвячена ринку енергетичного вугілля. Про створення Оптового ринку вугільної продукції в Україні розповів у своїй доповіді Перший Заступник генерального директора ГП Вугілля України Позигун М.П. «Оптовий ринок вугільної продукції дозволить контролювати виконання договорів на поставку вугільної продукції, а саме дотримуватися виконання договірних умов по якості, обсягам поставок і строків оплати». Доповідач загострив увагу на росту попиту на енергетичні вугілля й при цьому високій ціні на вугільну продукцію вуглевидобувних компаній, що неприйнятна для електростанцій.
Альтернативою державному керуванню вугільною галуззю є створення часток вертикально інтегрованих компаній. Про переваги роботи однієї з них розповів у своєму виступі керівник департаменту по вугільному забезпеченню Донбаської паливно-енергетичної компанії Кошелев И.А. Друга сесія була присвячена проблемам на ринках коксівного вугілля й коксу. Порівняльну оцінку тенденцій російського й українського ринків коксівних вугіль у своїй доповіді дала Кашкіна А.Ю., оглядач ринків вугілля й коксу журналу «Метал-Кур'єр». Шляхи рішення проблеми дефіциту якісних марок коксівних вугіль на ринку Росії запропонував у своїй доповіді Шмаков Е.В., старший менеджер по маркетингу компанії «Северсталь-Ресурс». «Ринок коксу в 2007 році як у Росії, так й в Україні буде залишатися профіцитним» - такий висновок у своєму виступі зробив Кузьмін А.Н., керівник сировинного напрямку ИА «Метал-Кур'єр», - високий рівень цін на російське вугілля й низький рівень, що зберігається, цін на китайський кокс не залишає українським експортерам коксу практично ніяких шансів». Про нові вимоги до якості коксу у своєму виступі говорив генеральний директор УНПА «Укркокс» Старовойт А.Г. Третя сесія була присвячена перспективам розвитку морських і залізничних перевезень вугілля. У своїй доповіді Заступник начальника порту по КР і ВЭС МТП Південний Диденко Р.И. розповів про стан і перспективи розширення спеціалізованих портових потужностей на прикладі порту Південний. Доповідач відзначив, що для успішного розвитку порту й максимально ефективної діяльності керівництво порту розробило комплекс стратегічних заходів щодо подальшого нарощування виробництва, будівництву нових перевантажувальних терміналів із залученням іноземних інвесторів, розвитку нових проектів на вільних територіях і підвищенню конкурентноздатності порту.
Головний фахівець головного комерційного керування Укрзалізниці, Красножен В.В. підготував доповідь на тему: «Підвищення рівня якості транспортного обслуговування клієнтури й проведення зваженої тарифної політики під час перевезення вантажів ж/д транспортом України». Незважаючи на добре підготовлену доповідь Владислава Валентиновича по даній тематиці, учасники транспортної сесії явно були незадоволені якістю обслуговування УЗ, що викликало величезну кількість питань серед учасників конференції, наслідок цього була тривала відкрита дискусія. Тому, представникові Казахстану Теміру Жоли з доповіддю виступати було набагато легше. Всі питання були вже задані представникові Українських залізниць.
Цього року вперше одна із сесій була присвячена технологіям й устаткуванню для гірської й гірничодобувної галузі. Про завершені й плановані проекти по будівлі, у тому числі під ключ і модернізації найбільших у Європі вуглезбагачувальних фабрик розповів представник генерального спонсора конференції - компанії СЕТСО - Новак В.И. Інтерес учасників викликали нове обладнання й лабораторні вимірювальні прилади для роботи з вугіллям і його похідними, представлені компанією LECO в особі Балабина А.Е.
У доповіді К.Скужевски з компанії Dressta увага була приділена важкій техніці, що випускає цією компанією й доказывающей своєю надійністю при роботі в непростих умовах видобутку й переробки вугілля від тропіків до Заполярья. Про новий напрямок у шахтному транспорті - монорейкових дорогах і поїздах для них розповів керівник представництва чеської компанії Ferrit у Росії - Сибтранссервис - Котиків Е.А. Особливий інтерес учасників форуму викликала демонстрація транспортування прохідницького комбайна в лаву без його попереднього розбирання. Зацікавилися делегати вугільної конференції й розповіддю гостей з Німеччини - компанії Marco - про способи зниження ризику для людини при вуглевидобутку шляхом повної автоматизації цього процесу, і а також підвищення ефективності з використанням технології аналізу шару. Ринок РТИ для вугільної промисловості проаналізував Двинин А.Н. з Уральського заводу РТИ, вдало зрівнявши цю продукцію із сіллю на кухні, що не зауважуєш, поки не помітиш її відсутності. Дуже корисні були і його рекомендації делегатам на вибір виробника такої продукції, що враховують багато факторів. У завершення сесії С.Фалат з польського заводу гірських машин Glinik розповів про нові, все зростаючих вимогах до такої важливої частини обладнання, як механізовані кріплення й успішні спроби ці вимоги реалізувати. Нові кріплення, який уже оснащені деякі російські шахти, уже врятували не одне людське життя, витримавши серйозні гірські удари
В 2000 році вперше з 1996 року у світі з'явилася тенденція до збільшення потреби в куті. У статті Джона Чедвика, опублікованої у вересневому номері журналу "Mining magazin", наводяться дані про зростання попиту на вугілля на 1,2% у порівнянні з 1999 р. Так, попит на вугілля в США виріс на 3,3%, уперше за більш ніж десятилітній період, збільшилося споживання вугілля в Європі. При цьому, якщо пропозиція по нафті й природному газі перевищувало попит відповідно на 2,4% й 0,78%, те по вугіллю - попит перевищило пропозицію на 2,29%.
Основними виробниками вугілля у світі є США (26.7% світового видобутку), Китай (23,3%), Австралія (7,3%), Індія (7,2%), ПАР (5,5%) і Росія (5,4%). Цікаво, що в 2000 році світовий видобуток вугілля скоротилася. У своєму "Статистичному огляді світової енергетики" компанія "Бритиш петролеум" повідомляє, що загальний світовий видобуток вугілля торік скоротилася до 2.137 млн тонн нафтового еквівалента, що на 0,4% менше, ніж в 1999 році. По даним Міжнародного Енергетичного Агентстваа видобуток знизився на 27,4 млн тонн у порівнянні з 1999 роком. Видобуток кам'яного вугілля зменшився на 55,5 млн тонн (або на 1,5%), склавши 3.646 млн тонн. На її зниження особливо вплинуло скорочення виробництва дорогого, дотируемого вугілля в країнах Західної Європи. Видобуток бурого вугілля вперше після 1996 року зріс на 28,1 млн тонн (або на 3,2%) досягши 910,5 млн тонн. На видобутку бурого вугілля, що, в основному, використається для вироблення електроенергії, позитивно позначилося використання більше раціональних технологій спалювання вугілля й ріст цін на інші енергоносії, використовувані в секторі електроенергетики.
Світовий ринок вугілля характеризується низкою в порівнянні з іншими ринками енергоносіїв монополізацією пропозиції. Ступінь координації дій тут в основних експортерів значно нижче, ніж у нафтових і газових корпорацій. Сюди потрібно додати зручність і простоту зберігання більших запасів у постачальників і споживачів, простоту технологічних схем перевалки, високий прогрес у технології й екології використання вугілля. Завдяки впровадженню в енергетику досягнень науково-технічного прогресу вугілля в цей час із погляду екології й технології практично рівноцінна мазуту. У той же час одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачеві в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.
По оцінках Робочої групи по вугіллю Комітету з енергетиці ЕЭК ООН, вугілля забезпечує приблизно 27 відсотків усього світового виробництва енергії. Ще вище значення вугілля в електроенергетиці. З використанням вугілля у світі виробляється приблизно 44 відсотка всієї електроенергії, у тому числі в країнах Європи - 42 відсотка. Згідно із прогнозом міністерства енергетики США, споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 року зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65 відсотків. Міжнародні експерти не очікують істотного зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більш того, за рахунок досить імовірного скорочення темпів росту споживання нафти й нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі енергоспоживання. Відповідно до довгострокової Енергетичної програми частка газу в обсязі виробництва енергоресурсів знизиться до 2020 року з 50 до 40 відсотків, а частка вугілля збільшиться на 2 відсотки. Провідними споживачами вугілля у світі в 2020 році як і раніше залишаться Китай й Індія. На частку Китаю й Індії буде доводитися 33 відсотка приросту світового енергоспоживання й 90 відсотків збільшення використання вугілля у світі.
Американські експерти вважають, що вугілля в цій країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива завдяки низьким витратам видобутку й тарифам на його транспортування. У Канаді збільшення споживання вугілля зв'язують із намічуваним висновком з експлуатації після 2010 року значної частини потужностей АЕС, які будуть замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 року не менш 10 Гвт потужностей вугільних станцій нового покоління. Очікується також помітний приріст споживання в Бразилії й Південній Кореї.
У Європі жорсткість екологічних нормативів, посилення конкуренції з боку природного газу й вивід нерентабельних вуглевидобувних потужностей будуть обмежувати споживання вугілля. Однак, по переважній думці, очікувана спад споживання в Європі торкнеться насамперед вугілля національного виробництва. Ринок вугілля традиційно залишається ринком покупця - пропозиція на ньому в роки стабільного ринку перевищує попит, біля продуцентів й експортерів є значні резервні потужності. Ситуація у світовій чорній металургії в останні роки характеризується підвищенням попиту на коксівне вугілля. У більше віддаленій перспективі значимої стає тенденція до винесення екологічно шкідливих й енергоємних виробництв (наприклад, доменного виробництва) у країни, що розвиваються, і в країни СНД, що, можливо, буде стримувати світову торгівлю коксівним вугіллям. З іншого боку, очікується ріст використання коксу у вторинних металургійних процесах (виробництво литих заготівель і виробів), що буде трохи компенсувати звуження попиту з боку доменного виробництва.
Ємність світового ринку кам'яного вугілля складає приблизно 500 мільйонів тонн. Основними імпортерами виступають країни Західної Європи (близько 160 млн. тонн) і АТР (більше 200 млн. тонн, у тому числі: Японія - 130, Південна Корея - близько 50 і Тайвань - близько 20 млн. тонн). Головними експортерами є Австралія, США, ПАР, Колумбія, Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща й Росія. Поставками із цих держав забезпечується зараз більше 90 відсотків світових імпортних потреб.
За прогнозами міністерства енергетики США, світова торгівля вугіллям у майбутні 20 років збільшиться приблизно на 25 відсотків, однак конкуренція на даному ринку залишиться досить гострої. Імпорт кам'яного вугілля в регіон ЄС стійко зростає. Імпортне вугілля розглядається в Європі насамперед як замінник іншим енергоносіям. Тому держави ЄС прагнуть різноманітити джерела одержання вугілля й збільшують число основних постачальників, послідовно підключаючи до ринку нових експортерів. Ця тенденція стимулювала збільшення імпорту в Європу високоякісного колумбійського, індонезійського, венесуельського й канадського вугілля. На трьох основних постачальників - США, Австралію, ПАР - зараз припадає приблизно половина європейського імпорту. Однак корпорації США через високі витрати поступово уступають свою частку на ринку. Імпорт вугілля з території СНД у ЄС в останні роки скорочувався. Закупівлі вугілля з Польщі протягом більшої частини 1990-х років залишалися більш-менш стабільними. Попит на імпортне вугілля в країнах Азії в перспективі буде зростати. Приріст імпорту вугілля в регіон, як і колись, прийде на Японію, Республіку Корея й Тайвань. За прогнозами, Китай збільшить імпорт вугілля в 2004 році до 5 мільйонів тонн, розширить його також Індія. Очікують, що Австралія збільшить відвантаження вугілля сюди до приблизно 190 млн. тонн до 2020 року, а поставки з ПАР виростуть до 36 млн. тонн. У цілому перспективи світового ринку представляються порівняно сприятливими для російських експортерів вугілля. У найближчі 16 років місткість світового ринку зросте не менш чим на 20-25 відсотків. Попит на російське вугілля за рубежем може зрости в ще більшому ступені, у випадку прийняття за рубежем політичних рішень про згортання програм розвитку атомної енергетики.
Однак варто помітити, що, починаючи з вересня місяця, очікується підвищення фрахтової вартості на 5-8 доларів залежно від тоннажу судна, що пов'язане зі збільшення перевезень зерна.
У досліджуваній проблемі стоїть завдання змоделювати діяльність шахти по видобутку антрацитів і наступного продажу цього вугілля споживачам. Для цього будуть наступні кроки:
1) Виявлення споживачів сировини і їхня потреба в сировині.
2) Створення моделі з розрахунку найбільш економічної ефективності роботи з різними споживачами.
3) Оптимізація роботи підприємства відповідно до отриманих даних моделі.
В Україні й країнах СНД на даний момент написана безліч робіт з роботи вугільних шахт, розглядаються різні аспекти функціонування шахти. Ціль же даної роботи полягає в тім, щоб шахта могла ефективно працювати не тільки на внутрішньому, але й на світовому ринку, де з кожним роком зростає попит на антрацити. Цей напрямок є перспективним у модернізації діяльності шахт. Особливістю цієї роботи буде те, що досліджуватися буде весь шлях від видобутку вугілля шахтою до поставки його іноземним споживачам, а не окремі частини: видобуток вугілля, транспортування, збут. Кінцевою метою буде створення діючої моделі, що включає всі ці етапи й ураховує ризики, які властиві окремим етапам і всьому підприємству в цілому.
Як ми бачимо, антрацити потрібні багатьом підприємствам по усім світі. Підприємства розташовані в різних материках: Америка, Європа, Африка. Всі підприємства споживають тисячі тон антрацитів на місяць дл підтримки виробничого циклу. Антрацити як побутове паливо використає тільки старий світ: Німеччина, Іспанія, Італія, Великобританія й інші. З металургійних підприємств найбільше антрацитів споживають підприємства Латинської Америки. Вони споживають до 100 тисяч тонн антрацитів на місяць. Це пов'язане з активним зростанням економік основних країн континенту: Бразилії, Аргентини. У хімічній промисловості світовим лідером є європейська компанія Solvey, підприємства якої розташовані по усім світі й кожне з них має потребу в антрацитових вугіллях. Усього дане підприємство споживає близько 70 тисяч тонн антрацитів на місяць. Не менш привабливим напрямком є використання українських антрацитів у виробництві цементу. На місяць на ці потреби йде антрацитів (сорту АШ й АС) до 150 тисяч тонн. Крім того традиційним залишається використання антрацитів для побутових потреб. Хоч і представлений цей ринок тільки країнами ЄС, але споживання антрацитових вугіль досягає 55 тисяч тонн на місяць. На прикладі цих підприємств чітко видно, що багато держав миру мають потребу у великій кількості антрацитового вугілля для підтримки темпів росту національних економік. Всі галузі, які використають антрацити, є основними двигунами економіки й тому з кожним роком споживання росте, а разом із цим росте й ціна викопних вугіль на світовому ринку. І зараз є гарний шанс зайняти цю нішу
СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ