Про себе (головне)
Середній балл в період навчання в университеті складав 4.88. Вільно володію російською та українською мовами. В обсазі достатньому для читання і листування володію французькою та англійською мовами. Маю досвід роботи з пакетом Microsoft Office: Word, Excel, Power Point, АutoCad, програмую на VISUAL BASIC.
Моя родина і Я
Я народилася 8 вересня 1985 року в с. Беркакит, Якутія, де й провела своє дитинство. Наприкінці 1992 року, ми всією родиною переїхали на Україну в м. Дзержинськ.
У мене маленька, але дружна родина! Мама, Бочарникова Віра Герасимівна, народилася 18 листопада 1953 року, закінчила торговельний технікум за фахом «Товарознавець», на даний момент працює продавцем у продовольчому магазині. У мене є старший брат, що у моєму житті відіграє важливу роль. Він, як і мама, завжди мене підтримує, мені з ним пощастило. Коротко розповім про нього: Бочарников Костянтин Григорович, народився 15 червня 1976 року, закінчив гірський технікум «Електромеханік», працює на шахті ім.Ф.Е.Дзержинського підземним електрослюсарем.
Дитинство й шкільні роки
В 1,5 року мама віддала мене в садок «Оленя», я була дуже спокійною й слухняною дитиною.
В 1993 році пішла в перший клас загальноосвітньої школи №8 м. Дзержинська. У нашім класі було більше хлопчиків. Наш клас постійно приносив учителям і директорові школи неприємності й занепокоєння, але, не дивлячись на це, ми завжди дружно й весело виступали на всіх шкільних вечорах, що згладжувало неприємний «осад» на душі наших учителів, за що їм велике спасибі. В 2001 році, відбулася неприємна подія, нашу школу закрили. Мій вибір був не випадковий, я вибрала школу-інтернат у м. Дзержинську, тому що в цій школі був український клас (наш випуск був другим українським класом по місту), тому що я розуміла, що без вільного володіння українською мовою буде важко. Але саме дивно, що в нашім класі були тільки дівчатка.
Наприкінці 10 класу, стала замислюватися, куди йти далі вчитися. Мені легше всього давалася математика, цей предмет був улюбленим з першого класу. У жовтні 2002 року я пішла на підготовчі курси математики, у нас був викладач, про таких людей говорять, викладач від Бога. Можу сказати, що й він зіграв роль у виборі моєї професії. Узимку 2003 року, я визначилася, що буду поступати в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). Перші мої проби вступу в технічний університет були в лютому місяці на рейтингах, на спеціальність маркшейдерська справа, чому саме сюди, це окрема історія ... Перший млинець, був не грудкою, але я на цьому не зупинилася й пробувала себе на всіх трьох рейтингах, усе здавала успішно. Після одержання атестата краще було 2 місяці відпочити й з новими сила у вересні місяці приступитися до скорення нових вершин знань, що давалися надалі, ой як не легко, це тільки зміцнювало впевненість у собі, але докладніше далі...
Студентські роки - кращі роки
… 1 вересня 2003 рік, ти студент групи М-03! Перший курс, точніше першу сесію, я запам'ятаю на все життя. Тому що в школі креслення нам не викладали, для мене це був не плюс. Отже, перший мій іспит в університеті це нарисна геометрія, я його не здаю, для мене це був шок. З'явилися думки й бажання забрати документи, думала, що мені не місце в такому закладі. Але велике спасибі моїй родині й поруч, що перебували людям, які вірили в мене, і не дали опустити свої крильця й здатися так легко. СПАСИБІ! Я зібралася духом ... здала на 4 нарисну геометрію. Пам'ятаю цей день - 25 січня 2004, останній день сесії. На той момент була щасливою людиною, навіть одержувала стипендію, тому що з іншими предметами було набагато легше. А потім всі пішло закрутилося, і надалі все було набагато простіше.
Другий курс, пам'ятаю добре, поставили нам такий чудовий предмет, як теоретична механіка, а викладав його ЖУРБА Валерій Володимирович, людина з великої букви. Із цією людиною мене зв'язують тільки самі приємні й теплі спогади. Він повірив у мої сили й можливості, запропонував виступити на конференції, що була присвячена 70-річчу кафедри «Теоретична механіка». Це був перший мій такий виступ, а потім пішли й інші конференції, публічні виступи. Що зіграли не останню роль у моєму житті. Це й уміння виступати на публіці, і тримати себе правильно, коли вся увага зосереджена тільки на тобі, але як говоритися все приходить із досвідом.
Не можу не згадати навчальні практиці в університеті. На першому курсі практика по геодезії, вела її Андоленко С.С. Проходила вона в м. Макіївці в ДонГАСА. У нас була дружна, працездатна бригада, що на той момент було важливо. Тоді ми вперше зрозуміли, як нелегко дається хліб геодезистам. Дощ, вітер, сонце ... Погода не завжди нам сприяла, але ми не здавалися, і це було оцінено при здачі практиці, усі здали на відмінно.
2 курс, червень, практика по маркшейдерській справі. Коли були польові роботи на поверхні, усе було гарно, тому що практика по геодезії не пройшла марно. Але практика ж по маркшейдерському справу, значить треба спускатися в шахту й там проводити роботи, ті які виконує маркшейдер у шахті ... Перший спуск, не забуде ніхто... Спецодяг, коногона, саморятувальник, кліть, виробки... Все це пережили, слава Богові... Практика здана успішно... Після я зрозуміла, що в нас не цінують праця шахтаря, тільки один спуск чого коштує, не говорячи вже про роботу людей у шахті. Так, я згодна, що до всього звикаєш, і намагаєшся не думати, що в тебе над головою 600 - 1000 м.
Таку ми вибрали не просту професію, і я про це не шкодую. Тому що нам дають хорошу підготовку, і випускають фахівців, магістрів, які влаштовуються не тільки на шахтах, але й в інші сфери діяльності.
Хочу висловити більшу подяку кафедрі «Маркшейдерська справа», завідувачеві кафедри Грищенкову М.М. і всьому складу кафедри. Ви викладачі, які роблять із нас не просто фахівців в області гірничої справи, а в першу чергу самостійну людину, особистість. Я дуже вдячна долі, що в моєму житті з'являються такі чудові люди.
Я раніше не розуміла, коли говорили, що студентські роки, кращі роки в житті людини. Під кінець навчання, стала усвідомлювати, розуміти, так, студенти це окрема категорія людей. І що кращі, і незабутні роки - це роки, проведені в стінах вищого навчального закладу, для мене таким став ДонНТУ.
В 2007 році на відмінно здала всі іспити й одержала диплом Бакалавра. Відразу ж з початку нового навчального семестру я разом зі своїм керівником магістерської роботи, Грищенковим Миколою Миколайовичем, визначилася з темою й планом проекту. На даний момент працюю над магістерської, тема, який «Розробка програмного забезпечення для розрахунку умов підробітку будинків і споруджень підземними гірськими роботами».
Плани на майбутнє
У першу чергу це відмінний захист магістерської роботи!
Побувати на практиці в Німеччині, подивитися, випробувати на собі, як працюють маркшейдера на шахтах, набратися досвіду роботи.
Так, звичайно створити родину! Для жінки це дуже важливо, кар'єра кар'єрою, а будинок, родина, діти, це на першому місці! Тільки після цього ти будеш почувати себе по-справжньому щасливою людиною!
