Захарова Олена Володимирівна

Факультет: Гірничо-геологічний

Спеціальність: Геоінформаційні системи і технології

Тема магістерської роботи:

Дослідження впливу помилок вагів вимірювань на результати зрівнювання і оцінку точності мереж полігонометрії

Керівник: Зав. кафедрою, професор, д.т.н. Могильний Сергій Георгійович

z-alna@mail.ru

Резюме

Середній бал у період навчання в університеті 4,83 (по п'ятибальній шкалі). Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписки, володію англійською мовою. Маю досвід програмування на Delphi, Visual Basic, Pascal. Є користувачем ПК, Інтернет, Microsoft Office, програм Microsoft Office Visio, AutoCAD (у тому числі й Autodesk CAD Overlay), MathCAD, Компас, програм ArcGIS. Захоплююся літературою, музикою, люблю шити.

Коротка біографія

Я, Захарова Олена Володимирівна, народилася в Донецьку 2 червня 1986 року. Батьки - Захаров Володимир Олександрович і Захарова Валентина Іванівна - дуже інтелігентні люди, з дитинства щепили мені порядність, відповідальність, цілеспрямованість, упевненість в собі, а також бажання вчитися і самоудосконалюватися.
Зі своїм братом (він на півтора роки старше) в дитинстві часто сварилися (звичайна "боротьба" маленьких дітей за увагу батьків), але з часом подружилися, і, при необхідності, допомагаємо один одному радами і справою.

Дитинство...

З найранішого дитинства кожне літо ми з батьками їздили відпочивати: так ми побували на Чорному і Азовському морях, на річці Дніпро, відвідали заповідник Асканія-Нова та інші цікаві і гарні місця. Але більшість літнього часу ми проводили, звичайно, у бабусі і дідуся. Адже яка дитина влітку не захоче втекти з чотирьох стін квартири в гостинний дворик? Пам'ятаю, що не любила дитячий садок. Ні, я його просто ненавиділа! А дорога до нього якраз пролягала поряд з домом бабусі, і у мене відразу "починав" боліти живіт, голова або ще що-небудь. Звичайно, дбайливі батьки тут же згортали до бабусі!

Школа...

     Коли настав час йти до школи, батьки нас з братом віддали до тої, що знаходилася поряд, нещодавно побудованої ЗШ №112. Пізніше з'ясувалося, що ця школа не здатна забезпечити по-справжньому гарний рівень освіти і нас перевели до ЗШ №30. Вже тут почали виявлятися мої здібності до математики, мов і літератури і нелюбов до історії і права.
     У новій школі спочатку я потрапила до звичайного класу (великого і галасливого), в якому непогано вчилася 3 роки, а до 10-го класу мене перевели в гімназичний. Новий колектив мене повністю змінив, хоча, треба сказати, мені туди спочатку зовсім не хотілося. Тут було всього 14 чоловік, і панувала така дружна атмосфера, що не можна було не піддатися чарівливості однокласників, які з готовністю прийняли мене до своїх лав. Але, як мовиться, ніщо не вічне: через рік змінився директор школи, і він, а точніше, вона, зробила з нашого класу знову великий і "різношерстий". Отже закінчувати навчання довелося вже не в такому дружному, але все ж веселому класі.
     Під час навчання в школі, я відвідувала кружок "Мода і ми", де вчилася шити і моделювати одяг, а також дефілювати по подіуму, демонструючи свої моделі. Ми представляли свої вироби в різних ДК в Донецьку і отримували грамоти. Також в школі я ходила на шейпінг: у цій секції ми не тільки займалися спортом собі на втіху, але й готували різні показові номери спортивних танців, з якими представляли школу на змаганнях.

Університет...

     Треба сказати, що завдяки наявності старшого брата, мені завжди було легко вчитися в школі, оскільки все те, що ми вивчали, він пройшов роком раніше. І, коли в середині 11-го класу стало питання про вступ і вибір ВНЗ і спеціальності, у мене сумнівів не було: ДонНТУ, ФЕМА, АУП (по стопах брата). Я точно була впевнена, що зможу поступити по рейтингах, якщо здаватиму математику, оскільки мала здібності в цьому предметі. Але, за іронією долі, в 2003-му році для вступу на АУП по рейтингах додали ще один предмет - фізику, яку я не дуже любила, і, природно, не досить добре знала. Отже, довелося підшукувати щось інше.
     Добре вивчивши пропоновані варіанти ДонНТУ, я вибрала для розгляду декілька спеціальностей, серед яких була і ГІС. Батьки порадили мені зупинити вибір саме на цій спеціальності, порахувавши її перспективною і відповідною для мене. Хоча, йдучи писати рейтинг на вступ, я поняття не мала, що означає майбутня спеціальність, які предмети мені доведеться вивчати, та що там говорити, я навіть не уявляла собі, що таке "ГЕОДЕЗІЯ" взагалі!
     Природно, маючи за плечима добру шкільну підготовку, я вступила в університет без проблем і з нетерпінням чекала початку навчання в абсолютно новій для себе області. Після першого ж семестру навчання, я зрозуміла, що поступила правильно, обравши спеціальність "Геоінформаційні системи і технології", і надалі жодного разу про це не пошкодувала.

     Навчаючись в університеті, як і багато студентів, я вступила в профспілку і отримувала бюджетні путівки на відпочинок в пансіонати ДонНТУ: "Червона гвоздика" (м. Святогорськ) і "Март" (м. Алупка, Крим). Ці поїздки принесли мені масу позитивних вражень і безліч цікавих знайомств.
     З самого початку навчання я поставила собі мету вчитися на "відмінно". Цього хотілося не тільки через підвищену стипендію, але і щоб довести викладачам кафедри, та і собі самій, що я здатна на це. Проте все опинилося не так просто. Звичайно, трійок у мене не було, та і четвірок було мало, але стати "круглою" відмінницею у мене вийшло лише у кінці третього курсу.
     Коли прийшов час вибирати керівника наукової роботи, я недовго сумнівалася, вибравши зав. кафедрою Геоінформатики і геодезії, професора, д.т.н. Могильного Сергія Георгійовича. Мені відразу здалося цікавим і перспективним попрацювати у амбіційного і вимогливого керівника, що вміє добиватися свого. Підсумком нашої спільної роботи стали мої виступи на студентських конференціях.

В 2007 році я здала на відмінно державний іспит за фахом і отримала червоний диплом бакалавра. Природним кроком у продовження мого життєвого шляху став вступ у магістратуру з метою одержання освіти, що відповідає європейському зразку.

Чого чекаю від майбутнього? Я не люблю робити далекоглядних планів, - це одна з особливостей мого досить складного характеру. Мені здається, що розчарування від того, що не вдалося заплановане, може виявитися дуже жорстоким. Ні, звичайно, я не марновірна і вірю в себе, але просто не люблю загадувати. Тому, хай все йде своєю чергою, а я буду намагатися вже зараз брати від життя максимум і рухатися вперед, не дивлячись на труднощі й перешкоди. Я вважаю, це допоможе мені досягти в житті чогось значного.

Автор
Олена Захарова