Левченко Лілія Володимирівна

Факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики

група ТКС-07м

e-mail: malenkaya86@mail.ru

тема дипломної роботи: "Дослідження і розробка субгармонікових змішувачів НВЧ трансиверів телекомунікаційних систем"

науковий керівник: професор кафедри АТ Воронцов Олександр Григорович

Біографія

Коротко про себе

Середній бал за час навчання склав 5,0. Закінчила ліцей при ДонНУ за спеціалізацією фізика, маю червоний диплом бакалавра ДонНТУ за спеціальністю «Телекомунікаційні системи і мережі». Вільно володію російською, українською мовами, англійскою мовою, достатньою для читання технічної документації і спілкування, німецькою на базовому рівні. Маю навички роботи з операційними системами Windows9x/XP, Linux, програмними пакетами System View, Microwave Office, Boson Netsim for CCNP, Packet Tracer, Algorithm Builder, NetCracker Professional 4.0, Ethereal, MS Visio, Компас 3D 5.11. Володію мовами програмування Delphi, Borland Pascal. Займаюсь легкою атлетикою (кандидат у майстри спорту), граю у волейбол, катаюсь на роликах, сноуборді. Захоплююсь східними танцями. Закінчила у 2000 році художню школу.

Дитинство

Я народилась 11 вересня 1986 року у місті Новочеркаськ Ростовської області. Моя мама, Олена Сергіївна, була тоді ще студенткою, вчилася на п'ятому курсі Новочеркаського політехнічного інституту на спеціальності хімік-технолог. Батько, Володимир Павлович, закінчив цей же інститут за спеціальністью механік-автомобіліст, тоді вже працював. Після закінчення університету мама за розподілом була направлена до Донецька, і вся родина туди переїхала. Зараз мої батьки працюють у сфері бізнесу.
Усі мої бабусі та дідусі жили далеко, тому в дитинстві я ходила до дитячого садку. Там була сувора вихователька, і час у дитячому садку був не дуже веселим.

Школа

1 вересня 1993 року я прийшла на свій перший дзвоник у школу №3 у місті Донецьку. У школі мені відразу сподобалось - було дуже цікаво, першу вчительку пам'ятаю й до сьогодні - її звали Наталя Володимирівна, і вона була не тільки хорошим викладачем, але й дуже доброю і справедливою жінкою, і просто чудовим вихователем. Вона навчила хлопчиків завжди пропускати до класу дівчат, і навіть потім, у старших класах, ніхто з наших хлопчиків не заходив до класу, поки не зійдуть всі дівчата.
У п'ятому класі у нас з'явився класний керівник - викладач математики Чорновіл Люмила Петрівна. Це була сувора жінка, яка привчила наш клас до дисципліни та відповідальності. При всій своїй суворості вона змогла прищепити любов до математики. У школі було багато починань: спочатку танці, потім плавання, легка атлетика, спортивна гімнастика, потім був навіть гурток художнього читання. Потім повернулась до легкої атлетики і до сьогоднішнього дня продовжую займатися. Все це супроводжувалося художнью школою, яку я закінчила у 2000 році.
З 2001 року моє життя повністю змінилося: ми з батьками переїхали, я поступила до ліцею при ДонНУ до фізичного класу, навіть перейшла займатися легкою атлетикою до іншого манежу. Вчитися у ліцеї було важко, можу із впеніністю сказати, що у ДонНТУ потім мені було легше. Класний керівник - Микола Іванович Ручка - зміг об'єднати наш клас практично відразу - після першого тижня навчання ми поїхали до лісу (селище Брусін), і ця подія послужила початком веселого та дружного життя у ліцеї.
У одинадцятому класі я познайомилась з компанією, яка змінила мої погляди на життя. Це була компанія ролерів, які катались у агресиві (ковзання трубами, парапетами). Ці люди виявились ерудовніші і якось мудріші за всіх моїх однокласників. Завдяки їм я зрозуміла, наскільки мало я знаю, як вузько мислю. Зараз ми не спілкуємося, але я вдячна цим людям за те, що вони були у моєму житті.

Університет

Звичайно, у мене була проблема вибору ВНЗ, як і у всіх одинадцятикласників, хоч у ліцеїстів ця проблема вирішується простіше. Оскільки ліцей при ДонНУ, то університет надає певні привілеї учням при вступі до донецького національного університету. Оскільки я вчилась добре, хоч і не була відмінницей, мене брали без екзаменів на спеціальніть «Інтелектуальні системи прийняття рішень» на фізфак. Це достатньо престижна на фізфаці спеціальність, але ми з мамою вирішили розглянути всі варіанти. Ми пішли до центру підготовки абітурієнтів, де нам розповіли про найбільш популярні зараз спеціальності. Я обрала майже одразу «Телекомунікаційні системи і мережі» у Донецькому національному технічному університеті, оскільки вона тісно зв'язана із фізикою, а фізику я знала і любила. Поступила за рейтингами достатньо нескладно. Тоді необхідно було здавати фізику і математику. Математику я знала добре, але після першого рейтингу зрозуміла, что недостатньо. Довелося займатися із репетитором, і третій рейтинг написала на 49 балів із 60. Фізику, як я вже говорила, знала, написала і сама. Так у 2003 році я поступила на спеціальність «Телекомунікаційні системи і мережі».
На початку першого курсу я вирішила повторити вдалий досвід поїздки до Брусіна у ліцею. Тоді поїздка вдалася, було дуже весело, і ми потоваришували. Однією поїздкою справа не закінчилась - ще кілька разів ми їздили до лісу, а кожне літо ходимо у поход до гір.
Досягнень в університеті було небагато - перше місце у конференції по філософії, друге місце на університетській олімпіаді з фізики, сьоме місце на регіональній олімпіаді з ТОЕ, але найважливішим і найзначнішим вважаю перемогу команди нашого університету, до якої я входила, на всеукраїнському конкурсі «Професіонали майбутнього», що був організований компанією МТС (травень 2007 року). Нагородою за перемогу стала поїздка до Гановеру на міжнародну виставу інформаційних і телекомунікаційних технологій CeBit 2008. Хочу подякувати всім, хто нам допомагав - це наші викладачі Воронцов О.Г., Бесараб В.І., Дегтяренко І.В., а також співробітники східно-теріторіального керування МТС.
Після обов'язкового вивчення англійської мови на першому курсі я вивчала її додатково у групі технічної англійської ще три роки. Завдяки цьому мій рівень знання англійської мови значно підвищився. Також факультативно вивчала німецьку мови протягом одного року.
Приємною спогадою зараз є німецький альтернативний театр, що був організований на базі німецького технічного факультету ДонНТУ Каравай Альоною Вікторівною (викладач німецької мови). Перша п'єса, у якій я приймала участь, називалася «Die Wolken Entlang» («Хмарами»), яку придумали учасники самої трупи. З цією пьєсою наша трупа поїхала до фестиваю німецького театру «Europa macht Theater» в Угорщині у 2006 році. Коли після виступу ми вийшли поклонитися, зал встав і аплодував нам стоячи. Як нам потім зізнались, деякі навіть плакали. У 2007 році саме наш театр був організатором такого фестивалю, і називався він «Zusammen» («Разом»). Проходив цей фестиваль у Святогірську у Донецькій області. Велика заслуга в організації належить Каравай Альоні, хочеться сказати їй велике спасибі. Прикро, що зараз вона вже не працює в нашому університеті, і тому театр залишився лише спогадою.

Плани на майбутнє

У першу чергу хочу захистити диплом на «відмінно». Потім хочеться знайти роботу, яка б добре оплачувалась. Хочу досягти багато чого у спорті - у планах на ближче майбутнє виконати майстра спорту, потім - майстра спорту міжнародного класу. У подальшому майбутньому створю притулок для бездомних котів та собак, їм дійсно живеться дуже погано. Ще хочеться побувати у багатьох місцях. Взагалі - хочеться спробувати стільки, скільки це буде можливе!