Логвінова Юлія Миколаївна

     Мій життєвий шлях почався одним морозним і сніжним ранком, 1 березня 1986 року. Народилася я в місті Донецьк в сім'ї інженерів. Відразу мене віднесли до числа спокійних і некапризних карапузів. Через декілька місяців почали виявлятися моя цілеспрямованість і бойовий дух: рано почала ходити, говорити, а навіщо довго «розгойдуватися», схотіла – зробила!

     На даний момент мої батьки: тато – Логвінов Микола Сергійович, 1950 року народження – заступник начальника конструкторського відділу Донецького експериментального ремонтно-механічного завода, мама – Логвінова Ольга Михайлівна, 1950 року народження – інженер-конструктор на цьому ж заводі. Але це не всі члени нашої сім'ї, є у мене ще старший брат - Логвінов Андрій Миколайович, 1974 року народження - майстер по ремонту устаткування на ЗАТ «Донецький завод високовольтних опор».

     Як і більшість, по досягненню відповідного віку я пішла в дитячий сад, де уславилася активною у всіх областях дитиною. Пам'ятаються мені ранки: костюми снігуроньок, цукерочок, хлопавок; перші заучені тексти; перша гордість від перебування на сцені. Ближче до семи років з'являється бурхливе бажання бути зарахованою до школярок, ходити в школу в білому фартушку з ранцем за спиною і писати в прописах.

     В 1993 році мрія збулася: вересень, перший дзвінок і перший клас в загальноосвітній школі №120. Мрія ця розтягнулася на подальші 10 років у вигляді уроків, домашніх завдань, іспитів, нудних олімпіад з приємними результатами, а також канікул, шкільних дискотек, купи друзів і першої закоханості.

     І ось 2003 – рік випуску! З відчуттям гордості прийняла я заслужену золоту медаль і атестат з відзнакою. Виховали батьки мене так: робити все на «відмінно»! Сфотографувавшися для шкільної дошки шани і заспівавши прощальну пісню на випускному вечорі, я відправилася в новий етап мого життя.

     Вищий учбовий заклад, в якому я планувала продовжити свій учбово-виховний шлях, був визначений ще по закінченню 10 класу. Вибір ліг на Донецький національний технічний університет, факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики, спеціальність «Комп'ютерна інженерія». Сумлінно пройшовши підготовчі курси і довівши свої знання на рейтингах, я закінчувала школу, будучи вже зарахованою до університету.

     Так я стала спочатку студентом, потім бакалавром, а після чотирьох років знову-таки відмінного навчання питання з приводу магістрату не стояло. І ось я магістрант. Зараз труджуся над магістерською роботою на тему: «Проектування спеціалізованої комп'ютерної системи знаходження оптимального розташування ізоцентра лікувального поля при проведенні променевої терапії». Допомагає мені в цьому завідуючий кафедри АСУ, професор Скобцов Ю.А.

     Паралельно з навчанням я з серпня 2006 року посідаю посаду інженера-радіолога у відділенні клінічної дозиметрії і радіологічної безпеки Донецького обласного протипухлинного центру (місце моєї практики), на базі якого я і втілюю в життя свій магістерський проект.

     Крім того, велику частину мого життя займає творча особливість моєї натури, яка виявляється в можливості і бажанні виражати свої емоції, відчуття і думки за допомогою граціозних рухів тіла, тобто за допомогою такого виду мистецтва як танець. Це мистецтво супроводжує мене з самого дитинства: акробатична гімнастика, бальні танці в колективі «Пролісок», спортивні танці і, нарешті, естрадні. Протягом вже п'яти років вношу внесок в розвиток культури Донецька і України, будучи танцівницею у складі балетної трупи шоу «Епатаж» і шоу-балету «Мон Етуаль».

     Ще з дитинства упевнене перебування на сцені вилилося зараз прямо в необхідність виходити на сцену, граючи різні образи, і потім чути оплески на свою честь. На даний момент мені доводилося вже стояти на кращих сценах країни, серед яких і столичний палац «Україна».

     В майбутньому моя мета – самореалізація. Самореалізація як фахівця в своїй області, як успішної особи, як дбайливої і зберігаючої домівку дружини і матері.