 |
e-mail: Vladikeva@mail.ru |
|
- Середній бал в період навчання в університеті 4.68. Вільно володію російською і українською мовами. Володію англійською мовою(зі словником), але в планах на майбутнє є доскональне його вивчення. Маю звання молодшого лейтенанта після закінчення військової кафедри на базі ДОННТУ, маю диплом бакалавра за фахом «Менеджмент організації», а також диплом бакалавра по інженерній механіці. Маю навики роботи з пакетами AVTOCAD, T-FLEX CAD, «Технопр», графічними пакетами «Компас», «SolidWorks», «Corel», «Adobe Photoshop». Зараз здобуваю другу вищу освіту диплом фахівця, в Донецьком інституті перепідготовки кадрів на спеціальності «Менеджмент організації. Захоплення: спорт, вдосконалення основ менеджменту.
Я, Евтушенко Владислав Олександрович, народився 6 вересня 1986 р. у місті Докучаєвськ, Волновахського району. Мої батьки мама Лариса Леонтіївна і батько Олександр Федорович та мій молодший брат Євтушенко Едуард. У 1988 р. мене доручили на виховання вихователям в дитячий садок №6. З цих малих років і почалося моє пізнання світу і формування моєї індивідуальності як особи за участю малознайомих мені людей. Знайомство з вихователями зародило в мені межу небоязливої довіри і спілкування з близькими по оточенню мені людям.
Продовжилося моє пізнання життєвих явищ вже з переходом в перший клас ОШ (загальний освітня школа) №4 у 1992 р. і першою вчителькою Таран Аллою Миколаївною, яка прагнула розвивати в нас ті індивідуальні здібності, які ми повинні були проявити як особу вже в дорослому житті. У другому класі, вже будучи відносно дорослою і здоровою дитиною, я вирішив освоювати нові життєві напрями, а саме спорт. Я почав займатися плаванням, в цьому ж році усвідомивши спорт як невід'ємну частину свого існування, я вирішив знайти той напрям де б я зміг відбутися. Вирішив займатися паралельно футболом. Але із-за дитячої недосвідченості і великих навантажень, що одержав на даному етапі розвитку, довелося покинути ці види спорту. Але виносити життя, вже без вподобаного мною захоплення, було неможливим і я всупереч всім висловам з боку близьких людей записуюся в секцію по баскетболу. З цієї миті почалася найцікавіша і повчальна частина мого життя. Мій тренер Воробьйов Михайло Володимирович, заслужений тренер і майстер спорту України - це дуже освічена людина з величезним багажем знань і досвіду за плечима, почав щепити нам любов не тільки до спорту, але і до життя, до батьків, вчив поважати і присвячувати себе улюбленій справі. Ця людина зайняла в моєму житті головне місце, як вихователь, вчитель і просто друг. Воробьйов розплющував нам очі на ті незвідані речі і моменти, яким батьки не приділяли увагу. Про цю людину я б міг написати розповідь або навіть присвятити йому книгу, тому що він став для мене дуже близькою людиною, яка розплющила мені очі і показав світло в кінці довгого тунелю, до якого я почав миттєво прагнути. Загалом, я і дотепер вільний час присвячую спорту, а часу, про це буде згадано далі, не так вже у мене і багато, так що щеплена мені любов до життєвих навантажень і складнощів, мені допомагає, і допомагатиме впродовж всього мого життя... 9 класів освіти я одержав в 2001 р. і по подальшому аналізу будучій професії, я не коливаючись, відправився в 10-11 клас для підготовки до наступного немало важливому етапу свого життя, тут шефство над нами проявила наша класна керівниця Богданцева Валентина Анатоліївна.
По закінченню 11-класу переді мною стояв вибір майбутньої професії, а значить і майбутнього мого життя. Було багато версій і напрямів, яким я готовий був присвятити себе як теоретик, але доля просто загадковим, для мене на цей момент, образом підштовхнула до вибору моєї справжньої спеціальності «Технологія машинобудування». Під час вступу до університету 2003г. почалася моя нова, що розвивається різними подіями в прискорених темпах моє життя. Тут з'явилися нові друзі, нові знання, нові думки, нові точки зору, нове мислення. В університет я увійшов на підготовленому рівні, не було хворобливого переходу в студентське життя. На 2-му курсі, 2-го семестру, складаю вступні іспити і поступаю на військову кафедру, освоюючи ази спеціальності «Ремонт і обслуговування стрілової зброї і засобів ближнього бою». Викладача на військовій кафедрі ми відразу ж почали поважати, крім знань що даються Скріпніченко Олександром Григоровичем, він прагнув згуртувати наш колектив і підготувати нас вже до чоловічого життя. 2004г. поступаю в Донецький інститут перепідготовки кадрів, для отримання другої спеціальності по напряму «Менеджмент організації з економіко-правовим забезпеченням підприємства». Метою такого рішучого вчинку є прагнення до розвитку своєї індивідуальності, постійно удосконалитися і доповнюватися, ну і звичайно ж, на мою думки, для того, що б відбутися як хороший фахівець, необхідно знати і розбиратися в економічних аспектах своїх зобов'язань перед роботою. У 2006г. одержую ступінь бакалавра за фахом «Технології машинобудування», і вирішую одержати вчений ступінь магістра по цій же спеціальності поступивши в цьому ж році, для удосконалення навиків бакалавра і отримання більш значущого і затребуваного ступеня освіти. Керівником дипломного проекту став Матвієнко Андрій Васильович, з яким ми підібрали актуальну тему магістерської роботи «Розробка методики вибору критерію регулювання процесами токарної обробки для побудови адаптивних систем». Закінчую навчання на військовій кафедрі і одержую звання молодшого лейтенанта у запасі. У 2007 р. одержую бакалавра по другій спеціальності «Менеджмент організації з економіко-правовим забезпеченням підприємства» і продовжую навчання на фахівця. По отриманню магістерського ступеня і фахівця, першим в плані на майбутнє коштує пошук роботи, яка влаштовуватиме всі мої вимоги і всі мої переваги! Стадія освіти, у мене на цьому не закінчитися, я планую вивчити англійську мову і піти на курси бухобліку, що б бути експертом і небагато розбиратися в багатьох галузях науки і техніки, при цьому складаю конкуренцію на ринку праці для підбору професії, що цікавить або мотивованої.