Лисенко Василь Володимирович

Факультет: Электротехнічний

Спеціальність: Электричні станції

Тема магістерської роботи: Розробка сканера-аналізатору перехідних процесів у контурі нульової послідовності розподільчої мережі 6 кВ електростанцій

Керівник: доцент, к.т.н., Никифоров Андрій Петрович

Головне про себе:
      Середній бал по закінченню 4-го курса склав 4.31. Вільно володію російською та українською мовами, англійською - зі словником. Впевнений користувач ПК. Володію такими програмами: AutoCAD, Компас, MathCad, MS Word, MS Excel, MS Power Point, MS Visio. Маю невеликий досвід у розробці Web-сторінок (мається на увазі ця web-сторінка). Із листопада 2007 до лютого 2009 працював електромонтажником у ЧП «Промелектро» м. Донецьк.

Автобіографія

Я, Лисенко Василь Володимирович, народився 5 жовтня 1986 у селищі Екімчан, Селемджинського району, Амурської обл., Росія.

Мати, Коваленко Антоніна Олександрівна, закінчила Далекосхідний Гірничо-геологічний інститут, народилася у місті Стаханов Луганської області, домогосподарка.
      Батько, Лисенко Володимир Васильович, закінчив Новочеркаський гірничий технікум, народився у селищі Красноармійське, Ростовської обл., Росія. Працює на Дружківському заводі металевих виробів.
      Брат, Лисенко Степан Володимирович, у 2007 році закінчив багато профільну стаханівську гімназію, народився у м. Дружківка, Донецької обл. Вчився у ДонНТУ (Донецький національний технічний університет) на радіотехнічному факультеті, але не здав сесію та зараз проходить строкову військову службу.

Мої батьки до 1989 працювали на Далекому Сході у геолого-розвідній експедиції. До України вони приїхали за для купівлі дачі. Але у 1991 році не стало Радянського Союзу і моїм батькам довелося залишитися в Україні. Вони купили будинок у селищі Райському (м. Дружківка).

У 1989 році 28 грудня народився мій брат.

Тому що школа розташовується у 15 кілометрах від мого дому, батьки відправили мене жити до тітки у місто Стаханов, батьківщину стаханівського руху, де у шість років я починаю ходити до середньої школи №3.
      У школі я віддавав перевагу математиці, фізиці, хімії, географії; не дуже полюбляв літературу та мови. Вчився добре, за вісім років навчання у школі оцінки нижче ніж чотири за екзамени я не отримував.

У 2001 році, після закінчення дев’ятого класу виникло питання – чи йти до десятого класу, чи до технікуму. У 14 років тяжко зробити вибір, тому за наполяганням батьків я йду навчатися до Дружківського технікуму Донбаської державної машинобудівної академії (ДДМА), спеціальність «Економіка підприємств».
      Три роки навчання у технікумі пройшли непомітно. Я все більше переконувався, що ця спеціальність мені не до вподоби. Мені більш подобалася техніка, ніж економіка. Однак це не стало мені на заваді отримати червоний диплом.

ВУ 2004 році після закінчення ДТ ДДМА, знову постало питання – що робити, куди йти? Усупереч своїм батькам (вони бажали щоб я продовжив навчання як економіст у ДГМА), я подав документи на навчання у ДонНТУ та Донецький інститут залізничного транспорту (ДонІЗТ). До ДонІЗТ я поступаю на платну форму навчання, до ДонНТУ – на бюджетну. Це й визначило в подальшому мій вибір на користь ДонНТУ. З вибором спеціальності було складніше. Хоч я і розумів, що хочу навчатися на технічній спеціальності, але не міг вибрати на якій. Після нетривалих вагань я обрав спеціальність «Електричні станції». У подальшому я не розчарувався у зробленому виборі.
      Після технікуму навчатися в університеті було легше, ніж іншим, що навчалися після школи. Не треба було звикати до університетської системи навчання, тому що вона дуже схожа з технікумом. На лекціях всидіти було простіше, ніж іншим моїм однокурсникам. Математика, як найбільш складний предмет, мені давалася легко (рівень викладання математики був таким самим як в університеті).
      З першого курса я займаю посаду старости групи та потоку ЕС, ЕСіС.
      У 2005 році поступаю до німецького технічного факультету, але в наслідок нерозуміння мови у 2006 знов потрапляю до звичайної групи.
      Життя в університеті пролітало з неймовірною швидкістю. Але за цей «золотий час» я зустрів багато дуже цікавих, талановитих людей. Багато хто з них став моїми друзями. Я вдячний всім своїм одногрупникам, які були і залишаються працелюбними, винахідливими і творчими особистостями, в оточенні яких завжди було цікаво і приємно вчитися.
      У листопаді 2007 я улаштувався на роботу до ПП «Промелектро» електромонтажником – це дає мені нагоду закріпити отриманні знання на праці ще до закінчення університету.
     У ході навчання я отримав навички роботи у програмних пакетах таких як: MathCAD, AutoCad, Компас.
      У 2008 закінчив четвертий курс з середнім балом 4,31 і вступив до магістратури. У грудні 2009 закінчую навчання в університеті.

Керівник моєї магістерської роботи доцент, кандидат технічних наук – Никифоров Андрій Петрович. Тема моєї роботи: «Розробка сканера-аналізатору перехідних процесів у контурі нульової послідовності розподільчої мережі 6 кВ електростанцій».

Після захисту магістерської роботи планую влаштуватися на роботу за спеціальністю і намагатися поєднати теоретичний багаж знань, які отримав в університеті, з практикою, щоб стати висококласним спеціалістом. Саме цій галузі я збираюся присвятити своє професійне майбутнє, тому що це відповідальна галузь виробництва, яка тримає на собі все промислове й економічне життя країн.