Середній бал в період навчання в бакалавраті 4,9.
Вільно володію російською, українською мовами. На рівні, достатньому для читання та листування, володію англійською та французькою мовами.
Є досвід роботи з MS Office, AutoCAD, MathCAD. Продовжую вдосконалювати свої знання і навички роботи з Internet.
Захоплююсь риболовлею.
Я – спокійна, добра, товариська людина. В людях ціную як силу волі, цілеспрямованість, розум, наполегливість, так і доброту толерантність, любов до прекрасного.
Прагну відповідати вище перерахованим якостям, самовдосконалююсь, не збираюсь зупинятися на досягнутому!
Я, Марасіна Олена Олександрівна, народилася 2 лютого 1987 року в місті Харцизьк Донецької області. Мама, Світлана Степанівна Марасіна, за фахом інженер – будівельник. Батько, Олександр Іванович Марасін – гірничий технік. Є молодший брат – Марасін Ростислав Олександрович, він студент Харцизького металургійного технікуму ДонНТУ. Місце проживання нашої родини декілька разів змінювалося, змінювалися й дитячі садки, але у вихователів я завжди користувалася прихильністю. За переказами дорослих я була як на свої роки надто самостійною, не дозволяла кривдити себе, полюбляла дати здачі, за що нерідко дорікали моїм батькам. Дошкільні роки мені допомагають згадати аматорські, частенько, кумедні фотографії – на них моє безтурботне дитинство.
Матуся завжди була для мене прикладом для наслідування. Розумна, добра, лагідна, вона з малечку прищепила мені любов до читання, завжди мала відповідь на будь-яке моє питання й завжди підкреслювала важливу роль освіти в житті людини. Таким чином, прийшовши до школи, я вже чітко усвідомлювала, що необхідно гарно вчитися. Наука давалася мені легко: математика, англійська мова, фізика, російська література… Я довгий час не могла вирішити що мені більш до вподоби - гуманітарні науки чи точні. Шкільні роки спливали, вивчення математики й англійської стало моїм хобі. Формули та теореми на деякий час обійняли велику частину моєї пам’яті. Результат настільки напруженої експлуатації мого мозку – вступ на електротехнічний факультет ДонНТУ.
Мені хотілось би висловити особливу вдячність моїм вчителям: вчителю математики - Кочубей Людмилі Володимирівні та вчителю англійської мови – Черноштан Ользі Миколаївні. Саме вони допомогли мені зрозуміти й полюбити науки, що є дуже важливими для мене та мого майбутнього.
Хто не згадує наповнений жахом перший семестр першого курсу, той – інопланетянин. Знайомство з новими людьми, формування нового колективу, безкінечні конспекти, діаграми, лабораторні роботи, модулі – все сплуталось у бідолашних студентів й, в кращому випадку, розкладеться по полицям до захисту дипломної роботи (в протилежному випадку – до пенсії). Вивчити все – неможливо! Хтось розумний примітив, що чим більше ти пізнаєш, тим більше забуваєш! Але наш вуз – технічний, наші викладачі гідно намагалися навчити нас міркувати чітко, відфільтровувати найнеобхідніше з невичерпного джерела інформації. Нам запропонували певну модель технічної освіти.
Але наш вуз надав мені можливість вивчити ще одну іноземну мову – французьку, і мені дуже хотілось би висловити особливу подяку чудовому викладачу та просто гарній людині Тішечко Іні Анатол'ївні. Саме вона відкрила нам основи, а потім й всі тонкощі цієї чудової мови, навчила нас любити й розуміти незнаїому нам культуру та незвичайні традиції найромантичнішої країни у світі. Незабаром захист магістерської роботи, і все, що потрібно від гарного студента – це гідно продемонструвати те, чого нас навчили за п’ять років. А потім, вже маючи роботу, хотілось би гідно продемонструвати ту саму модель технічної освіти: наша черга показати, чого ми варті.
Як усі молоді люди мого віку, я діже амбіційна та плекаю грандіозні плани на майбутнє. Всі свої сподівання я покладаю на мою освіту, дуже хочу використати всі свої знання на практиці, працювати в у конкретному напрямку, стати першокласним фахівцем у своїй галузі. За час навчання у нашому університеті я отримала навики перекладу французьких технічних текстів з електротехнічним ухилом, і мені б дуже хотілося, щоб ці знання стали мені в нагоді.
Вважаю важливим той факт, що робота повинна приносити задоволення. Я чекаю свій перший робочий день, щоб це перевірити!
В мене є велике бажання підтримувати зв’язок з університетом, тому що тут я познайомилась з великою кількістю розумних, освічених та просто гарних людей. Серед них як викладачі, так і студенти. Та всі вони зіграли дуже важливу роль у становленні мене як особистості. Я вдячна своїм вчителям!Плани на майбутнє
P.S.