| 
||
ДонНТУ>
Портал магістрів ДонНТУ
Середній бал у період навчання в балавраті - 4,94.
Вільно володію російською та українською мовами. Англійську знаю на середньому рівні.
Навики роботи з ПК: Microsoft Office, Microsoft Visio, Mathcad, досвід роботи в інтернеті.
Про себе: цілеспрямований, товариський, скромний, вмію працювати в колективі.
Я, Савенков Кирило Геннадійович, народився 22 січня 1987 року о 16 годині 40 хвилин у місті Донецьк в лікарні імені Вишневського. Як я пізніше дізнався з неодноразових розповідей дідуся, зима того року лютувала не на жарт. Коли мене забирали з пологового будинку, було близько 20 градусів морозу і багато-багато снігу. Напевно тому я дуже люблю зиму.
У віці 3-х років батьки віддали мене в дитсадок «Теремок». Про дитсадок у мене залишилися тільки найсвітліші і радісніші спогади. Адже саме в цьому віці починають з'являтися перші знайомства, деякі з яких залишаться на все життя. Тут я навчився читати і писати. Писати виходило гірше.
У 1994 році я пішов учитися в середню школу №57 міста Донецька. Заняття в першому класі мені сподобалися і не були складними. Я з радістю ходив до школи щодня. У початкових класах я познайомився з одним із моїх кращих друзів, з яким я продовжив навчання в університеті. Починаючи з п'ятого класу, я почав усвідомлювати важливість навчання і тому прагнув вчитися добре, тому що знав, що знання мені стануть в нагоді в майбутньому. Любов до знань мені щепила мій класний керівник Кибісова Любов Іванівна, яка викладала математику, а пізніше алгебру і геометрію. Також моїми улюбленими предметами в школі були географія і трудове навчання. За це велике спасибі вчителям: географія - Третяк Лідії Ісидоровнє і трудового навчання - Вищипану Олександру Івановичеві. У старших класах я брав активну участь в шкільних і районних олімпіадах по фізиці, історії, математиці.
У одинадцятому класі я серйозно задумався про подальше навчання в університеті. Мій вибір ліг на Донецький національний технічний університет, оскільки там був великий вибір технічних професій. Поступати на електротехнічний факультет я вирішив вже в останню мить, влітку, коли подавав документи, необхідні для вступу. В університет я поступив за результатами вступних екзаменів з математики і української мови. Я був невимовно радий цій події. А коли я дізнався, що на спеціальності, на яку я поступив («Елеткротехнічні системи електроспоживання») вчитимуться і мої шкільні друзі, я був радий удвічі.
Навчання в університеті виявилося не таким легким, як я чекав, і помітно відрізнялося від школи, про що не одноразово не переставали нагадувати нам наші викладачі. Велике враження надали на мене викладачі інженерної графіки Гармаш Микола Сергійович і обчислювальної техніки Погребняк Наталія Миколаївна. Їх предмети були першими і достатньо складними і тому запам'ятаються мені все життя. Але, вже починаючи з другого курсу я «втягнувся» в процес навчання.
З кожним курсом інтерес до майбутньої професії починає виявлятися все більше і більше. Тому я стараюся серйозніше відноситься до предметів, які у нас читаються на третьому і четвертому курсах. Це такі предмети, як «Електропостачання», яке викладав Куренний Едуард Григорович і «Елетротехнологічні установки», про які нам розповідав Муха Валентин Павлович. Обидва є професорами нашої рідної кафедри «Електропостачання підприємств і міст» і відмінними викладачами.
Після закінчення 4-х років навчання в бакалавраті, я вирішив продовжити своє навчання і в магістратурі. Високий середній бал дозволив поступити на бюджет. Я був радий, дізнавшись, що разом зі мною до магістратури поступили і мої кращі друзі. У першому семестрі в магістратурі необхідно було визначатися з моїм майбутнім керівником магістерської роботи. Це був досить важкий вибір, оскільки всі викладачами нашої кафедри є відмінними фахівцями. Але мій вибір зупинився на Погребняк Наталії Миколаївні. Можливо, мій остаточний вибір виявився саме таким, тому що це був перший викладач з наший кафедри. Тема магістерскої роботы: "Оптимізація компенсації реактивної потужності в мережі електропостачання проміслового підприємства".
На жаль, ми живемо в такий час, що будувати якісь надхмарні плани на далеке майбутнє не можна, та і я ніколи не люблю загадувати про щось наперед. Як мовиться «поживемо - побачимо». Але все таки я планую успішно закінчити магістрат і знайти відповідну роботу. Про подальші свої плани поки що прагну не думати. На все свій час.