Воротніков Сергій Олександрович

Електротехнічний факультет

Кафедра електропостачання промислових підприємств і міст

Спеціальність: Електротехнічні системи електропостачання

Тема випускної роботи: «Розрахунок напруг в електричній мережі, від якої живляться машини контактного зварювання»

Науковий керівник: Погребняк Наталя Миколаївна

        Коротко про себе

        Середній бал у період навчання в університеті склав 4,66. Вільно володію російською й українською мовами, англійським - в обсязі, достатньому для читання й переписки. Маю досвід роботи з комп'ютером: математичними програмами (MathCAD, MathLAB), інженерними пакетами (AutoCAD, Europic), офісними додатками компанії Microsoft, графічними фоторедакторами (Photoshop, CorelDraw). Досвід роботи в Internet. Вмію спілкуватися у колективі, цілеспрямований, пунктуальний, відповідальний. Віддаю перевагу активному відпочинку, люблю гарну музику та спорт.

        Дитячі роки

        Моя подорож по хвилях життя почалася від дня мого народження - 17 березня 1987 року. Народився я у місті Донецьку. Мої мама - Воротнікова Тетяна Володимирівна й батько - Воротніков Олександр Володимирович заздалегідь подбали про те, щоб мені із самого дитинства було «не нудно». Тому у мене є старша сестра Бовгіра Юлія Олександрівна (зараз вона вже заміжня). Яскравих спогадів про раннє дитинство (до двох років) немає, тому що в цьому віці я себе не пам'ятаю. З розповідей батьків знаю тільки основні свої досягнення - в 11 місяців зробив свої перші кроки, а близько до двох років зовсім навіть не погано вмів розмовляти. А ще в моїй долі із самого народження немаловажну роль зіграла старша сестра, тому що на неї була покладена відповідальність придумати мені ім'я, а як відомо, «як корабель назвеш, так він і попливе». Вона передала мамі в родом конверт, у якому була намальована наша родина й підписано: «мама, батько, я і Сергій». Ріс я активною, веселою дитиною, і батьки, бабусі й дідусі довго не могли зважитися віддати мене у дитячий садок, тому що радість від нашого спілкування була взаємною. Але все-таки із трьох з половиною років я пішов у садок «Берізка». Мені там було дуже цікаво. Я швидко звик до колективу, мені навіть подобалася «сонна година». Завжди були веселі Новорічні ранки. Пам'ятаю, що вихователька, увесь час змушувала мене вчити вірші для постановок різних сценок - діставалися мені такі вже говіркі персонажі з казок. Серед моїх особливих талантів у цьому віці батьки завжди з посмішкою згадують читання напам'ять великого за обсягом уривка з твіру О. С. Пушкіна «Сказка о царе Султане». А я навіть зараз дивуюся, як я міг цей твір запам'ятати. Дуже полюбляв часті походи всією родиною у цирк. Але дитячі безтурботні роки йшли, і життя наближало мене до нового етапу –до школи.

        Школа

        Найближча до мого будинку була загальноосвітня школа I-III ступенів №57 міста Донецька, у яку в 1994 році я в перший раз пішов у перший клас. Емоцій було багато. Упевненості додавало те, що разом зі мною в одному класі будуть вчитися мої друзі, з якими я був у садку. Окрема подяка моїй першій вчительці – Шемоняк Ользі Миколаївні, добрий погляд і посмішка якої допомогли перебороти всі хвилювання й переживання. Навчання в початкових класах особливої складності не представляли, оскільки до школи я був підготовлений – досить добре умів читати, писати. Час йшов.… На зміну початковим класам прийшли старші. З'явилося багато нових предметів, учителів. Перевагу я віддавав точним наукам, а з гуманітарних мені легше всього давалася англійська мова. Хоча вчителі російської й української мов відзначали мої здатності, особливо в області написання творів. От тільки їхня впевненість у моїх «письменницьких» здатностях не мала під собою підстав, тому що за допомогою у їх написанні я майже завжди звертався до старшої сестри. Я часто брав участь у різних шкільних конкурсах, олімпіадах, спортивних змаганнях, приймав досить активну участь у суспільному житті школи. Відносини з однокласниками в мене складалися рівно, без конфліктів. Уже після закінчення десятого класу я став замислюватися над тим, яку професію хотів би мати надалі. У тому, що вищий навчальний заклад буде технічним, питання не було, тому що я з дитинства любив електронну техніку, цікавився її будовою, функціонуванням. І в мене було одне бажання, що дуже хотілося реалізувати - стати студентом ще до закінчення одинадцятого класу. Тому я пішов на підготовчі курси. Дуже вдячний за весь отриманий обсяг знань Семенченко Анатолію Кириловичу.

        Університет

        За волею долі у 2004 році після закінчення підготовчих курсів я успішно здав рейтингові випробування. Ось так питання про майбутню спеціальність і зважилося. Життя в університеті - це завжди щось особливе. Перший семестр першого курсу, звичайно, запам'ятався навчальним навантаженням - багато нових складних предметів. Пам'ятаю, що в голові навіть з'явилася думка: «А чи впораюся я з усім цим?». Але згодом це питання зникло само собою. По навчанню складалося все легко, сесії проходили вдало, за більшістю іспитів отримав «автомати». Найбільшу користь принесло вивчення таких предметів, як електричні машини, електропостачання, оскільки отримана інформація виявилася не тільки корисною для освоєння спеціальності, але й цікавою для загального розвитку. Особливо хотілося б відзначити викладачів Курінного Едуарда Григоровича, Шевченко Ольгу Андріївну за їх професійні й людські якості. У період навчання в університеті брав участь в олімпіаді по промисловій електроніці. Крім отриманих фактичних знань, університет навчив мене дечому важливому - знати й уміти знайти потрібну мені інформацію. А ще я одержав безцінний досвід спілкування з різними людьми. Після закінчення в 2008 році четвертого курсу я успішно здав державний іспит і вирішив поступити до магістратури. Тема моєї магістерської роботи: «Розрахунок напруг в електричній мережі, від якої живляться машини контактного зварювання», науковий керівник - доцент, кандидат технічних наук Погребняк Наталя Миколаївна.

        Плани на майбутнє

        У цей час на першому плані є успішно закінчити навчання. Не люблю загадувати заздалегідь, хоча планів на майбутнє багато. Дуже хочеться знайти цікаву роботу за спеціальністю в перспективній фірмі, що дозволила б реалізувати не тільки знання, але й творчі здібності. Щоб робота не була «рутинною», а стимулювала до подальшої самоосвіти. Звичайно, хочеться створити міцну й дружну родину.