опис: у даній статті детально розглядається зміст і завдання фізико-географічного районування, надано визначення основним поняттям.

джерело: http://www.tnpu.edu.ua/subjects/

Аналіз окремих компонентів, процесів і явищ природи, свідчить про геопростір, характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова, рельєф, клімат, гідроресурси, грунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи між собою в складному взаємозв’язку і взаємодії, утворюють різнобарвні природні територіальні комплекси, в розміщенні яких спостерігаються певні закономірності. Вивчення взаємодії між компонентами природи та закономірностей формування та розвитку територіально обмежених природних компонентів якісна і кількісна характеристика їх властивостей мають першочергове значення для раціонального використання природних ресурсів і заходів оптимізації природного середовища на науковій основі.

Фізико-географічне районування — одна з головних проблем сучасної фізичної географії. Фізико-географічне районування — це виділення об’єктивно існуючих у природі регіональних, фізико-географічних комплексів (країн, областей, провінцій, районів) і їх картографічне відображення.

Фізико-географічне районування необхідне для організації ефективного використання земель, раціонального розміщення промисловості, нових поселень, та інших цілей. При виділенні фізико-географічних районів в першу чергу беруться до уваги територіальна спільність, генетична цілісність, території. Тому фізико-географічні райони являють собою цілісні територіальні масиви, виділені на карті одним контуром і мають власні назви.

При класифікації в одну групу (тип, клас, вид) можуть ввійти ландшафти територіально — порівняні (розсіяні) на карті вони часто представлені розірваним контуром.

При фізико-географічному районуванні враховується індивідуальні особливості території. Кожний регіон вважається унікальним, тобто в природі немає другого Уралу, другого Прип’ятського Полісся тощо. І чим вищим є ранг регіону, тим він є унікальнішим, тим більше проявляється його індивідуальність.

Фізико–географічний регіон — це складна система, територіально цілісна, яка має багато спільного, зокрема: географічне положення, історію розвитку, географічні процеси, включає геосистеми нижчого рангу.

Районування традиційно полягало у поділі суші, материка, окремої країни тощо на частини; система отриманих районів розглядалась як висвітлення процесів диференціації геооболонки.

Районування — це і поділ, і об’єднання геосистем одночасно. З одного боку в процесі районування послідовно розглядається регіональна структура геооболонки, яка сформувалася під впливом зональних і азональних факторів диференціації. З другого боку, процес районування є послідовним об’єднанням ландшафтів Землі у більш складні територіальні системи (на основі вивчення факторів інтеграції). Поєднання цих двох підходів забезпечує найбільшу надійність, повноту і точність результатів районування.

Кожний фізико–географічний регіон, таким чином, є ланкою складної ієрархічної системи, будучи структурною одиницею регіонів вищих рангів і інтеграцією геосистем більш нижчих рангів. Фізико–географічне районування можна визначити як розділ фізичної географії (і ландшафтознавства), який охоплює весь комплекс проблем, які відносяться до геосистем надландшафтного рівня, включаючи вивчення закономірностей, їх диференціації і інтеграції, дослідження їх структури і розвитку, їх систематизацію і опис.

Ландшафт — головна структурна ланка всіх вищих регіональних (цілих поєднаннях). Вивчення ландшафтної структури регіонів вищих рангів, їх пізнання «через ландшафти» визначаються як завдання регіонального ландшафтознавства. Між регіональним ландшафтознавством і власне районуванням немає великої різниці; фізико–географічне районування в його повному обсязі — це по суті і є регіональне ландшафтознавство, або регіональний розділ ландшафтознавства. Сюди необхідно віднести і науку про закономірності регіональної диференціації геоболонки, як необхідної теоретичної передумови для районування.

До методики районування відноситься такі питання як підбір, вивчення необхідних літературних і картографічних джерел, визначення регіональних меж і складання карт районування, методика опису районів.

Фізико–географічне районування має суттєво практичне значення і застосовується для комплексного обліку і оцінки природних ресурсів, про складання планів територіального розвитку господарства, великих меліоративних проектів тощо.