Источник: Хімія, фізико-хімія і технологія неорганічних сполук - 2009 / Матеріали II Міжнародной конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Київ, НТУУ КПІ - 2009, 264 с. ( 87 с.)
Вибухові роботи є, на сьогоднішній день, невід’ємним процесом гірничого виробництва. З їх допомогою у наш час видобувається біля 10% вугілля та проводиться біля 40% підготовчих виробок [1]. На підприємствах вугільної промисловості щороку витрачається біля 8 тис. тонн ВР, з них біля 5 тис. тонн — запобіжних [2].
Щоб уникнути вибуху метаноповітряної суміші під час проведення вибухових робіт, необхідно дотримуватись правил безпеки. При недотриманні їх підривні роботи становлять серйозну небезпеку. Однією із найважливіших мір безпеки є застосування запобіжних вибухових речовин при підривних роботах у підземних виробках, небезпечних за газом та пилом.
Метою роботи є дослідження впливу вмісту інертних домішок на запобіжні властивості запобіжних вибухових речовин (амоніти Г5, П5). Амоніти Г5, П5 являють собою порошкоподібну запобіжну водостійку ВР IV класу. ВР випробовують на запобіжні властивості [3] у канальній мортирі, що являє собою товтостінний сталевий циліндр зовнішнім діаметром не менш 300 мм із некрізним (осьового розташування) каналом довжиною (1050±10) мм і діаметром (55±1,0) мм. При цьому заряд ВР IV класу розташовують на відстані 5 см від вустя каналу. Візок із зарядженою мортирою обережно підштовхують впритул до фланця люка в днищі штреку. Штрек з рухливою або нерухливою діафрагмою, представляє собою металеву трубу діаметром (1800±30) мм і довжиною (15000±500) мм . Один кінець штреку відкритий, а другий закритий днищем з люком діаметром 300 мм. У штрек додають метан щоб утворилась метаноповітряна суміш з концентрацією метану 9±0,5%. Від вибухової машинки подають імпульс на ЕД випробуваного заряду й після вибуху останнього реєструють візуально відбулося або не відбулося запалення метаноповітряної суміші.
Графік 1 – Залежність кількості спалахів від вмісту інертних сполук у амонітах Г5, П5
Кількість спалахів метаноповітряної суміші безпосередньо залежить від кількості інертних сполук у амоніті Г5 (хлориду натрію та нерозчинних речовин разом з графітом). Так, у випадках де було найбільше спалахів – 11, кількість інгібітору складає 0,201 кг та 0,202 кг, у випадках з кількістю спалахів 5 – вона становить 0,205 кг, 0,210кг, а у випадках, коли спалахи не спостерігалися вміст інертних сполук становить більше ніж 0,205кг.
Інертною сполукою у П5 є хлорид натрію, поліфосфати та нерозчинні речовини разом з графітом, у випадку, де кількість спалахів складала 4, вміст інертної сполуки у ВР була 0,181 кг на 1 кг ВР, при 2 спалахах – 0,206 кг та 0,203 кг, а у випадках коли спалахи не спостерігалися вміст інертної сполуки склала 0,208 кг, 0,211 кг та 0,216кг. У амоніту Г5 запобіжні властивості виявлені краще ніж у П5.
Наступним етапом є враховування якості та чистоти інертних домішок, що використовуються при виготовленні амонітів: хлорид натрію, поліфосфати, нерозчинні сполуки разом із графітом.
©ДонНТУ2009 Шташкевич Т.В.