Сьогодні Україна знаходиться на шляху поступового реформування економіки, а для цього потрібні неабиякі капіталовкладення. Інвестиції потрібні підприємствам для переходу до стабільної господарчої діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції; особливої значущості ці процеси набувають і на макрорівні.

Отже, в сучасних умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідно активізувати процес інвестування капіталу в економіку. Але наявність вільних коштів щє не є достатньою умовою для ефективного використання цих засобів і поліпшення ситуації як на макрорівні, так і на рівні підприємства. Тому надзвичайно важливим й актуальним є процес планування інвестицій. В той же час процедура планування має ряд особливостей, обумовлених зміною умов господарювання, які необхідно враховувати для підвищення обгрунтованості планів, їх реальності, гнучкості до змін зовнішнього середовища і т.д.

Раніше, в умовах централізовано-планової економіки, інвестиційні проекти були частиною державних планів, а з переходом економіки України на ринкові форми господарювання виникає необхідність в перегляді системи планування інвестицій як на загальнодержавному, так і на корпоративному рівнях.

Для успішної реалізації будь-якого інвестиційного проекту необхідна розробка системи планів: концептуальних, стратегічних, тактичних, що поділяються на поточні й оперативні. При цьому стратегічне планування є одним з найбільш складних етапів, адже полягає у визначенні об'ємів і характеру робіт в кожному із запланованих етапів, термінів їх реалізації і необхідних ресурсів.

Відмітимо, що зазначені питання розглядалися у роботах Гончарова В., Єфремова В.С., Ковальова В., Книш М.І., Крушвіца Л., Мельникової О., Пересади А., Савчука В., Строкович А., Хобти В.М., Ястремської Є.Н. й ін.

Здійснення планування традиційно включає постановку цілей і визначення ефективних шляхів їх досягнення на основі ухвалюваних рішень. Разом з тим, планування інвестицій набуває своїх специфічних, властивих новому етапу розвитку економіки рис, які обумовлюють неприйнятність раніше діючих підходів і до управління вкладеннями капіталу і науково-технічним прогресом.

Необхідно відзначити наступні нові аспекти процесу планування: безперервність планування; підвищення складності виконуваних розрахунків і гнучкості планування; забезпечення оптимальності ухвалюваних рішень.

Важливою особливістю планування в умовах ринку стає неповнота інформації, що визначає неможливість набуття чітких значень результатів інвестування і надійності ухвалюваних рішень. Це вносить нові вимоги до процесу планування, оскільки при неповній інформації необхідно виробити різні варіанти планових рішень і виміряти їх результативність в можливих ситуаціях. Тому невід'ємним елементом планування інвестицій стає облік невизначеності.

Підприємства вимушені постійно перебудовуватися, забезпечуючи своєчасно реакцію на зміну зовнішнього середовища і цілей організації. Все це значно підвищує складність плану. Він стає комплексом різних заходів, показників, що відрізняються за характером, термінами, учасниками.

В процесі вироблення рішень повинна бути забезпечена оптимізація планів інвестиційної діяльності. Процес оптимізації ускладнюється також наявністю великої кількості варіантів рішення певних проблем. Тому для оптимізації інвестиційних планів повинен використовуватися широкий набір інструментів обґрунтування раціональних рішень: методи моделювання, математичного планування, порівняльного аналізу, бюджету, сітьового планування і ін.

Відзначимо, що на початковому етапі при визначенні потреби в інвестиціях доцільно використовувати методи екстраполяції, а саме методи підбору функцій і експоненціального зглажування. Перший дозволяє здійснити вибір оптимальної функції, що описує динамічний ряд по інвестиціях. Другий метод дозволяє враховувати старіння даних, що використані для прогнозування інвестицій, і за допомогою параметрів зглажування забезпечує отримання параметрів тренда, що характеризують тенденцію, яка склалася до моменту останніх спостережень.

У поєднанні з методами екстраполяції доцільно застосовувати методи експертних оцінок і анкетних обстежень. В окремих галузях потреба в інвестиціях може бути визначена на основі багатофакторної моделі, що застосовється і для довгострокового прогнозування, якщо правильно врахована зміна чинників в прогнозованому періоді.

Сьогодні широке застосування в проектуванні отримало сітьове планування, що застосовується з ціллю зменшення термінів виконання складних проектів й оптимального використання ресурсів і має ряд переваг: взаємозв'язок і послідовність робіт; врахування обмежень і перепон; визначення вузьких місць; можливість застосовувати методу оптимізації. При використанні сітьової моделі розміщення інвестицій вирішуються такі проблеми, як ефективність, керованість, контроль і проблема мінімізації деяких інвестиційних ризиків. Використання сітьових методів дозволить в значній мірі оптимізувати проект, встановити мінімально можливі терміни реалізації, раціональніше використовувати капітал.

Врахування розглянутих особливостей дозволить заздалегіть визначити розвиток проблемних ситуацій, що носять довгостроковий характер, скорочувати строк реалізації інвестиційного проекта, автоматизувати процес визначення показників реалізації інвестиційного проекту, мати постійну інформацію про стан і етапи реалізації проекта, розраховувати параметри інвестиційного проекта з урахуванням вже виконаних робіт в ході реалізації проекта.