Конкурентні відносини стимулюють підприємства до впровадження нововведень. Впровадження нововведень здійснюється шляхом розробки та реалізації інноваційних заходів, які, з одного боку, несуть певну вигоду для підприємства, а, з іншого – містять високий ступінь ризику. Вчасне розпізнати інноваційний ризик, виявити його джерела і напрямки зниження є завданнями управління інноваційними ризиками.

Управління ризиком інноваційних заходів є відносно новим процесом для українських підприємств. Аналіз сучасної економічної літератури дає підставу констатувати, що у теперішній час у вітчизняній і зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління інноваційним ризиком. Значна частина наукових праць містить теоретичні дослідження і методи виміру рівня ризику у сфері фінансів, інвестицій і інших сферах. Разом із тим відчувається явний дефіцит праць, які присвячено управлінню інноваційним ризиком.

Дослідження в області управління ризиком не досить підкріплені методичними розробками. Методи аналізу, оцінки та обмеження ризику, що використовуються у таких сферах діяльності підприємства як фінансова, інвестиційна і т. ін., не дозволяють адекватно реагувати на прояви ризику, а тим більше – управляти їм з метою ефективного відбору та реалізації інноваційного заходу.

Існує велика різноманітність думок з приводу поняття визначення, суті і природи ризику. Це пов'язано з багатоаспектністю цього явища, недостаточним використанням в реальній діяльності, ігноруванням в існуючому законодавстві. Розгледимо деякі поняття, які доповнюють один одного і охоплюють спільний зміст ризику. При проведені досліджень сформулоьвано власне визначення, згідно з яким, ризик – це вартісний вираз імовірності отримання невизначених результатів різноманітного характеру (позитивного чи негативного), що суттєво впливають на діяльність суб’єкта.

Інформацію про сутність інноваційного ризику необхідно взяти до уваги при розробці системи класифікації ризиків. Таким чином, інноваційний ризик – це сукупність ризиків, що складається з ряду елементів, специфічних конкретно для даного інноваційного проекту, що реалізовується в середовищі конкретного економічного суб'єкта і ризиків, характерних для традиційних бізнес процесів.

На сьогоднішній день у авторів в області даної проблематики немає єдиної точки зору не тільки щодо того, який є оптимальна класифікаційна система інноваційних ризиків, але і чи повинна ця класифікація розроблятися як самостійна система, або базою для неї може служити загальна, універсальна класифікація ризиків, розроблена до специфіки діяльності економічного суб'єкта. Причиною тому, на наш погляд, є той факт, що на сьогоднішній момент не вирішено фундаментальне питання щодо можливості існування подібної універсальної класифікації в принципі.

Відповідно до цього нами запропоновано ввести наступні класифікаційні групи чинників для інноваційних ризиків:

1. Джерело ризику. Оскільки однією з характеристик ризику є те, що він завжди створюється конкретним об'єктом, а не є абстрактним поняттям, однією з класифікаційних ознак повинне бути джерело ризику. Виділення його як класифікатор дозволить визначити весь спектр об'єктів-учасників в утворенні «ризикограми» інноваційного проекту, тобто розподілити зусилля ризик-менеджменту по конкретних об'єктах.

2. Керованість. Через бінарну природу ризику доцільно ввести розділення ризиків по критерію керованості і можливості дії на джерело ризику. В даному випадку постановка завдання ризик-менеджменту зводиться, з одного боку, до визначення «ризикообластей», на яких необхідно і потрібно надавати певну управлінську дію, і з іншого боку, «ризикообластей», під які необхідно виробляти адаптаційні механізми через неможливість управління ними. Тобто завдання даної класифікації – розділення ризиків на тих, для яких повинні розроблятися механізми дії, і ті ризики, під які повинні розроблятися механізми адаптації.

3. Прийнятність. Оскільки інноваційні ризики характеризуються різним ступенем наслідків настання тієї або іншої несприятливої події як для інноваційного проекту, так і самого суб'єкта, що реалізовує даний інноваційний проект, доцільно включити в набір класифікаторів ризику такий параметр, як прийнятність. Його введення дозволить розподілити ризики по ваговитості з погляду дії на реалізацію проекту. З позиції даної класифікації однієї з основних завдань ризик-менеджменту інноваційного проекту є ранжирування ризику по ступеню його допустимості як з погляду об'єктивної оцінки, так і з погляду конкретного економічного суб'єкта. Основне завдання даної класифікації – виділення так званій сукупності катастрофічних (критичних) ризиків, настання яких неприпустимо, оскільки це однозначно приводить до зриву проекту.

4. Час виникнення. У зв'язку з тим, що ознакою сукупності інноваційних ризиків є різночасність появи її елементів, в класифікацію цих ризиків необхідно ввести посилання на певну стадію проекту. Це дозволить виробити єдину систему управління ризиками в тимчасовому взаємозв'язку дій, а так само оптимально розподілити зусилля по прогнозуванню і вживанню превентивних і оперативних заходів.

5. Тривалість дії. Оскільки характеристикою будь-якого ризику є наявність наслідків, які виражаються не тільки у розмірі можливого збитку, але і в тривалості дії наслідків ризикової події на суб'єкт інноваційного проекту, пропонується класифікувати ризики за тривалістю дії на систему інноваційного проекту. Введення даного класифікатора дозволить визначити тяжкість настання тієї або іншої події з позиції тривалості дії на підприємство. Тут завданням ризик-менеджменту є виділення в особливу групу ризиків, здатних стати генетичними. Така група ризиків потребує чіткого вироблення програми довгострокового управління і моніторингу.

6. Ступінь детермінованості. Оскільки природа інноваційного ризику відповідає суті самого інноваційного проекту, то однією з характеристик ризику є його інформаційна складність, многокомпонентність, що породжується тим, що жоден з інноваційних проектів не реалізується в умовах повної визначеності або повної невизначеності. Оскільки інноваційний проект реалізується в рамках різного інформаційного середовища, від детермінованої до тієї, що належить до системи нечітких множин, то і сама сукупність ризиків складається з набору:

– імовірнісно-детермінованих ризиків, для яких розподіл випадкової величини точно відомий, але невідомо яке конкретне значення прийме випадкова величина;

– ризиків, що характеризуються суб'єктивною вірогідністю (розподіл випадкової величини невідомий, але відома вірогідність окремих подій, визначена експертним шляхом);

– ризиків з природою інтервальної невизначеності (розподіл випадкової величини невідомий, але відомо, що вона може приймати будь-яке значення в певному інтервалі);

– ризики, що належать до природи нечіткої множини, коли результат події відомий лише в деякому наближенні з певним ступенем приналежності до цих результатів.

З даного визначення ризику виходить, що, по-перше, у інноваційних ризиків різна можливість прогнозування, а по-друге, різна природа розпізнавання, а відповідно, і різна можливість застосування того або іншого методу розпізнавання і прогнозування. У зв'язку з цим доцільно як класифікаційна ознака ввести ступінь детермінованості ризиків. Дана класифікація дозволить дослідникові визначити метод опису того або іншого ризику, а також апарат опису і аналізу сукупності інноваційних ризиків.

7. Традиційність-специфічність. Беручи до уваги, що інноваційний ризик – це сукупність ризиків, специфічних конкретно для даного інноваційного проекту, що реалізовується в середовищі конкретного економічного суб'єкта і ризиків, характерних для традиційних бізнес процесів, пропонується ввести як критерій класифікації ознаку традиційності або специфічності ризиків. Необхідність введення подібної класифікаційної ознаки базується на визначенні інноваційного проекту, який володіє як особливостями в порівнянні з ризиками традиційних видів фінансово-господарської діяльності, так і спільностями, припускаючи, що, через таку подвійну природу, йому властиві як традиційні, з погляду ординарної бізнес-діяльності, ризики, так і специфічні для даного проекту. При цьому тут доцільно виділити окремо ризики пов'язані з інноваційним проектом, а також з конкретним підприємством, галуззю і так далі. Інформація про сукупність традиційних ризиків конкретного інноваційного проекту дозволить використовувати оптимальний, вже апробований апарат управління ризиками для традиційних бізнес-процесів і збудувати взаємозв'язану систему управління інноваційними ризиками в цілому з урахуванням наявності специфічних ризиків.

8. Ретроспективна, «генетичність». Враховуючи, що інноваційний ризик це не тільки сукупність ризиків, що породжуються ухваленням рішення про реалізацію інноваційного проекту, але вся сукупність ризиків суб'єкта, що продукує його, доцільно додати ретроспективну («генетичність») до групи класифікаційних чинників. Дана класифікація ризиків дозволить зробити висновок про те, які ризики в проекті є породженням поточної діяльності підприємства, а які пов'язані безпосередньо з внесенням до діяльності підприємства інноваційного завдання. Така класифікація, перш за все, допоможемо визначити взаємозв'язок ретроспективних і перспективних ризиків, пріоритетність їх дії на хід реалізації інноваційного проекту і залежно від цього вибудовувати ту або іншу систему управління. Головне завдання в цій класифікації – це виявлення неконструктивних ретроспективних ризиків і розробку заходів по їх зниженню. Ця класифікація дозволить виявити також ризики, які можуть бути продуцентами іншої сукупності ризиків в майбутньому.

Таким чином, інноваційний ризик є складною, багатокомпонентною дефініцією і є сукупністю ризиків, що поєднують в собі елементи, пов'язані конкретно з даним інноваційним проектом, що реалізовується в середовищі конкретного економічного суб'єкта і традиційних складових, характерних для стандартних бізнес-процесів. Крім того, даний вид ризику є невід'ємною частиною інноваційного проекту, і його характеристики тісно взаємозв'язані як з природою інноваційного проекту, так і з характеристиками суб'єкта, що продукує його.

З даного визначення інноваційного ризику виходить, що постановка питання про класифікацію цієї дефініції правомірна в принципі, тобто інноваційний ризик – це взаємозв'язана безліч елементів, які можуть бути віднесені до тієї або іншої множини по тих або інших критеріях. По-друге, для кожного конкретного проекту і суб'єкта, що продукує його, буде свій набір ризиків, але при цьому ознаки їх класифікації щодо сукупності інноваційних проектів будуть єдиними, оскільки задаються загальними для будь-якого з інноваційних проектів метою діяльності і природою інноваційного ризику.

---