Значущість ризик-менеджменту обумовлена збільшенням чисельності і масштабів ризиків на світовому ринку. Особливість українського ринку, що характеризується високим рівнем політичних, законодавчих, правових ризиків, значними коливаннями цін, кризисними явищами, також переконує в необхідності управління ризиками.
В основі ризик-менеджменту лежить цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ступеня ризику, мистецтво здобуття й збільшення доходу (виграшу, прибутку) в невизначеній господарській ситуації.
Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва, яка полягає в здобутті найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному співвідношенні прибутку й ризику.
Ризик-менеджмент є системою управління ризиком і економічними стосунками, що виникають в процесі цього управління. Ризик-менеджмент включає стратегію й тактику управління.
Під стратегією управління розуміються напрями та способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Це певний набір правив і обмежень для ухвалення рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах вирішення, що не перечать прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти.
Тактика – це конкретні методи та прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального вирішення та найбільш прийнятних в даній господарській ситуації методів і прийомів управління.
Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкту управління) і підсистеми, що управляє (суб'єкта управління).
Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу й економічні стосунки між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику.
Суб'єкт управління в ризик-менеджменті – це спеціальна група людей, яка за допомогою різних прийомів і способів управлінської дії здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкту управління.
Процес дії суб'єкта на об'єкт управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися лише за умови циркуляції певної інформації між підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного вмісту завжди передбачає здобуття, передачу, переробку і використання інформації. У ризик-менеджменті здобуття надійної та достатньої в даних умовах інформації грає головну роль, оскільки воно дозволяє прийняти конкретне рішення про дії в умовах ризику.
Ризик-менеджмент за кордоном давно визнаний дієвим інструментом сучасного управління. В Україні практика управління ризиками доки не набула широкого поширення на підприємствах. Криза в певному значенні зіграла позитивну роль в усвідомленні того, що неможливо успішно розвиватися без комплексного управління ризиками. Іншими словами, кожне підприємство, що претендує на стійкий розвиток, повинно мати в своєму арсеналі систему управління ризиками.
Основними завданнями системи управління ризиками в організації є підвищення фінансової стійкості (оскільки основна небезпека фінансових ризиків полягає в нестійкості грошових потоків в часі) і вдосконалення механізмів управління.
Основними етапами процесу побудови системи управління ризиками є:
– розробка політики управління ризиками;
– вивчення можливих підходів в управлінні ризиками (лімітація, диверсифікація, хеджування);
– розробка і опис процедур управління ризиками;
– розробка звітних форм (зміст інформації) для ухвалення рішень керівництвом;
– побудова системи внутрішнього контролю;
– розподіл і закріплення відповідальності й повноважень.
Таким чином, ризик-менеджмент як специфічний вид діяльності сприятиме вирішенню двох важливих завдань:
– робота керівників ризиками дозволить виробити стимули до більш зваженого відношення до ризиків, тобто ризик-менеджмент здатний стати філософією організації, елементом її організаційної культури, доступної кожному співробітникові;
– використання потенціалу системи управління ризиками на макроуровне забезпечити прозорість підприємств і ринку в цілому.
© ДонНТУ 2009 Бєловолова О. М.