Борецька Тетяна Сергіївна

Факультет економіки

Спеціальність: Менеджмент інноваційної діяльністі

Тема випускної роботи:

Вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю на промисловому підприємстві

Керівник: к.е.н., доцент Мешков Андрій Віталійович

Реферат за темою випускної роботи

Актуальність проблеми

У наш час появою, освоєнням і поширенням засобів виробництва з більш високою продуктивністю, ніж у традиційно індустріальних, підготовлений новий історичний поворот. Потреба в постійному відновленні асортименту продукції і технології її виготовлення змушує вводити наукові і проектні розробки в систему діяльності підприємства, орієнтуючи їх на прискорення інноваційних процесів. Так відбувається злиття науки, техніки і виробництва в єдине ціле, що породжує інновації і прискорює їх.

Динамічні умови господарювання обумовлюють необхідність постійного перегляду стратегічних цілей економічними суб’єктами, прийняття відповідних рішень, які б дозволяли швидко реагувати на зовнішні зміни для забезпечення конкурентних переваг. Об’єктивною метою розвитку переважної більшості національних підприємств в умовах глобалізації є підвищення конкурентоспроможності власної продукції у порівнянні зі світовими виробниками. Необхідність переходу до інноваційного типу зростання у максимально стислі строки пояснюється тим, що тимчасові, екстенсивні фактори зростання – сприятлива кон’юнктура на світових ринках сировини та можливість використання незадіяних виробничих потужностей – практично себе вичерпали. Виходячи з цього, у найближчій перспективі головним напрямом інвестиційної діяльності має стати широкомасштабне технічне і технологічне оновлення виробництва.

Разом з тим, при існуванні стабільно високих показників зростання валового внутрішнього продукту України протягом останніх років кількість інноваційно-активних підприємств, впроваджених нових технологічних процесів та видів нової продукції продовжували знижуватись при одночасному зростанні витрат на інноваційну діяльність, що свідчить про її неефективність. В кінцевому рахунку істотні зміни в економічній політиці держави призвели до певної кризи вітчизняної промисловості, підтверджуючи тезу про відсутність стійких внутрішніх умов інтенсивного розвитку країни в цілому та окремих підприємств, а отже й про неефективні методи інноваційного розвитку на мікрорівні.

Виходячи з вищевикладеного, дослідження, спрямовані на удосконалення існуючих механізмів управління інноваційною діяльністю промислових підприємств є, безумовно, актуальними й сприятимуть збільшенню конкурентоспроможності продукції вітчизняної промисловості, підвищенню ефективності функціонування промислових підприємств та поліпшенню економічної ситуації в країні в цілому.

Проблемам значимості інноваційної діяльності в завданні стимулювання розвитку національної економіки приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів та практиків, серед яких можна виділити Я. Жаліла, В. Амітана, Л. Мясникову, Т. Приходько, В. Захарченка, М. Шарка, С. Соколенка, В. Денисюка, Л. Федулову, Л. Мартюшеву та ін. Інвестиційне забезпечення інноваційних процесів в своїх роботах досліджували такі вчені як В. Хобта, Н. Бутко, Т. Щетилова, А. Гойко, В. Глазунов, Г. Красовський, Г. Козаченко, С. Смоляк, П. Орлов. Втім, отримані останніми роками результати інноваційного розвитку промисловості України свідчать про необхідність продовження наукового пошуку методів розв’язання існуючих проблем, до того ж специфіка кожного окремого підприємства завжди вимагає індивідуалізації загальних методів для конкретизованих умов кожного унікального господарюючого суб’єкта.

Таким чином, метою даної роботи є узагальнення теоретичних, аналіз практичних і розробка науково-методичних положень та пропозицій щодо вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю на промисловому підприємстві. У зв’язку з поставленою метою в роботі пропонується розв’язати наступні задачі:

1. Розкрити теоретичні основи інноваційної діяльності промислового підприємства.

2. Узагальнити відомості про сучасні механізми управління інноваційною діяльністю промислових підприємств.

3. Систематизувати методи оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств.

4. Провести аналіз стану інноваційної діяльності досліджуваного підприємства.

5. Оцінити ефективності інноваційної діяльності досліджуваного підприємства.

6. Виявити існуючі методи та механізми управління інноваційною діяльністю досліджуваного підприємства.

7. Визначити засоби стимулювання інноваційної активності досліджуваного підприємства.

8. Розробити методи підвищення ефективності інноваційної діяльності досліджуваного підприємства.

9. Обґрунтувати організаційно-економічні заходи щодо удосконалення інноваційної системи досліджуваного підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю на промисловому підприємстві в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні положення, базові принципи та методи удосконалення механізму управління інноваційною діяльністю підприємства.

Методи дослідження базуються на принципах діалектики як загального способу пізнання. В ході виконання роботи використано такі методи наукового пізнання, як методи логічного узагальнення; методи наукової абстракції та системного аналізу; діалектичний метод; методи статистичного та порівняльного аналізу; структурно-функціональний підхід; методи економіко-математичного моделювання.

Основний зміст роботи

Необхідність переходу до інноваційного типу зростання у максимально стислі строки пояснюється тим, що тимчасові, екстенсивні фактори зростання – сприятлива кон’юнктура на світових ринках сировини та можливість використання незадіяних виробничих потужностей – практично себе вичерпали. Виходячи з цього, у найближчій перспективі головним напрямом інвестиційної діяльності має стати широкомасштабне технічне і технологічне оновлення виробництва.

Технічне переозброєння вимагатиме величезних інвестицій, обсяг яких для реального сектора економіки оцінюється експертами у досить широких межах – від 40 до 60 млрд. грн [1, C. 55]. Якісний та кількісний аналіз розвитку промисловості Донецького регіону на сучасному етапі дає неоднозначні результати. Зокрема, статистика свідчить про істотне збільшення обсягів реалізованої промислової продукції у фактичних цінах (рис. 1).

Рисунок 1 – Реалізація промислової продукції підприємствами Донецької області у фактичних цінах (млн. грн.) [2, C. 88]

З іншого боку, незадовільною є динаміка щодо інноваційної діяльності в регіоні. Стабільно скорочується кількість інноваційно-активних підприємств, впроваджених нових технологічних процесів та освоєння нових видів продукції (рис. 2).

Рисунок 2 – Інноваційна активність в Донецькій області протягом 2003-2007 років [2, C. 246]

При цьому, із зниженням кількості інноваційно-активних підприємств та нових видів продукції й технологічних процесів, спостерігається значне збільшення вартості інноваційної діяльності (табл. 1).

Таблиця 1 – Джерела та обсяги фінансування інноваційної діяльності в промисловості Донецької області (тис. грн.) [3, C.112; 4, C. 108]

Дані статистики дозволяють зробити висновок про майже п’ятиразове зниження ефективності інноваційної діяльності протягом 5 років. Отже, розвиток промисловості області в означений період залишався переважно екстенсивним. Підтвердженням тому слугують і результати міжнародних порівнянь: так, на сьогодні навіть у державах, які ще нещодавно перебудовували свій соціально-економічний устрій, показник продуктивності сектора високих технологій є в 1,5-2,5 рази вищим, ніж в Україні [5, C. 39].

Інноваційні програми – це довготривалі за часом і досить високовартісні заходи економічної діяльності. Рішення щодо їх практичної реалізації стратегічні за змістом і потребують всебічного й детального теоретичного обґрунтування. Результати впровадження інноваційних програм мають забезпечувати значне підвищення рівня фінансової ефективності функціонування підприємства.

Не принижуючи значення якісного аналізу в обґрунтуванні доцільності реалізації інноваційно-інвестиційних проектів, можна стверджувати, що роль фінансової привабливості на сучасному етапі стає чи не найважливішою. Основними передумовами цього є преважне фінансування інноваційного розвитку за рахунок власних коштів підприємств або інвесторів, а також обмеженість державних ресурсів фінансування інноваційної діяльності. В середньостроковій перспективі складно передбачати істотне збільшення інвестиційних ресурсів збоку державного бюджету або позабюджетних фондів, отже саме фінансове обґрунтування доцільності капіталовкладень матиме пріоритетне значення.

Список джерел

1. Чемодуров О. Зовнішні джерела фінансування модернізації українських підприємств // Економіка України. – 2005. – №9. – С. 54-61;

2. Статистичний щорічник Донецької області за 2006 рік. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. – 2007. – 388 с.;

3. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області за 2006 рік. Статистичний збірник №6/231. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. – 2007. – 183 с.;

4. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області за 2006 рік. Статистичний збірник №11/251. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. – 2007. – 179 с.;

5. Федулова Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. – 2006. – №4. – С. 35-47;

6. Адаптация промышленных предприятий к научно-техническим новшествам / Гончаров В.Н., Дибнис Г.И., Пекин А.Ю. и др.; Под общ. ред. В.Н. Гончарова. – К.: Технiка, 1993. – 132 с.;

7. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.;

8. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2000. – 208 с.;

9. Валдайцев С.В. Управление инновационным бизнесом: Учеб. пособие для вузов. – М. : ЮНИТИ, 2001. – 343 с.;

10. Василенко В.О., Шматко В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦНЛ, 2005. – 440 с.;

11. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інновацiйний менеджмент: Навч. Посiбник / Ред. О.П. Бондаренко; Киiв. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 1997. – 92с.;

12. Гохберт Ю.А., Кучеба П.К, Поважный С.Ф. Инновационный менеджмент. – Донецк: ДонГАУ, ДонГУ, 1995. – 138 с.;

13. Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. – 188 с.;

14. Гриньова В.М., Власенко В.В. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємствах: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005.–200 с.;

15. Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. – 192 с.;

16. Економіка і маркетинг виробничо-підприємницької діяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. Перерви П.Г., проф. Гаврись О.М., проф. Погорєлова М.І. – Харків: НТУ "ХПІ", 2004. – 640 с.;

17. Инновационный менеджмент. Методическое пособие в двух частях. – Киев: Издание концерна "РАМО" 1991.;

18. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов / Оголева Л.Н., Радиковский В.М., Сумароков В.Н. и др.; Под ред. Л.Н. Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 238 с.;

19. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 327с.;

20. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 400 с.