| RUS UKR ENG | ДонНТУ Портал магістрів |
|
|
| Біография | Автореферат | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | Індивідуальний розділ |
Біография
Трохи про себе
Людина, яка любить новизну, в людях цінує щирість і чесність, а діє, так як їй підказує тандем серця і розуму.
Початок
24 жовтня 1987 р. на цій землі стало однією людиною більше, тому що народився я. Як розповіла історія, з дитинства я був спокійним, мовчазним дитям, яке не дуже любило дитячі садки і всякого роду іграшки, що там були.
Але спокійним я був не завжди, тому що енергія в мені так і вирувала. Історія так само розповіла, що коли я вперше самостійно став на ноги, то пройшов шлях від залу до кухні, що для першого разу було відмінним результатом. Потім я добре став бігати і тому моє дитинство не прошло сидячи на одному місці.
Шкільні роки
В Школу мене взяли вже у 6 років, після того, як я здав деякі передшкільні тести. До цих пір пам'ятаю як показували різні фігури, тексти, цифри, а після направили в 1-Г клас. Правда не довго я там побув, оскільки потім перевели в 3-в клас :)
З того часу з'явилися друзі, з якими я дружу і до цього дня. Були багато шкільних моментів, які приємно згадати, наприклад, масові поїздки в різні місця нашої прекрасної країни, катання на катамаранах під дощем, футбольні матчі і багато багато іншого.
У році так 2000 хотів я вирушати зі школи, але не зовсім, а в ліцей. Готувався, хвилювався і не вступив. Спочатку я був дуже засмученим, але потім зрадів цьому факту, оскільки не треба було вставати на годину раніше, не треба було носити форму, не треба було кудись їхати. А знання я і в своїй рідній загальноосвітній школі отримав дуже хороші.
Студентська пора
На початок 11го класу серйозно став замислюватися ким хочу бути по професії. Думав не довго, хоча і перебрав усі можливі професії, що знав. Вибір ліг на Донецький Національний Технічний Університет, оскільки там були всілякі комп'ютерні спеціальності, які мене дуже цікавили тоді. Але чистим програмістом я бути не хотів і вирішив поступати на факультет КІТА, де була спеціальність ТКС (Телекомунікаційні системи і мережі).
Куди хотів я поступив в 2004 році, після того, як вдало здав рейтинг на 58 балів з 60. Яке було моє здивування, коли я дивився список з самого низу, а номер виявився в самій верхушці. Такі відчуття не забуваються!
Вчився я добре, в гарній групі ТКС-04а. Це дійсно чудовий час! Час, повний нехлюйства і безсонних ночей над курсовими, веселих днів народжень і розчарувань в дружбі, свободи і розуміння свого місця в житті, коли ти вже доросла людина, але залежна... Але прийшов час 5-го курсу. Вступ в магістратуру.
Випадковим чином я дізнався про існування такої спеціальності як «Управління інноваційною діяльністю» на економічному факультеті. Спеціальність в своєму роді унікальна, оскільки бакалаври різних напрямів можуть подавати документи на вступ. Подумавши секунд 20 я зважився туди поступати і поступив.
Не шкодуючи ні хвилини про нову спеціальність, почався новітній, захоплюючий учбовий етап в моєму житті, якому супроводжують перешкоди і тяжби новизни напряму, але в теж час інтерес їх подолання завжди зі мною!
Притча про плани на майбутнє
Молода життєрадісна людина прийшла до батька і говорить:
- Батько, порадій зі мною, я поступив в університет. Я буду юристом!
Нарешті я знайшов своє щастя!
- Дуже добре, син мій, – відповів батько, – значить, ти хочеш тепер старанно вчитися. Ну а що потім?
- Через чотири роки я захищу на відмінно диплом і покину університет.
- І що ж далі? – не відступав батько.
- Потім я щодуху працюватиму, щоб якнайскоріше стати самостійним адвокатом.
- А далі?
- А потім я одружуся, створю сім'ю, роститиму і виховуватиму дітей, допоможу їм вивчитися і отримати хорошу професію.
- А далі?
- А потім я піду на заслужений відпочинок – радітиму щастю своїх дітей і покоїтимуся в добрій старості.
- Що ж буде потім?
- Потім? – хлопець на хвилину задумався. – Так, вічно ніхто на цій землі не живе. Потім мені потрібно буде, напевно, як і всім людям, померти.
- А що потім? – запитав старий батько. – Дорогий син, що ж буде потім? – тремтячим голосом промовив батько.
Син ще більше задумався і сказав невпевнено:
- Дякую тобі, батько. Я зрозумів. Я забув головне...
Вдячність
Моїм мамі і тату. Без вас мене б такого не було.
Моєму дядькові і дідусеві, які вірять в мене і направляють.
Моїм друзям. Спасибі за те, що завжди поруч!