Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії його діяльності по забезпеченню стабільного функціонування національного господарства. Основною умовою цього стає забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсязі. Одними з найважливіших й необхідних для надійної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, які пов'язані з їхнім використанням, тією чи іншою мірою впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва і цілком залежать від стану енергетичного комплексу. Таким чином, паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, що забезпечує включення в процес виробництва всіх інших ресурсів держави: виробничого апарата, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій тощо.

Актуальність теми

Однієї з важливих складових частин ПЕК України є вугільна промисловість. Жодна галузь даного комплексу не розташовує такими потенційними можливостями, як ця. Розвідані власні запаси нафти й газу обмежені. Ця тема актуальна, бо майбутнє становище вугільної промисловості України базується на ідеї максимально можливого задоволення потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах і металургійній сировині шляхом економічно обґрунтованого підвищення обсягів власного видобутку. Заплановано перехід від обліку видобутого вугілля в тоннах до його обліку в енергетичних одиницях.

Мета та задачі розробок досліджень

Метою даної роботи з'явилося дослідження можливості застосування бета-розподілу при прогнозування конкретних техніко-економічних параметрів з обгрунтуванням алгоритму визначення кількісних значень його статистичних характеристик.Виходячи з цього, переді мною були поставлені наступні задачі: розгляд ролі вугільної промисловості в паливно-енергетичному комплексі,розгляд механізму планування обсягів виробництва в умовах невизначеності інформації.

Предмет та об'єкт дослідження

Предметом дослідження виступає оптимізація обсягу виробництва, а об'єктом - вугледобувне підприємство «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля»

Розрахунок оптималного обсягу виробництва в умовах невизноченності

Енергетика є виключно важливою, базовою галуззю економіки. В Україні, як і в інших розвинених країнах, з енергетикою безпосередньо пов'язана майже третина ВВП країни. На ній базуються всі без винятку галузі економіки та соціальна сфера. ПЕК України зорієнтований на вугілля, нафту, газ і ядерне паливо. Власні паливно-енергетичні ресурси України представлені головним чином кам'яним і бурим вугіллям Донецького, Львівсько-Волинського та Придніпровського басейнів. Україна володіє потужною енергетичною системою, що складається з теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, мережею атомних станцій і гідроелектростанцій. Узагальнене порівняння стану сучасної енергетики в Україні з іншими країнами показує, що наш паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) досить потужний і знаходиться в цьому відношенні на рівні розвинених країн, хоча за якістю їм суттєво поступається. На рис.1 показано структуру та зв'язки енергетики України, які демонструють завершеність та повноту нашого ПЕК.

Рис.1 Структура ПЭК (анімаціонний рисунок 17 кБ, створений в GIF-animator, швидкість - 1с., кількість кадрів - 5)

Загальною енергетичною проблемою національного рівня є необхідність значного підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів та обсягів енергозбереження. В Україні сьогодні вона переросла в політичну проблему великої ваги, тому що ситуація з енергозбереженням примушує говорити вже про національну біду і загрозу національній безпеці держави. Вугіллям ми забезпечені на 90 %, нафтою - на 24 %, газом - на 26 %. Тільки виробництво електроенергії перевищує наші потреби приблизно на 6 %.[4,6]

1.2. Стратегія розвитку вугільної галузі

Результати проведеного аналізу тенденцій розвитку світової енергетики свідчать про те, що в структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67 відсотків, на нафту — 18 та на природний газ — 15 відсотків. В Україні ці показники становлять відповідно 95,4 відсотка, 2 і 2,6 відсотка. Загальний обсяг запасів вітчизняного вугілля становить близько 117,5 мдрд, тонн, з них промислових на діючих шахтах — 6,5 мдрд. тонн, з яких майже 3,5 мдрд. тонн — енергетичне вугілля. Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої десятки провідних країн світу, але значно поступається більшості з них за економічними показниками вугледобувного виробництва. Продуктивність праці в декілька разів нижча порівняно з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у СІІІА, Канаді, Австралії, Південно-Африканській Республіці.[6,3] Вугільна промисловість - базова галузь господарства, що здійснює розвідування й видобування кам'яного і бурого вугілля. Основний вугільний басейн України - Донецький. У Донецькому вугільному басейні зосереджено 92 % всіх кам'яновугільних запасів України, з них 44 % - коксівне вугілля і 56% - енергетичне. Видобування вугілля здійснюється підземним (шахтним) способом на близько 160 шахтах. Але собівартість вугілля тут висока, тому що пласти малопотужні -0,5 - 1,5 м, а глибина залягання - 600 м і більше. Споживання вугільної продукції за групами визначається за двома пріоритетними напрямками – на виробництво коксу та електричної енергії, що становить 69% від загального обсягу. Крім того, вугілля потребують комунальне господарство, промислові підприємства тощо. Розвиток вугільної промисловості потребує впровадження на державному рівні контрольних показників відновлення шахтного фонду, модернізації технічного переоснащення, реконструкції вугільних шахт з обґрунтуванням джерел фінансування та дієвого механізму реалізації прийнятих завдань. За період 1991 - 2005 рр. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилась з 192,8 млн.тонн до 91,5 млн.тонн на рік або майже в 2,1 рази. При цьому останнім часом виробничі потужності використовуються лише на 85%. Стратегічна мета розвитку вугільної промисловості полягає у стабілізації стану і подальшому сталому розвитку галузі для задоволення потреб економіки країни та населення у вугіллі власного видобутку. Для досягнення стратегічної мети довгострокова політика розвитку вугільної промисловості передбачає три етапи, які поділяються на ближню (2006 – 2010 рр.), середньострокову (2011 – 2015 рр.) та дальню перспективи (2016 – 2030 рр.),показано на рис.2.

Рис.2 Обсяги видобутку експорту та імпорту вугілля

Існує декілька типів ринку: монополія; чиста конкуренція; олігополія; монополістична конкуренція. Отже, підприємство, яке відноситься до вугільної промисловості, є єдиним виробником даного продукту – вугілля, що не має близьких замінників. З вище викладеного спостерігаємо, що аналізоване підприємство відноситься до ринку чистої монополії. Немає близьких замінників. Із першої ознаки випливає, що продукт монополії унікальний у тому, що не існує гарних і близьких замінників. З точки зору покупця, це означає, що не має прийнятних альтернатив. Покупець повинний купувати продукт у монополіста або обходитись без нього.[9].

2.ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ НЕВИЗНОЧЕННОСТІ ІНФОРМАЦІЇ

Падіння обсягів виробництва, низький коефіцієнт передплат за відвантажену продукцію, гіперінфляція, недофінансування з боку держави - усе це призвело до повального погіршення стану на шахтах. Сьогодні виробляти продукцію без економічного обгрунтування вкрай не вигідно. За умови, що уряд не може дотувати промисловість, необхідний пошук нових шляхів за рішенням сформованих проблем. Одним із напрямків може стати процес планування на шахтах. Який би обгрунтовував найкращий варіант виробництва і реалізації продукції. Для вугільних шахт основними причинами можливого зниження видобутку і збільшення собівартості є організаційно-управлінські, природні, фінансові та політичні ризики і фактори, що їх обумовлюють. Для умов України можливий такий перелік факторів ризику: • ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку; • зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання закриття меж тощо); • непевність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні; • неповнота або неточність інформації про динамік техніко-економічних показників, параметрах нової техніки і технології; • коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т.п.; • непевність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих; • виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування); • непевність цілей, інтересів і поводження учасників; • неповнота або неточність інформації про фінансове положення і ділову репутацію підприємства-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

2.2. Планування вугледобутку в умовах невизноченності

В даній роботі розглянуто імовірнісне прогнозування обсягу продажів на енергетичному ринку, здійснене на основі емпіричних даних. Під вибірковим спостереженням розуміється метод статистичного дослідження, згідно якому узагальнювальні показники системи, що вивчається, встановлюються по деякій її частині на основі положень випадкового відбору. При вибірковому методі вивчається порівняно невелика частина всіх даних, що характеризують систему. Вибірка повинна бути представницькою (репрезентативною), щоб по ній можна було судити про генеральну сукупність. Репрезентативність означає, що об'єкти вибірки повинні володіти тими ж властивостями, що і генеральна сукупність. Попередження систематичних помилок вибіркового обстеження досягається в результаті застосування науково обгрунтованих способів формування вибіркової сукупності, залежно від яких вибірка може бути: власне-випадковою; механічною; типовою; серійною; комбінованою. Перший крок на шляху створення прогнозу при вибірковому спостереженні - збір і аналіз статистичної інформації про досліджувану систему, формування вибірки з генеральної сукупності, відстежування аномальних результатів у вибірці. Перш ніж приступати до побудови моделі, необхідно проаналізувати спостережувані значення об'ємів продажів на наявність аномальних результатів, тобто таких спостережень, які різко відрізняються у велику або меншу сторону від середніх значень по вибірці. Оскільки істотним моментом імовірнісного прогнозування є припущення про закон розподілу, відповідного реальним спостережуваним величинам, і оцінка параметрів цього розподілу, то будь-які відхилення від припущень можуть вплинути на оцінки [11]. Якщо спостережувана вибірка дійсно належить тому закону розподілу, параметри якого ми оцінюємо, то відхилення можуть бути пов'язані з наявністю аномальних спостережень, поява яких у вибірці може бути викликано різними причинами. Якщо не враховувати аномальні спостереження, то спроби оцінювання параметрів розподілу можуть привести до негативних результатів. В цьому випадку зазвичай відбірають аномальні величини, а потім знаходять оцінки параметрів. Спостереження, аномальні з позицій одного закону розподілу, можуть бути природним проявом закономірностей іншого. Для побудови емпіричного розподілу використовуватимемо одну з двох сформованих раніше вибірок. Групування спостережень використовується як при оцінці параметрів розподілів в завданнях перевірки статистичних гіпотез, так і для побудови емпіричного розподілу. Вибірка називається групованою, якщо область визначення випадкової величини розбита на k непересічних інтервалів граничними точками х0 < х1 < ... < хк-1< хк, де х0 - нижня межа області визначення випадкової величини X, хk - верхня межа області визначення випадкової величини X, і зафіксовані кількості спостережень ni, значень, що потрапили в 1-й інтервал. Існують різні способи об'єднання даних в групи. При групуванні область визначення випадкової величини розбивається на інтервали рівної довжини або рівної імовірності, крім того, існує ще так зване асимптотика оптимальне групування. Знаходження х, граничних точок інтервалів в цьому випадку пов'язано з обчисленням інтегралів. Таким чином, при вивчені розподілу техніко-економічних параметрів промислових підприємств можна досліджувати бета-розподіл із щільністю імовірності. Скориставшись можливостями програми Microsoft Excel, можна визначити значення інтегральної функції щільності бета-імовірності Р(х). Для оцінки істотності відхилень емпіричних і теоретичних частот розраховується критерій згоди Пірсона і визначається його критичне значення для відповідної довірчої імовірності. Необхідно також враховувати, що успіх у виборі моделі закону, що найкращим чином описує спостережувану випадкову величину, залежить від вживаних методів оцінювання. Тому використовувані методи повинні давати оцінки параметрів, що володіють кращими статистичними властивостями (незміщені, спроможні і ефективні або асимптотика ефективні оцінки). Разом з тим оцінки повинні бути стійкими до малих відхилень від припущень. Тільки в цьому випадку побудована імовірнісна модель буде ефективна при її практичному застосуванні.

2.3. Способи оптимізації обсягу виробництва

Однією з головних цілей економічної політики держави є забезпечення стабільних темпів економічного розвитку. Під економічним розвитком звичайно розуміють збільшення потенційного і реального валового національного продукту, посилення економічної могутності держави та окремих підприємств. Головною задачею суб’єктів господарювання є виробничо-господарська діяльність, спрямована на одержання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів власників майна. Тому важливість визначення для підприємства оптимального обсягу виробництва пояснюється тим, що саме при цьому обсязі воно максимізує свій прибуток або мінімізує збиток, що є основною метою його діяльності.

На даному етапі робота над магістратською дисертацією незакінчена. І після грудня 2009р. повний варіант можно буде отримати у автора або наукового руководителя

1.Отже, головною метою державного уряду у відношенні паливно-енергетичного комплексу є: підвищення ролі вугільної промисловості у забезпеченні енергетичної безпеки держави і сприянні розвитку вітчизняного металургійного комплексу; реформування відносин власності та удосконалення системи управління галуззю; удосконалення ринку вугільної продукції; фінансове оздоровлення підприємств вугільної промисловості; підвищення рівня безпеки та охорони праці шахтарів [10, с. 7]. 2. Для досягнення енергетичної незалежності держави можна запропонувати такі три головні напрями розвитку української енергетики, що їх слід реалізовувати паралельно: - перехід теплоенергетики на українське вугілля, що, крім зменшення залежності від імпортного палива, дасть змогу знизити собівартість виробленої електроенергії; - подальший розвиток атомної енергетики з підвищенням безпеки атомних реакторів, які можуть виробляти не менше половини необхідної країні електроенергії; - розвиток нетрадиційної енергетики, що екологічно чистіша і порівняно дешева. За умови розвитку цих трьох напрямів Україна може забезпечити електроенергією не лише себе, але і стати її експортером. 3.Від того, наскільки успішно будуть реалізовуватися поставлені цілі, буде в остаточному підсумку, залежати, чи збережемо ми свій ПЕК або дозволимо йому продовжувати деградувати з усіма наслідками, що звідси випливають. Останні кроки Кабінету Міністрів України по напрямку в ПЕК фінансових ресурсів за рахунок посилення дисципліни платежів за електроенергію свідчать про те, що важка проблема починає поступово виходити з тупика. Однак ні в кого не повинні виникати ілюзії, що процес оздоровлення ПЕК надалі буде відбуватися сам по собі. Нові ситуації будуть вимагати нових рішень, і немає сумніву, що на цьому шляху значно більше має бути зробити, чим зроблене дотепер . 4.Але я впевнена, що вугільна галузь може стати стабільною. Вугільний сектор – це сектор, який постійно патронує Президент і прем’єр. Це той сектор, який формує унікальну енергетичну ситуацію України. Сектор, який має майбутнє. Сектор, який ніхто не збирається згортати за обсягами, навпаки, ставлять завдання на зростання вуглевидобутку, на зростання державної підтримки, зокрема, капітальних вкладень у вугільну галузь. Базуючись саме на національній вугільній галузі можна зробити енергетику України стабільною. Тому позиція уряду стосовно вугільної галузі завжди буде особливою. Державні органи влади, звичайно, підходять до філософії побудови національної енергетичної системи як цільного організму, який повинен мати єдину національну систему управління, єдину систему безпеки, єдину систему інженерної політики і, безумовно, єдину концепцію організації грошово-фінансової системи ринку. На мою думку, це ключові позиції, на яких повинен стояти уряд.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Долінський А.А. Енергозбереження та екологічні проблеми енергетики/ А.А. Долінський // ж.Наука та інновації. – 2006. - №2. – с.19-28
2. Гололобова Т.В. Стан і перспективи української енергетики за переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку /Т.В. Гололобова// ж.Пробл. науки.- 2005. - №10. – с.49-52
3. Збагачення корисних копалин: Наук.-техн.зб./ Нац. гірн. акад. України; Гол.ред. П.І.Пілов №8(49). – Дніпропетровськ: НГА України, 2001. – 152с.
4. Стогній Б.С., Кулик М.М. Загальні проблеми та довгострокові перспективи розвитку енергетики України/ Б.С. Стогній // ж.Наука та інновації. – 2006. - №2. – с.5-19
5. Полянський В. Реструктирізація вугільної промисловості України: результати і перспективи/ В. Полянський// Схід. – 2005. - №1. – с.6-9
6. Харченко В.Д. До механізму інноваційного розвитку вугільної промисловості/ В.Д. Харченко, Ю.З. Драчук // Уголь Украины. – 2005. - №9. – с.12-16
7. Ковалёв В. В. , О. Н. Волкова Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М: 2000 – 424 с.
8. Макконел К.Р., Брю С.Л. «Экономикс Принципы, проблемы и политика» 1992г.-394с
9. Виступ міністра палива та енергетики С. Т. Ста шевського на засіданні Кабінету міністрів України 12вересня 2001 р. // ж.Уголь Украины – 2001 г. (октябрь)
10. Мурай О.В., Евдокимов Ф.И. Совершенствование методов планирования производства на угледобывающих предприятиях // Труди всеукраїнськой науковой конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем" /ДНУ - Донецьк - 2000р., c.218
11. Легкодух А.В., Євдокімов Ф.І. Планування обсягів виробництва в умовах невизначеності інформації // конф.Економіка і маркетинг ХХІ сторіччі
12. Ивашковский С. Н. Микроэкономика – М: 1998 г. – 416