Факультет менеджменту та інновацій
Спеціальність: управління персоналом і економіки праціі
Програма соціально-економічного розвитку України визначає необхідні передумови підвищення рівня доходів і життя населення - кардинальне зростання продуктивності праці на базі інноваційної моделі розвитку економіки, досягнення макроекономічних пропорцій, відповідних тенденціям постійного економічного зростання. Важливим завданням наукового пошуку є джерела зростання продуктивності праці в сучасних умовах ринкової економіки України. Тому головна мета цієї роботи - спробувати визначити, в першому розділі теоретичні основі зростання продуктивності праці. Задачі науково дослідницької роботи:
Продуктивність праці є базовим показником використовування трудових ресурсів на підприємстві, в галузі, в державі. Цей показник є підсумковим в аналізі діяльності менеджменту персоналу, визначає ефективність програм підвищення мотивації, навчання персоналу і тому подібне. В першому розділі розглянемо поняття продуктивності праці і значення її зростання на різних рівнях економіки. Подолання Україною економічної кризи можливо лише за умови підвищення ефективності суспільної праці. Слід зазначити, що питання результативності і ефективності людської діяльності завжди стояли в центрі уваги економічної теорії і господарської практики. В загальному розумінні в економічній теорії під ефективністю суспільного виробництва розуміють відношення результату діяльності (яким можуть бути об'єми і вартість виробленої і реалізованої продукції, величина доданої вартості, прибуток, і тому подібне) до витрат на його виробництво. Останні визначаються вартістю використаних економічних ресурсів (вартості людського капіталу, вартості природних ресурсів і вартості засобів виробництва). Відношення результату до витрат вважається економічною ефективністю. Окрім економічної ефективності, існує поняття соціальній ефективності, під якою розуміють відповідність результату суспільної праці потребам суспільства і особи.
За 2001-2007 роки, коли після десятиліття спаду економіка України початку зростати, фізичний об'єм ВВП збільшився на 67%, а чисельність зайнятих - лише на 4,5%. Виходить, що суспільна продуктивність праці за ці роки підвищилася в 1,617 разу і за рахунок її збільшення було отримано 97% приросту ВВП. Середньорічні темпи приросту продуктивності праці за 2000-2006 роки склали 7,1%, а середньорічної реальної заробітної плати - 18,2%, тобто в 2,56 разу більше. Одна з головних макроекономічних проблем нашої країни - низька продуктивність праці. Відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання зарплат наводить до інфляції. Вирішити проблему можуть інвестиції в модернізацію виробництв і підвищення кваліфікації персоналу. Продуктивність праці в Україні складає лише 25% від продуктивності в 25 країнах Євросоюзу, при цьому цей же показник по відношенню до Польщі, Чехії, Словаччини і Угорщини - складає 44%. Проблема модернізації виробництва в Україні за роки незалежності особливо посилилася, це підтверджує показник середньорічних валових капіталовкладеннях до основних фондів за 17 років (1991-2007 років), який дорівнює 29,5% від цього показника в 1990 році. Таким чином вирішення проблеми модернізації є пріоритетним напрямом для зростання продуктивності праці. Неможливість вирішення даної проблеми в сучасних умовах пояснюється небажанням вкладати великі засоби в нестабільну економічно і політично країну. Незначні інвестиції у виховану радянською «гігантоманією» промисловість України нездібні вивести продуктивність на європейський рівень. При цьому виникає питання кваліфікації українських робітників і інженерів, чи готові вони працювати з принципово новим виробничим устаткуванням. Відповідь можна знайти у вищих технічних університетах країни і в більшості випадків негативна відповідь. Проблема в тому, що майбутні інженери мають можливість лише на книжках вивчати сучасне устаткування, на практичних заняттях в університетських лабораторіях їх в більшості випадків чекає антикваріат радянської епохи. Для вирішення проблеми низького рівня продуктивності праці необхідно вирішити два питання: питання політичне стабільності і питання відповідності освіти сучасним вимогам. Максимально вільна конкуренції - одна з основних вимог до держави для формування конкурентоздатного сучасного бізнесу. У Україні існує вільна конкуренція між виробниками товарів і послуг, але на ринку праці здорова конкуренція відсутня. Стрімке дорожчання і погіршення якості трудових ресурсів стає хворобою всієї нашої економіки. Вітчизняні підприємства все частіше вимушені імпортувати фахівців. У ситуації дефіциту якісного персоналу виникає замкнутий круг; підприємство не хоче виучувати персонал, оскільки якісних фахівців найшвидше переманять конкуренти і само намагається переманити співробітників, тим самим напружуючи вартість кадрів. За роки незалежності Україна втратила свою головну конкурентну перевагу - дешеву і якісну робочу силу.
У останніх 10 років в міжнародній економіці спостерігається скорочення темпів зростання продуктивності праці, особливе ця тенденція характерна для розвинених країн де вже ефективно застосовуються сучасні виробничі системи і задіяні більшість резервів. При цьому в країнах, що розвиваються, темпи зростання досить високі, хоча в цілому показники продуктивності значно поступаються таким в розвинених країнах.При цьому за останні десять років США сильно випередили своїх конкурентів за економічними показниками. Опублікований робочою групою професора університету в Нідерландах Гронінгенського Барта Ван Арка порівняльний аналіз показників різних країн в 2005 році підтвердив тенденцію останніх десяти років до зниження темпів економічного зростання країн Європи і Японії. У Європі це пояснюється тим що європейці не бажають працювати. Наприклад, наймані робітники і службовці в США (включаючи тих, що працюють не повний робочий день), в середньому, працюють 36 годин в тиждень, а їх відпустка складає два тижні в році. Найманий робітник або службовець в Германії проводить на роботі в середньому 31 годину в тиждень і має шість тижнів відпустки. В основному, такі відмінності визначаються свідомим вибором. Тенденція до скорочення кількості робочого годинника в Європі спостерігалася постійно, починаючи з 1950 року. У США аналогічний процес зупинився на початку 1980-х, і з тих пір, не дивлячись на подальше зростання доходів, громадяни США не порахували необхідним «виторгувати» для себе більшу кількість вільного часу. Європейці погоджуються з тим, що зниження рівня доходів — це ціна за більшу кількість часу, що проводиться вдома Середня продуктивність праці в Європі порівнялася з аналогічними показниками в США в 1995 році, проте з тих пір вона знизилася на 10%. Після того, як в період з 1987-го по 1995 рік зростання почасової продуктивності в Eu-15 перевищувало показник зростання продуктивності в США на 1,2%, в останні десять років тенденція кардинально змінилася. І тепер уже США демонструють річне зростання продуктивності на 1% вище, ніж в Європі. Зниження економічних показників Японії було не таким вираженим, проте перед нею коштує своя специфічна проблема – традиційно низька продуктивність праці. Порівняно з США і країнами Європи, Японії було завжди потрібно в середньому більше капіталу і робочої сили для виробництва однієї одиниці ВВП – головним чином, унаслідок низької ефективності сфери послуг і агрокультурного сектора. Результати досліджень окремих компаній у сфері роздрібної торгівлі показують, що перевага США повністю визначається прагненням і готовністю будувати нові магазини, закриваючи при цьому старі, такі, що вже немає конкурентоздатними. Іншими словами «эффект Wal-mart» перетворив економіку США настільки ж, наскільки магазини цієї компанії — ландшафт всієї країни. У Европе ж, навпаки, зростання продуктивності праці свідомо гальмується законодавством про планерування і заходами по цілеспрямованій підтримці застаріваючих неконкурентних компаній. Професор Північно-західного університету Роберт Гордон вважає, що дієздатність існуючих виробників в Европе досягається за рахунок збіднення споживачів, що, на його думку, є дуже великою ціною для підтримки малого і непродуктівного бізнесу. Припущення, що європейська економіка недостатньо ефективно використовує нові технологічні досягнення, підтверджується результатами дослідження відмінностей в продуктивності окремих компаній США і Великобританії проведеного професором Центру економічної діяльності Лондонської школи економіки Джоном Ван Рєєненом. Цікавим відкриттям стало те, що рівень продуктивності заводів, що належать американським компаніям, не залежить від того, розташовані вони в США або у Великобританії. Ресторани мереж Mcdonald’s і Starbucks в Лондоні працюють так само ефективно, як і в Нью-Йорку. Британські ж компанії в аналогічних галузях економіки демонструють нижчий рівень почасової продуктивності і в цілому є менш ефективними не дивлячись на зіставні з американськими компаніями об'єми інвестицій у вдосконалення виробничого процесу. На думку Ван Рєєнена, порівняно нижча ефективність європейської економіки визначається відзнаками в управлінських