Источник: Економіка підприємства — 2009 / Матеріали всеукраїнської міжвузівської наукової студентської конференції. — Донецьк,ДОННТУ — 2009, с.
В умовах сучасного економічного розвитку ефективність діяльності держа-ви вимірюється обсягами інвестицій в національну економіку. Реальні інвестиції займають особливе місце в процесі інвестування, тому виникає потреба в висвітленні головних чинників та напрямків здійснення процесу реального інвестування у нашій державі. Розглядаючи показник реальних інвестицій на державному рівні, слід зазначити, що за останні роки він виріс у кілька разів порівняно з попередніми роками, наприклад, у 2006 та 2007 роках він склав 148972 та 222672 млн. грн. відповідно, що у 3-4 рази більше ніж аналогічний показник у 2002 році.
Окремі підприємства здійснюють інвестиції з метою збереження і примноження тимчасово вільних грошових коштів, для інших інвестиції є засобом збереження резервного капіталу. Багато авторів приділяють велику увагу аспектам здійснення реальних інвестицій, як в межах світової, так і української економіки (С.В. Герасимова, Є.А. Лавченко, Н.А. Лисенко, В.Г. Попова, Ю.А. Сіроух, В.Г. Федоренко та інші). В той же час аналіз авторських досліджень свідчить про невизначеність підходів о сутності і особливостях здійснення реального інвестування.
Метою проведеного в статті дослідження є теоретичне і методичне обгрунтування положень та визначення найсуттєвіших аспектів організації здійснення реальних інвестицій на підприємстві.
В Законі України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиції — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
На розмір інвестицій впливають наступні головні чинники:
1. Рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їхня частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Спостерігається пряма залежність між рівнем заощаджень і обсягом інвестицій.
2. Норма дохідності інвестицій. Прибуток є основним мотивом інвестування, тому при інших рівних умовах більш прийнятними будуть інвестиції з найбільшою нормою дохідності.
3. Темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватись майбутній прибуток від інвестицій і, відповідно, буде менше стимулів для на-рощування обсягів інвестицій. У даному випадку спостерігається зворотна залежність.
4. Ставка банківського відсотка. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського відсотка, то за подібних умов інвестування буде ефективним та навпаки.
5. Податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції.
6. Рівень інвестиційного ризику. Чим більший ризик не отримати заплано-ваний прибуток тим менш привабливим буде саме цей вид інвестицій.
Для більшості підприємств України реальне інвестування — єдиний напрямок інвестиційної діяльності. Здійснення процесу реального інвестування характеризується наступними особливостями:
1. Інвестування — головна стратегія економічного розвитку підприємства;
2. Реальне інвестування тісно пов’зано з операційною діяльністю;
3. Реальні інвестиції забезпечують вищий прибуток ніж фінансові операції;
4. Реальні інвестиції піддаються високому ризику морального старіння;
5. Реальні інвестиції є найменш ліквідними серед інших;
6. Реальні інвестиції мають високий ступінь протиінфляційного захисту;
7. Реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий грошовий потік.
Весь спектр напрямків, за якими здійснюється реальне інвестування можна розділити на кілька груп, але основними на мою думку є наступні:
1. Придбання цілісних майнових комплексів — операція, яка полягає в об’єднанні активів підприємств з метою зростання їх сукупної вартості за рахунок більш ефективного використання сукупного фінансового потенціалу;
2. Нове будівництво — інвестиційна операція пов’язана з будівництвом нового об’єкта із закінченим технологічним циклом за типовим проектом;
3. Реконструкція — інвестиційна операція пов’язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі науково-технічний досягнень.
4. Модернізація — операція пов’язана з удосконаленням активної частини основних виробничих засобів та приведення до стандартів сучасності;
5. Відновлення окремих видів обладнання — інвестиційна операція, пов’язана із зміною чи доповненням наявного парку устаткування окремими новими видами, що не змінюють загальної системи технологічного процесу;
6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи — використання наукових та технічних знань для досягнення комерційного успіху;
7. Інвестування приросту матеріальних оборотних активів — операція спрямована на розширення обсягу оборотних активів, які використовуються.
В комплексі проблем, пов’язаних із визнанням ролі реальних інвестицій, в сучасних умовах більшого значення набуває процес управління інвестиційною діяльністю, що визначає збільшення уваги до інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності. Формування напрямків інвестиційної діяльності фактично є процесом розробки інвестиційної стратегії, основним призначенням якої повинно бути оптимізація інвестиційного портфелю та підвищення ефективності самої інвестиційної діяльності, як у довгостроковому, так і короткостроковому періоді.