Источник: Данілюк М.О., Савіч В.І. “Фінансовий менеджмент” Н. посібник.— К: ЦНП, 2004.— 204 с.
Матюшенко І.Ю. “Основи фінансового менеджменту” Н. посібник.— К: ЦНП, 2003.— 220 с.
Одним зі способів за допомогою якого можна розрахувати поріг заімствування коштів підприємством та визначити доцільність залучення тих чи інших заємних коштів є розрахунок ефекту фінансового важеля. Ефект фінансового важеля характеризує використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто ефект фінансового важеля уявляє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.
Ефект фінансового важеля розраховується за формулою:
ЕФВ = (1 - Спп) * (ЕР - ВК) * ЗК/ВК,
де ЕФЛ — ефект фінансового важеля, що постає у прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;
Спп — ставка податку на прибуток;
ЕР — економічна рентабельність чи рентабельність власного капіталу, %
ВК — відсоток за кредит, що сплачує підприємство за використання залученого ка-піталу, %;
ЗК — середня сума залучених коштів, що використовуються підприємством;
СК — середня сума власного капіталу, що використовується підприємством.
В формулі ЕФВ можна виділити три основні складові:
1. Податковий коректор ефекту фінансового важеля (1 - Спп), який показує якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
2. Диференціал ефекту фінансового важеля (ЕР - ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом рентабельності власного капіталу і середнім розміром процентів за кредит. Диференціал є головною умовою позитивного ефекту фінансового важеля. Чим більш високе позитивне значення цього показника, тим більш високим за інших рівних умов буде його ефект.
3. Плече важеля (ЗК/ВК), який розраховується відношенням заємного та власного капіталу. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст буде викликати ще більший приріст коефіцієнту рентабельності власного капітал, а при від'ємному значенні диференціала буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
Ефект операційного важеля полягає в тому, що темпи зміни прибутку випереджають темпи зміни об’єму реалізації продукції. Він пов’язан з різницею впливу об’єму виробництва на витрати. Частина витрат на виробництво та реалізацію продукції зростає пропорційно росту об’єму виробництва — це змінні витрати. Інша їх частина не змінюється при рості об’єму виробництва — це постійні витрати (амортизація, оренда, управлінські витрати). Тому при зміні виручки від реалізації виникає ще більша зміна прибутку (за рахунок постійних витрат).
Результат від реалізації після погашення змінних витрат являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами. Цей показник має назву сума покриття чи маржинальний прибуток. Бажано, щоб результату від реалізації після погашення змінних витрат було б достатньо не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку.
Ефект операційного важеля розраховується за формулою:
ОР = (В - ВЗ) / Пр, де
ОР — ефект операційного важеля;
В — виручка від реалізації;
ВЗ — загальні змінні витрати;
Пр — прибуток.
Кількісне вираження ефекту операційного важеля має наступний вигляд:
В - ВЗ = ВП + Пр , де
ВП — загальні постійні витрати.
Чим вище значення коефіцієнту операційного важеля на підприємстві, тим більше воно спроможно прискорювати темпи приросту операційного прибутку до приросту виручки від реалізації продукції.
В конкретних ситуаціях операційної діяльності підприємства функціонування механізму операційного важеля має наступні особливості:
— позитивний вплив операційного важеля починає діяти після того, як підприємство подолало точку беззбитковості;
— чим вище коефіцієнт операційного важеля тим з більшою силою нарощування об’єму виробництва буде діяти на приріст операційного прибутку підприєм-ства;
— механізм операційного важеля має зворотній зв’язок — при зниженні об’єму реалізації продукції, операційний прибуток буде знижуватись ще більшими темпами. При цьому чим вище значення коефіцієнту операційного важеля, тим з більшими темпами буде зменшуватися валовий операційний прибуток при зниженні об’єму реалізації продукції.
Таким чином коефіцієнт операційного важеля є інструментом, який рівняє відношення дохідності та рівня ризику в процесі операційної діяльності підприємства.
Як бачимо методи операційного важеля та метод ефекту фінансового важеля застосовуються у різних сферах діяльності, тому застосування їх в комплексі на практиці дуже поширене і є невід’ємною частиною роботи кожного підприємства. Але як відмічалось раніше, ефект операційного важеля найбільший в безпосередній близькості до точки беззбитковості, тому найбільшу корисність він приносить при плануванні цільової суми прибутку та планування точки беззбитковості, а на підприємствах зі стабільним розвитком він носить більш рекомендаційний та загальний характер.
Розрахунок ефект фінансового важеля в головному застосовується при оцінці доцільності заімствування грошових коштів на фінансування окремого проекту, але його безпосереднє використання в процесі планування прибутку обмежене.