Когтєва Олена Михайлівна

Методи використані при виконанні науково-дослідної роботи: методи математичної статистики, кореляційний аналіз, порівняльний аналіз, техніко-економічний аналіз.

Наукова значимість роботи полягає в удосконаленні методики оцінки фінансово-економічної ефективності інновацій на підприємстві.

Зміст роботи

У першому розділі розглядається проблеми оцінки інноваційного потенціалу підприємства, розкривається сутність і значення оцінки економічного потенціалу підприємства, а також показники визначення інноваційного потенціалу підприємства.

Економічний потенціал можна визначити як сукупні можливості суспільства до оптимального використання наявних ресурсів у процесі виробничих відносин з метою задоволення потреб членів суспільства [1]. Тобто, економічний потенціал – це складна система, яка починає формуватись на рівні підприємств, домогосподарств, піднімаючись вище і формуючи економічний потенціал галузі та регіону, а також суспільства в цілому. У деяких публікаціях констатується, що науково-методичні підходи до оцінки економічного потенціалу окремих підприємств недостатньо розроблені. Разом з тим ця проблема є надзвичайно важливою, так як оцінка економічного потенціалу країни характеризує лише її загальний стан, виявляє лише загальні закономірності соціально-економічного розвитку, не розкриваючи при цьому характеру процесів, що протікають безпосередньо на окремих підприємствах.

Аналіз існуючих способів і методик оцінки економічного потенціалу підприємства і елементів, що входять до його складу, дозволяє зробити висновок про те, що загальнорозповсюдженою є оцінка ЕПП на базі фактично досягнутих значень показників, що описують систему підприємства, що, не цілком відповідає сутності цієї економічної категорії, яка відображає перш за все потенційні можливості підприємства. Об'єктом оцінки мають бути потенційні можливості виробництва матеріальних благ і послуг. При цьому оцінці підлягає або загальний розмір економічного потенціалу, або його активної частини. Оцінка економічного потенціалу може бути або інтервальною, або сумарною за весь період, що дорівнює його середньому циклу відтворення [2].

Тому з метою управління у такій складній системі як економічний потенціал доцільно виділити окрему підсистему, як інноваційний потенціал.

Важливу роль у підвищенні інноваційної активності підприємств відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії його інноваційного розвитку. Для визначення майбутньої стратегії підприємства потрібна інформація щодо величини інноваційного потенціалу та рівня його використання. Питанням оцінки інноваційного потенціалу підприємства присвячені роботи вітчизняних науковців О. Федоніна, Л. Федулової, А. Гриньова, С. Ілляшенка, Н. Краснокутської, В. Верби, Н. Чухрай та інших. Проте на сьогодні ще не сформовано загального підходу до сутності інноваційного потенціалу підприємств, розроблення методів і критеріїв оцінки, а рівень теоретичної та методологічної розробки не дає змоги задовольнити потреби підприємств.

Інноваційний потенціал розглядається як складна динамічна система генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Інноваційний потенціал підприємства - це підсистема цілісної системи, в якій він взаємозв’язано взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково-технічним, виробничим, технологічним тощо)[3, c.6].

Існують також різні точки зору на структуру інноваційного потенціалу. При цьому окремі автори ототожнюють його з науково-технічним, або ж виділяють лише поодинокі елементи, які розкривають певні особливості інноваційного потенціалу.

Складові інноваційного потенціалу: [4, с.133]
1)науково-технічний, управлінський та кадровий потенціали;
2)кадровий, матеріально-технічний, інформаційно-методологічний, організаційно-управлінський;
3)маркетинговий, виробничий, управлінський;
4)науково-дослідний, техніко-технологічний, виробничий;
5)маркетинговий, організаційно-технологічний, виробничий, НДДКР.

Узагальнюючи відомих з наукової літератури та практики підходів до визначення структури інноваційного потенціалу підприємства на рис.1 показана наступна структура.

Рис.1 Модель структури інноваційного потенціалу підприємства (кількість кадрів - 5; кількість повторень - 5; обсяг - 66 kb; анімація виконана в Gif animator) [5, с.134].

Інноваційний потенціал підприємства залежить від ряду факторів, що визначають його формування, розвиток і рівень використання. На процес формування інноваційного потенціалу впливають в основному такі фактори, як: стан інноваційного клімату регіону діяльності підприємства; особливості інноваційної діяльності підприємства; розвиненість і гнучкість оргструктури управління інноваційною діяльністю, системи мотивації; оптимізація комплексу маркетингу. Рівень використання інноваційного потенціалу, у свою чергу, залежить від якості прийнятих інноваційних і інвестиційних рішень на кожному етапі інноваційного процесу, а також від ступеня інформаційної забезпеченості цього процесу [6].

Сьогодні ще не сформовано загальний підхід щодо розробки методів та критеріїв оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Розглянувши зарубіжний досвід оцінки інноваційного потенціалу та ефективності інноваційної діяльності, можна побачити, що у США, наприклад, застосовують до 50 показників, за допомогою яких порівнюється ефективність НДДКР і здійснюється моніторинг змін впливу інноваційної функції на діяльність корпорацій протягом певного часу.

У березні 2000 року у Лісабоні було ухвалене рішення щодо створення Європейського інноваційного табло (ЄІТ)-European Innovation Scoreboard (EIS), або „ карти європейського науково-інноваційного простору” із сформованою шкалою оцінок, аналіз яких дозволяв би зафіксувати ситуацію в кожній галузі, кожній країні й у ЄС у цілому та на базі розгляду динамічних рядів визначати і відслідкувати тренди ключових показників.

Ці рішення були реалізовані в грудні 2001 року, в якому індикатори були сконструйовані на основі стандартних статистичних показників системи EUROSTAT. Спочатку ця система включала 17 індикаторів (основних показників), що відібрані для узагальнення основних факторів і результатів інноваційної діяльності. З 2003 року ЄІТ включає 19 індикаторів. Вони поділені на чотири групи (табл.1):
людські ресурси для інновацій;
створення нових знань;
передача і застосування знань;
фінансування інновацій, продажі та ринки.

Таблиця 1. – Категорії та індикатори Європейського Інноваційного табло [7, c.56].

Категорії індикаторів ЄІТ	Індикатори
1. Людські ресурси для інновацій (5 головних індикаторів)	1.1 Дипломовані фахівці з науково-технічною освітою ( % у віковій групі 20-29 років) 1.2 Населення з освітою, вищою за середню ( % у віковій групі 25-64 років) 1.3 Участь у післядипломній освіті (% у віковій групі 25-64 років) 1.4 Зайнятість у середньо високотехнологічному та високотехнологічному виробництві ( % від загального числа працюючих) 1.5 Зайнятість у високотехнологічному сервісі (% від загального числа працюючих)
2. Створення нових знань (4 головних індикатора)	2.1 Загальні бюджетні витрати на дослідження і розробки (% від ВВП) 2.2 Витрати бізнесу на дослідження і розробки (% від ВВП) 2.3.1.Високотехнологічні патентні заявки в ЄПВ ( на мільйон населення) 2.3.2 високотехнологічні патентні заявки в ПВ США ( на мільйон населення) 2.4.1 Патентні заявки в ЄПВ (на мільйон населення) 2.4.2 Патентні заявки в ПВ США ( на мільйон населення)
3. Передача і застосування знань (3 головних індикатори)	3.1.1 Малі і середні інноваційні підприємства в промисловості (% від загального числа малих і середніх підприємств (МСП) 3.1.2 Малі і середні інноваційні підприємства в сфері послуг (% від загального числа МСП сфери послуг) 3.2.1 Малі і середні підприємства, що беруть участь в інноваційній кооперації в сфері послуг (% від загального числа МСП) 3.2.2 Малі і середні підприємства, що беруть участь в інноваційній кооперації в сфері послуг (% від загального числа МСП у сфері послуг) 3.3.1 Витрати на інновації у виробництві (% від товарообігу у виробництві) 3.3.2 Витрати на інновації в сфері послуг (% від товарообігу в сфері послуг)
4. Фінансування інновацій, продажі і ринки (7 головних індикаторів)	4.1 Частка інвестицій у високотехнологічний венчурний капітал 4.2 Частка венчурного капіталу на ранніх стадіях у ВВП 4.3.1.1 Продаж нових ринкових продуктів (% від товарообігу в промисловості) 4.3.2.1 Продаж промислових продуктів, нових для фірми, але не нових для ринку (% від товарообігу в промисловості) 4.3.2.2 Продаж продуктів у сфері послуг, нових для фірми, але не нових для ринку (% товарообігу в сфері послуг) 4.4 Доступ / використання Інтернету 4.5 Витрати на інформаційно-комунікаційні технології (% від ВВП) 4.6Додана вартість у високотехнологічних секторах 4.7 Зміна малих і середніх підприємств у виробництві (% від загального числа МСП) 4.7.2 Зміна малих і середніх підприємств у сфері послуг (% від загального числа МСП у сфері послуг)

На сьогодні ЄІТ є визнаним потужним інструментом, що дозволяє виконувати наочну оцінку стану розвитку інноваційного процесу в країнах, динаміку змін в інноваційної активності, оцінювати сильні й слабкі сторони окремих країн і ступінь розриву між ними, а також накопичувати і використовувати за результатами аналізу досвід передових країн для удосконалення інноваційної політики.

Аналізуючи досвід України, бачимо, що в Держкомстаті України немає форми звітності для отримання зазначених показників. Необхідно зазначити про суттєву особливість використання індикаторів в нашій країні, оскільки згідно з індикаторами п.п. 1.4, 1.5, 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.6 оцінки виконуються по відношенню до високотехнологічного і середньовисокотехнологічного виробництва. На сьогодні високотехнологічні й середньовисокотехнологічні галузі не виділені в статистичній звітності України. Крім того, оцінки ефективності промисловості фахівцями проводяться за трьома секторами – високих, середніх і низьких технологій, тоді як у країнах ЄС галузі промисловості розділяються за показниками наукоємності на 4 групи. Покращення можливе при проведені статистичного аналізу в Україні при розділі галузей промисловості також на 4 групи: високотехнологічні, середньовисокотехнологічні, середньонизькотехнологічні та низькотехнологічні.

Для об’єктивізації інформації про стан та динаміку інноваційної діяльності й інноваційного розвитку, для достовірного прийняття рішень щодо управління цими процесами в Україні і її регіонах рекомендується впровадити розглянуті системи індикаторів ЄІТ. Вони дозволять виконувати скорочені оцінки стану та функціонування національної інноваційної системи, а також сприятимуть запровадженню чинників знаннєвого суспільства, знаннєвої економіки у порівнянні з розвинутими країнами. В Україні необхідно вдосконалити систему індикаторів інноваційного розвитку для узагальнення основних факторів і результатів інноваційної діяльності з використанням позитивного досвіду країн ЄС. На державному рівні потрібно приділяти більше уваги підвищенню інноваційного потенціалу підприємств.

Дослідження економічних праць вітчизняних авторів виявило різноманітність підходів до визначення показників інноваційного потенціалу підприємства.

Показники інноваційного потенціалу підприємства: [8, с.32]

Таким чином, рекомендована система показників дозволяє об'єктивно охарактеризувати рівень інноваційного потенціалу підприємства. Однак, слід зазначити, що орієнтовна таблиця не являє собою остаточно завершену сукупність критеріїв оцінки інноваційного потенціалу. Групи показників можуть бути розширені в залежності від специфічних особливостей діяльності підприємства.

Смеричевський С.В. пропонує наступну методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яку доцільно здійснювати в наступній послідовності:
1)аналіз структури інноваційного потенціалу;
2)виявлення ступеня використання внутрішніх інноваційних можливостей підприємства;
3)оцінка рівня інноваційної активності підприємства [9, с.16].

Інноваційний потенціал варто розглядати з погляду комплексного й системного підходів. З позицій системного підходу інноваційний потенціал є невід'ємною частиною сукупного потенціалу підприємства й у свою чергу являє собою цілісну динамічну соціально-економічну систему. З позицій комплексного підходу інноваційний потенціал являє собою комплексну структуру, що складається із сукупності взаємодіючих елементів різного ступеня складності й організації.

Перший етап оцінки інноваційного потенціалу - аналіз структури інноваційного потенціалу припускає вивчення стану кожного його елемента на основі методу експертних оцінок.

Бальна оцінка використання підприємством потенціалу кожного з елементів інноваційного потенціалу здійснювалася з використанням розробленої шкали:
0 балів – зовсім не використовується потенціал елементу;
1 бал – низький рівень використання потенціалу елементу;
2 бали – середній рівень використання потенціалу елементу;
3 бали - високий рівень використання потенціалу елементу.

Слід відмітити, що чим вище рівень використання складових елементів інноваційного потенціалу, тим більше у підприємства конкурентних переваг для здійснення ефективної інноваційної діяльності.

Заключний етап оцінки інноваційного потенціалу передбачує визначення рівня інноваційної активності підприємства за допомогою узагальнюючого показника - коефіцієнту інноваційної активності підприємства, розрахунок якого здійснюється за наступною методикою:

Р ін.акт. = (Рі * Wі),

Оцінку рівня інноваційної активності підприємства доцільно здійснювати за наступною шкалою: від 0 до 4,0 – низький рівень, від 4,1 – до 8,0 – середній рівень, від 8,1до 11,55– високий рівень.

Результати оцінки стану елементів інноваційного потенціалу повинні лягти в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на підвищення інноваційної активності підприємства.

Крім приведеного вище способу, є більш простіший спосіб оцінки інноваційного потенціалу, який виходить з того, що його оцінка - це сукупна оцінка окремих його складових. Аналіз кожної з цих складових дає можливість оцінити сукупний інноваційний потенціал [10, с.321-334].

Підвищення інноваційного потенціалу підприємства через позитивні результати конкретних інновацій можуть бути досягнуті тільки у разі достатньої фінансово-економічної ефективності інвестиційних проектів. Сьогодні в усьому світі як стандарт використовується концепція техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, розроблена ЮНІДО – Міжнародною спеціалізованою організацією ООН по промисловому розвитку (UNIDO- United Nations Investment Development Organization).

Ця методика використовується як при оцінці інвестицій у нові підприємства, так і при оцінці інвестицій у розширення, оздоровлення, модернізацію і перепрофілювання існуючих підприємств, тому вона придатна і для оцінки ефективності інновацій на підприємствах [11, c.77].

У другому розділі планується розглянути методику оцінки фінансово-економічної ефективності інновацій підприємств; дослідити основні фактори формування ефективності інноваційного підприємства та вплив технічної результативності інновацій на економічну ефективність роботи.

У третьому розділі на прикладі шахти „Трудівська” виконати апробацію приведеної методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства.

Висновок

Аналіз літературних джерел показав, що науковці не мають певного визначення поняття «інноваційний потенціал», тому в роботі запропоновано наступне визначення: інноваційний потенціал – це складна динамічна система генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти, процеси.

Інноваційний потенціал підприємства залежить від ряду факторів, що визначають його формування, розвиток і рівень використання такі як: стан інноваційного клімату регіону діяльності підприємства; особливості інноваційної діяльності підприємства; розвиненість і гнучкість оргструктури управління інноваційною діяльністю, системи мотивації; оптимізація комплексу маркетингу.

На сьогодні ще не сформовано загального підходу до сутності інноваційного потенціалу підприємств, розроблення методів і критеріїв оцінки, а рівень теоретичної та методологічної розробки не дає змоги задовольнити потреби підприємств.

З огляду на усе вищесказане, необхідно відзначити, що оцінка інноваційного потенціалу підприємства повинна бути спрямована на виявлення і вивчення факторів, що впливають на його формування, розвиток і реалізацію з метою визначення ступеня використання інноваційних можливостей підприємства і на цій основі зробити висновок про рівень інноваційної активності підприємства.

Перелік посилань

Примітка: Автореферат носить оглядовий характер і не є повною версією магістерської роботи, тому що планується продовження роботи протягом осіннього семестру 2009 р.