На сьогодні питання оцінки ефективності функціонування регіональної економічної системи набувають особливої актуальності з огляду на відсутність затвердженої методики подібної оцінки. Проблемні аспекти функціонування економічних систем, а також питання їх ефективності неодноразово підіймалися в працях відомих вчених, серед яких слід назвати О. Амошу, С. Богачова, В. Василенка, В. Мамутова. Але методики оцінки ефективності функціонування регіональної економічної системи в досліджених роботах не висвітлено.

В буквальному розумінні "ефективний" означає "той, що надає ефект, який приводить до потрібних результатів" [5, с. 660]. А отже, під терміном "ефективність" можна розуміти відносний ефект, результативність процесу у порівнянні з витратами, що забезпечили його отримання.

Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях виступає ефективність виробництва, що розуміється як ступінь використання виробничого потенціалу, співвідношення отриманих результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вищим є результат при постійних витратах, чим більш швидкими є темпи його приросту в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, тим вищою є ефективність виробництва.

Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці. Отже, ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва з розподілу та переробки ресурсів з метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірювати через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході або через обсяги випуску продукції, її номенклатури. Досліджуючи ефективність функціонування регіональної економічної системи, зазначимо, що у цьому випадку дещо розширюється коло показників ефективності, до яких додається соціальна складова.

Необхідність і можливість підвищення ефективності виробництва обумовлюється як сукупністю постійно діючих чинників, так і низкою особливостей сучасного етапу економічного розвитку України.

Проблема ефективності в цілому не нова, вона існує в тій або іншій інтерпретації з періоду виникнення матеріального виробництва і відбиває взаємозв'язок виробничих відносин певного способу виробництва. В умовах формування ринкових відносин, коли результати роботи одних суб'єктів ринку залежать від чіткості і злагодженості роботи інших суб'єктів, проблема ефективності стає визначальною.

Регіональна економічна система регіону виділяється з інших видів систем своїми специфічними функціями: виробництвом, обміном і розподілом благ в суспільстві, доведенням їх до кінцевого споживача. При цьому ефективність регіональної економічної системи зумовлюється результативністю кожної з перелічених функцій. Водночас слід зазначити про відсутність затвердженої методики оцінки ефективності функціонування регіональної економічної системи.

При виконанні дослідження проаналізовано російську методику комплексної оцінки ефективності регіональної системи підтримки і розвитку малого підприємництва. Розгляд вказаної методики зумовлений тим фактором, що підприємницький капітал є одним з основних видів ресурсів, що забезпечують ефективність функціонування регіональної економічної системи в цілому. Сутність методики полягає у використанні системи узагальнюючих показників та показників використання праці, основних фондів, оборотних фондів, капітальних вкладень, матеріальних ресурсів, показників впровадження науково-технічного прогресу.

Згідно з вказаною методикою оцінка ефективності регіонального підприємництва здійснюється в розрізі економічної, соціальної, бюджетної ефективності та ефективності регіональної підтримки регіонального підприємництва. Система показників представлена наступним: зростання виробленої продукції у вартісному вимірі у постійних цінах на душу населення (у відсотках), виробництво продукції на одиницю витрат, прибуток на одиницю витрат, платежі до бюджету на одиницю витрат; відносна економія основних виробничих витрат, матеріальних оборотних фондів, матеріальних витрат, оплати праці; рентабельність; витрати виробництва та обігу; віддача від витрат держави на підтримку підприємництва; показники підвищення ефективності використання основних та оборотних коштів, капітальних вкладень та матеріальних витрат (фондовіддача, фондоозброєність, виробництво продукції, фондоємність, приріст основних і оборотних виробничих фондів до приросту продукції, обіговість оборотних коштів, питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції, термін окупності капітальних вкладень, матеріалоємність продукції); показники підвищення ефективності використання праці (темп зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, економія живої праці від підвищення продуктивності праці у порівнянні з попереднім періодом, кількість працюючих на рік). На думку розробників методики, пропонована система показників у сукупності характеризує ефективність регіонального підприємництва: показники зростання виробництва продукції на душу населення характеризує в узагальненому вигляді покращення використання трудових ресурсів, основних фондів та матеріальних ресурсів, покращення організації виробництва та управління; показники виробництва продукції характеризують сукупну ефективність поточних витрат.

На регіональному рвні методика передбачає надання пріорітету регіональним інтересам та базується на розрахунку зведених показників, пріорітентним узагальнюючим з яких є прирост коєфіцієнту ефективності.

Послідовність проведення оцінки ефективності функціонування регіональної економічної системи наведено на рисунку 1. Таким чином, послідовність оцінки ефективності складатиметься з трьох етапів: на першому етапі визначаються базові напрямки оцінки ефективності, на другому — розрахунок системи показників ефективності, на третьому — здійснюється аналіз і коригування управлінських дій з огляду на виявлені на попередніх етапах результати.

На першому етапі при визначенні напрямків дослідження оцінка ефективності регіональних економічних систем проводиться на підставі даних про стан:

1. виробничої структури регіону: виробництво продукції підприємствами регіону у вартісному виразі (без ПДВ і акцизів) і в натуральному виразі.
2. ресурсного потенціалу регіону: середньорічна вартість основних виробничих фондів, млн. грн., середньорічні оборотні кошти, млн. грн., фонд оплати праці, млн. грн.;
3. інвестиційної діяльності: інвестиції капітальні (будівництво, розширення, реконструкція), млн. грн., інтелектуальні інвестиції (вкладення в підготовку кадрів, НДДКР, ліцензії), млн. грн., фінансові інвестиції, млн. грн., вкладення в оборотні фонди і нематеріальні активи, млн. грн.;
4. фінансовоекономічної діяльності: валовий прибуток, млн. грн., витрати виробництва і обігу, млн. грн.,;
5. соціального забезпечення: чисельність робочих місць, середньорічна чисельність працюючих (без сумісників), люд.; середньорічна оплата праці працюючих, грн.;

На другому етапі розраховується система показників оцінки економічної, соціальної, бюджетної ефективності, до складу якої входять показники:

1. Економічної ефективності: зростання виробленої продукції у вартісному виразі (виконаних робіт, наданих послуг) в постійних цінах на душу населення, %; виробництво продукції (робіт, послуг) на 1 грн. витрат; валовий прибуток на 1 грн. витрат; рентабельність (відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів, %; того ж прибутку до повних витрат, %; до об'єму виробництва (робіт, послуг), %); витрати виробництва і обігу на 1 грн. виробленої продукції; показники підвищення ефективності використання основних фондів, оборотних коштів, капітальних вкладень і матеріальних витрат; відношення капітальних вкладень до прибутку; відношення матеріальних витрат (без амортизаційних відрахувань) до виробленої продукції; показники підвищення ефективності використання праці (продуктивність праці, темп її зростання)
2. Соціальної ефективності: зменшення рівня безробіття, Обсяг виконання соціальних програм.
3. Бюджетної ефективності: платежі до бюджету на 1 грн. витрат; префіцит чи дефіцит бюджету на регіональному рівні (зростання доходної частини бюджету); обсяг виконання регіональних програм; відповідність потреб у фінансуванні по соціально значущим галузям реальному обсягу фінансування.