Середній бал у період навчання склав 5.0.
Навики й уміння:
Вільне володіння ПК (MS Word, MS Excel, MS Power Point, Internet);
Володіння українською, англійською й турецькою мовами.
Досвід роботи:
Травень 2007 – жовтень 2007р. - Guest-relation менеджер готелю Alinn Boutique Hotel 5* (Туреччина)
Обов'язки:
Особисті якості: відповідальність, комуникативність, ретельність, цілеспрямованість, креативність.
Хобі: східні танці, вишивання, розгадування кросвордів.
29 липня 1987 року я вперше побачила цей мир і відразу ж сповістила всіх про свою появу голосним плачем. Місцем мого народження було місто Донецьк. Однак своє дитинство я провела не тільки в цьому чудовому місті, але й у далеких російських краях...точніше на Уралі, звідки родом був мій тато й де живуть мої численні родичі.
Багато хто не можуть одним словом описати своє дитинство, а я можу! Це слово - «КАЗКА». Дійсно, мої батьки оточували мене своїм теплом і увагою, виконуючи всі мої самі заповітні мрії. Тому я росла мрійливою дитиною з відмінною уявою. По розповідях своєї мами я знаю, що з малих років відрізнялася товариськістю й веселою вдачею. Про це свідчить такий випадок: ми з мамою летіли на літаку в Росію, мені тоді було біля трьох років, і протягом усього польоту я ходила по коридору уздовж крісел і здоровалася з усіма пасажирами нашого літака, приводячи всіх у невимовний захват своєю дитячою безпосередністю!
У віці п'яти років я почала вивчати англійську мову і займатися художньою гімнастикою, а пізніше - спортивними бальними танцями.
Самим яскравим враженням мого дитинства була подорож у паризький Диснейленд. Почуття, які зазнає дитина в цьому прекрасному казковому світі неможливо передати словами. Але я знаю точно одне: я зроблю все можливе в майбутньому, щоб подарувати й своїй дитині шанс побачити цей мир.
Дуже добре пам'ятаю перший раз, коли я пішла в школу. Це було 1 вересня 1994 року. Погода в той день була чудова: яскраво світило сонце, співали пташки, небо було блакитним. Мені здавалося, що я сама щаслива людина на світі, коли стояла з величезним букетом троянд на лінійці у дворі загальноосвітньої школи №70, що пізніше була перейменована в Київську гімназію. Там я закінчила 8 класів, після чого надійшла в Донецький колеж, де провела наступні 3 роки.
Колезьке життя набагато відрізнялося від звичайного шкільного життя. По-перше, там до нас завжди ставилися як до дорослих людей, тим самим готуючи нас до майбутнього студентського життя. По-друге, колеж ніколи не був просто навчальним закладом для нас, це був наш другий дім, ми ходили туди з величезним задоволенням, ми відзначали разом свята, ми їздили разом відпочивати, ми разом переживали лиха.... Особливо хочеться виділити деяких викладачів, які назавжди залишаться в моєму серці. Тетяна Леонідівна Димковська - викладач англійської мови, ця високоосвічена й всебічно розвинута людина не тільки радувала нас своїми чудовими уроками, але й завжди допомагала в вирішенні наших особистих проблем, що не часто можна зустріти серед учителів. Людмила Костянтинівна Губерная - викладач математики, хочеться стати на коліна перед цією людиною. На жаль, її вже немає в живих, але вона назавжди залишиться в серцях всіх її учнів тільки світлою, найрозумнішою і просто чудовою людиною. Кондратєнко Максим Васильович - викладач фізики, про нього я завжди згадую з посмішкою. Я ніколи не любила фізику до зустрічі з ним, але він зміг змусити мене не просто полюбити цей предмет, але й асоціювати всі явища, що відбуваються навколо нас, саме з фізикою. Цей викладач завжди веселився й радувався життю разом зі своїми студентами (сподіваюся, він продовжує робити це й зараз). На його уроках завжди панувало почуття чогось незвичайного й веселого. Світлана Андріївна Сироїжко - викладач російської мови й літератури, про неї можу сказати лише одне: «Для мене буде величезним щастям, якщо я зможу привести своїх дітей на уроки до цього вчителя».
От з такими чудовими викладачами й з не менш чудовими друзями, яких я зустріла саме в колежі, я провела свої шкільні роки.
Хочеться відзначити, що колеж я закінчила із золотою медаллю, тому старання моїх учителів не пройшли даром.
Але 3 роки пролетіли непомітно.... Прийшов час вибирати університет для вступлення. Мною, як і багатьма моїми друзями, був обраний Донецький національний технічний університет. Тому всі сили були спрямовані для підготовки до вступного іспиту. І вже влітку 2004 року я могла гордо сказати, що вступила до економічного факультету в ДонНТУ. Спеціальність я вибирала досить довго, але, зрештою, зупинила свій вибір на спеціальності «Економіка підприємства», про що жодного разу не пошкодувала за увесь час навчання.
Студентські роки.... Як багато можна говорити про них. Я впевнена, що кожна людина знає, наскільки прекрасна ця пора в житті. Тому не буду багато розповідати про період свого навчання в університеті. Скажу лише кілька слів: ВЕСЕЛОЩІ, РАДІСТЬ, ДРУЗІ, НОВІ ЗНАННЯ, НОВІ ЦІЛІ Й ПРАГНЕННЯ.... Саме цими словами я можу охарактеризувати свої студентські роки. Вони назавжди залишаться в моїй пам'яті, як самі яскраві й емоційні дні, незважаючи на те, що вчитися в Донецьком національному технічному університеті було зовсім не просто. Проте, улітку 2008 року я одержала диплом бакалавра з відзнакою за фахом «Економіка підприємства» і вступила до магістратури по тій же спеціальності, яку закінчила в 2009 році.
Кілька років я вчила турецьку мову, тому в моїх планах переїхати в місто Ізмір (Туреччина) і влаштуватися працювати у велику компанію 'Izmir Bridge Corporation', що займається експортом-імпортом різних товарів з країнами Європи. Я сподіваюся, що це стане першим кроком по моїм кар'єрним сходам.