Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю ефективного соціального керування вуглевидобувним підприємством, а також проведення необхідних методів мотивації працівників, з метою підвищення продуктивності праці. Соціальний розвиток підприємства пов'язаний з необхідністю створення сприятливих умов діяльності працівників. Особливе значення воно здобуває в періоди нарощування обсягів промислової продукції, що повинна бути конкурентоспроможною. Відомо, що фінансову основу соціального розвитку промислового підприємства створюють результати виробничо-господарської діяльності, що здійснюється працівниками. Тому важливими є умови господарювання, як зовнішні для підприємства, так і внутрішні, що створені на підприємстві. Промислове підприємство представляє відкриту соціально-економічну систему, що активно взаємодіє із зовнішнім середовищем і складається з економічної й соціальної підсистем. Економічна підсистема є матеріальною основою для розвитку соціальної підсистеми, що, у свою чергу, формує умови для досягнення цілей діяльності й розвитку підприємства. Соціальна підсистема повинна забезпечувати персонал всім необхідним для реалізації професійної діяльності, спрямованої на якісний кінцевий результат. Це є важливим і актуальним у нових умовах господарювання, що обумовлено вдосконаленням ринкових відносин у промисловому виробництві
Питаннями керування соціальним розвитком займалися різні вітчизняні й закордонні вчені-економісти, такі як: В. Адамчук, А. Амоша, О. Аненкова, В. Асеєв, Д. Богиня, Н. Волгін, И. Ворожейкін, В. Герчиков, О. Гришнова, В. Гринева, В. Золотогоров, Д.Керимов, А. Кибанов, А. Колотий, Э. Либанова, П. Лузан, В. Нижник, М. Новікова, О. Новікова, Ю.Одегов, Л. Олесневич, В. Подмарков, М. Пул, О. Ромашов, В. Савченко, Г. Слезингер, Ж. Тощенко,М. Уорнер, С. Фролов, С. Шекшня, Г. Щекин і ін. Проте, у наукових працях більшості зазначених авторів соціальний розвиток розглядався в умовах адміністративно-командного керування й було направленно, насамперед, на зміцнення виробничої бази, а не на створення таких умов, за якими працівники підприємства повністю можуть реалізувати свої потенційні можливості. Сучасна теорія й практика керування соціальним розвитком промислових підприємств не забезпечує відповідною методичною базою для створення привабливих умов діяльності кваліфікованих і працездатних кадрів, які можуть забезпечити досягнення певних цілей і рішення складних виробничих завдань у нових умовах господарювання. Не існує єдиного методичного підходу до керування соціальним розвитком промислового підприємства з урахуванням пріоритетності людського фактора як головного в забезпеченні гармонійного функціонування підприємства у вигляді соціально-економічної системи в сучасних умовах розвитку промислового виробництва
Метою роботи є вдосконалення методики визначення показників матеріального стимулювання працівників на основних виробничих процесах залежно від напруженості роботи, повноти використання машин і встаткування на робочих місцях
Основні завдання магістерської роботи:
Об'єктом дослідження є соціальне керування ДП “Артемвугілля” СП шахта ім. А.І.Гаєвого.
Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи керування соціальним розвитком промислових підприємств
Методологія й методи дослідження. Методологічною основою магістерської роботи є фундаментальні дослідження вітчизняних і закордонних учених в області теорії й практики соціального керування підприємством, економічного аналізу. Дослідження виконані з використанням методів системного аналізу, елементів статистики, методів експертних оцінок, фактичного матеріалу про діяльность вугільної шахти
Наукова новизна на даний момент не встановлена, тому що робота не завершена й перебуває на стадії розробки
Основний зміст роботи
У першому розділі - “Аналіз сучасного стану соціального керування підприємством” розглянуті наступні підрозділи:
1. Правові основи формування й забезпечення ефективної соціальної політики держави
Соціальна політика держави - це стратегічний соціально-економічний напрямок розвитку суспільства. Вона являє собою систему управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спрямованих, насамперед на сприяння цілеспрямованої діяльності громадян, їхньому всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їхнього життя й роботи, їх соціального захисту
Головна мета соціальної політики - підвищення рівня і якості життя громадян України на основі стимулювання трудової й господарської активності населення, надання кожній працездатній людині можливостей, які дозволяють своєю роботою й заповзятливістю забезпечувати добробут родини [1, с. 77-80].
Політика соціальної держави спрямована на створення умов, які забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини. Цим визначається те, що економіка повинна бути націлена на задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб індивіда
Соціальна орієнтація економіки є основою соціальної політики держави.Соціальна орієнтація економіки визначається, насамперед у підпорядкуванні виробництва споживачеві, задоволенні соціальних потреб населення й стимулюванні цих потреб. Крім того, вона передбачає необхідний перерозподіл доходів між більше забезпеченими й менш забезпеченими верствами населення, нагромадження в бюджетах різних рівнів і інших фондів засобів для надання населенню соціальних послуг і соціальних гарантій. Ступінь задоволення потреб людини, різних шарів суспільства є основним критерієм економічної ефективності. На суспільні потреби впливають обсяг і структура виробництва, чисельність населення і його склад за віком і підлогою людей; його соціальна структура й культурний рівень; кліматичні, географічне й національно-історична умови життя; зміни фізіологічних особливостей людини [2, с. 276]. Пріоритетами соціальної політики є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку культури, поліпшення охорони здоров'я населення
У січні 1998 року Верховною Радою України прийнятий закон “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким передбачена розробка й прийняття наступних законів по таких видах загальнообов'язкового державного соціального страхування:
У вересні 1999 року прийнятий Закон України “Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які служить причиною втрати працездатності”. Цей Закон, відповідно Конституції України й Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правову основу, економічний механізм і організаційну структуру загальнообов'язкового державного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які привели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя й здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності
У березні 2000 року прийнятий Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, що визначає правові, фінансові й організаційні основи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. У липні 2003 року прийнятий Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Цей Закон, розроблений відповідно Конституції України й Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, основи й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку й виплати пенсій, надання соціальних послуг по засобах Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних і інших джерел, передбачених цим Законодавством, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду й фінансування за рахунок його засобів витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх родин і інших осіб, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється винятково шляхом внесення змін у цей Закон [3, с. 198-203].
2 вересня 2008 року був підписаний закон, що стосується підтримки вугільної області й соціального забезпечення шахтарів. Мова йде про Закони України: “Про підвищення престижності шахтарської роботи”; “Про внесення змін у Закон “Про Держбюджет України на 2008 рік” і про внесення змін у деякі законодавчі акти України” (щодо підтримки вугільної області) - він передбачає збільшення фінансування області на 568 млн. грн.; а також “Про внесення змін у статтю 4 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” (щодо уточнення категорій осіб, яким установлені пільги по безоплатному наданню вугілля). В Україні фінансування соціальних послуг і матеріального забезпечення здійснюється за рахунок таких фондів:
Засобу фондів соціального страхування витрачаються на виплату пенсій і допомог, відшкодування шкоди здоров'ю працівника у зв'язку з нещасним випадком і професійним захворюванням на виробництві, компенсацією заробітку й матеріальну допомогу працівникові на випадок безробіття, на проведення оздоровчої роботи, санаторне-курортне обслуговування. Сьогодні в Україні розподіл страхових внесків до фондів соціального страхування має такий вид (малюнок.1.1) [4 , с. 188].
Рис. 1.1 - Розподіл страхових внесків у фонди соціального страхування (кількість кадрів: 6; кількість повторень: 6; анімація виконана в GifAnimator.)
- фонд пенсійного страхування;
- фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;
- фонд соціальне страхування на випадок безробіття;
- фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
У нашій державі нормативно-правова база соціального страхування громіздка й недосконала. Велика кількість законів і нормативних актів визначають широке коло різних пільг для громадян. Разом з тим розмір соціальних виплат і пенсійного забезпечення для різних категорій населення істотно коливається, тобто нинішня система поглиблює соціальну проблему нерівності й виконує окремих властивих їх функцій
2. Правове регулювання щодо функціонування системи соціального партнерства в Україні
Радикальні перетворення в економіці породжують принципово нові відносини в сфері праці. В умовах, коли поруч із державою з кожним роком з'являється усе більше колективних і індивідуальних власників, трудові відносини усе більше звільняються від жорстокого державного регулювання. Щоб захистити праці права людини в умовах ринкової економіки, необхідна розгалужена й ефективно діюча система колективних переговорів. Саме тому в Україні велика увага приділяється розвитку соціального партнерства
Соціальне партнерство являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями й працівниками, за які в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співробітництва союзу підприємців (підприємців), тобто роботодавців, профспілок і органів державної влади. Гарантією ефективного функціонування механізму соціального партнерства є чітке визначення інтересів кожної із трьох основних соціальних сил суспільства, розумний розподіл ролей і відповідальності за визначення й реалізацію загальної соціально-економічної політики
Ціль соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального добра в суспільстві через підвищення продуктивності роботи, розвиток науково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя. В Україні система соціального партнерства охоплює: сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів і їхнього повноваження, періодичність переговорів і процедури рішення конфліктів
Під час ведення колективних переговорів, складання договорів і угод, взаємних консультацій і контролю, а також рішення колективних суперечок необхідно брати до уваги, крім загальних принципів всієї системи соціального партнерства, деякі специфічні. Система соціального партнерства повинна являти собою взаємозалежний і погоджений механізм функціонування різних видів угод і колективних договорів, які забезпечують надійні гарантії й ефективне регулювання заробітної плати [3. c. 283]. Система соціального партнерства в нашій державі початку складатися відповідно Кодексу законів про роботу в Україні, Конституції України, Законами України ”Про колективні договори й угоди” і “ Про підприємства в Україні” (цей закон зараз не діє), Указом Президента України “Про Національну раду соціального партнерства”. Пізніше були прийняті Господарський Кодекс України, Закон України “Про професійні союзи, їхніх правах і гарантіях діяльності”. Також великий вплив на розвиток соціального партнерства мають положення й рекомендації МАРНОТРАТ і інші закони й нормативні правові акти, які регулюють трудове відносини [5, с. 85-88 ].
Більшу роль у розвитку соціального партнерства грає Закон України “Про професійні союзи, їхніх правах і гарантіях діяльності”. Це пояснюється тим, що функціонування соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співробітництва союзу підприємств (підприємців), тобто роботодавців, профспілок і органів державної влади. Профспілкові організації на підприємствах представляють інтереси своїх членів і захищають їхній праці, соціально-економічних права й інтереси. Цей Закон визначає особливості правового регулювання, основи створення, права й гарантії діяльності професійних союзів [6, с. 931-945].
У такий спосіб на основі соціального партнерства досягається взаємодія трьох основних компонентів - це держава, роботодавець (підприємство) і наймані робітники. Тому розглянемо наступну складову цієї системи, а саме соціальне керування підприємством
3. Сучасна система соціального захисту й соціальної забезпеченості трудових ресурсів на гірських підприємствах
Робітники на всіх підприємствах України, особливо на вуглевидобувних підприємствах через особливості виробництва, повинні бути соціально захищені. Приведемо нижче права соціального захисту й соціальної забезпеченості робітників на мікрорівні. Основне право громадянина України - це право на роботу, тобто на одержання роботи з оплатою роботи не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Адміністрація вуглевидобувних підприємств України відповідає за організацію фінансово-господарської діяльності колективу, реалізацію на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів трудового колективу в порядку, передбаченої чинним законодавством
Соціальна робота - багатолика і виражається в різних сферах життєдіяльності людини, в т.ч. і в сфері соціально-трудових відносин. Тому роль соціального працівника важлива також і на виробництві у вирішення соціально-психологічних і соціально-економічних проблем колективу підприємства в процесі формування нових типів взаємовідносин між державою, роботодавцем і працівником.
В даний час важливо не «давати» людині ті чи інші блага, а створювати сприятливі умови для того, щоб працездатний людина, реалізуючи свої здібності, досягав високих трудових показників, яким має відповідати високий дохід - тим самим людина буде мати можливість покращувати умови свого життя і забезпечити гідним рівнем життя свою сім'ю. І роль роботодавця (адміністрації підприємства) тут полягає у створенні таких матеріальних, організаційних, екологічних та психологічних умов участі людини у виробництві, які б забезпечили зниження фізичного та морально-психологічного зносу людського організму, подовження працездатного віку, підвищення якості життя, а також можливості підвищення та зростання кар'єри. Все це сприятливо впливає на морально-психологічний стан індивіда, сприяє підвищенню тонусу його життя, стимулює його активність до подальших дій по самозахисту і самозабезпечення.
Соціальний захист - необхідний елемент будь-якої розвиненої держави. Соціальний захист забезпечується державою шляхом встановлення основних соціальних гарантій, механізму їх реалізації та функції надання соціальної підтримки. Соціальний захист населення забезпечується також підприємствами чи підприємцями та безпосередньо найманими працівниками через свої профспілкові організації [7].
Тому для цілеспрямованого управління розробкою і застосуванням ефективної системи стимулювання трудової і соціальної активності працівників, а також системи їх соціального захисту в структурі органів управління підприємством повинні існувати спеціальні підрозділи. Якщо головним на рівні держави в нинішній ситуації є посилення соціального захисту від зниження життєвого рівня трудящих і від безробіття, то на конкретному підприємстві це турбота про умови і зміст праці, організації та системі соціального захисту працівників на цьому підприємстві [8].
Працівники шахт реалізують право на роботу шляхом складання трудового договору про роботу на підприємстві. Працівники мають право на відпочинок відповідно законам об обмеження робочого дня й робочого тижня й про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові й безпечні умови роботи, на об'єднання в професійні союзи й на дозвіл колективних трудових конфліктів у встановленому законом порядку, на участь у керуванні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в випадку безробіття, на право звернення до суду для дозволу трудових суперечок незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади й інші права, установлені законодавством
Більшу роль у системі соціального захисту й соціальної забезпеченості робітників на підприємствах грає соціальне партнерство. Тепер підприємства України й особливо гірничодобувні підприємства продовжують руйнуватися. У цих умовах наймані робітники й роботодавці навряд чи зможуть домовитися. Роботодавцям колективні договори не потрібні, у той час як робітники, через страх втратити робоче місце, побоюються відкрито заявляти про свої вимоги. Соціальне партнерство, як особливий механізм регулювання соціально-трудових відносин між працівниками й роботодавцями, припускає наявність рівних по силі сторін. Рівних не в змісті свого соціально-економічного положення, а в змісті можливості протистояти іншій стороні у випадку виникнення конфлікту. А останнім часом конфліктів стало виникати дуже багато.
Кожне підприємство володіє такими основними видами ресурсів, як матеріальні, фінансові й людські. На мою думку, ключова роль належить саме людським. Одним з найважливіших завдань організації роботи є створення належних умов для спокійної, ритмічної, продуктивної роботи індивідів і колективів для розкриття й розвитку здатностей, творчого потенціалу. Такі умови треба планувати. організовувати, створювати, вкладаючи значні кошти й матеріальні ресурси. Однак ці витрати можуть виявитися даремними, якщо люди не будуть працювати з повною віддачею. Тому для більше продуктивної роботи необхідне мотивування роботи робітника
Висновки по розділі 1:
Соціальна політика є невід'ємним елементом держави, однієї з перших ознак цивілізованого суспільства. Вона передбачає політичні програми в сфері зайнятості й безробіття, охорони здоров'я, утворення й навчання; визначає розподіл витрат держави; забезпечує створення системи соціальних гарантій, упорядкування пільг; впливає на загальну ситуацію в Україні й життєвий рівень населення; охоплює всі проблеми як макро-, так і мікроекономічного рівня. Але система соціального захисту в Україні має потребу в корінній реформі. Окремі вдосконалення не здатні вирішити цю важливу й складну проблему. Необхідність і правові підстави демократичних основ захисту громадян вимагають, щоб соціальна політика держави здобувала характер органічної складової економічних реформ і здійснювалася відповідно до світових процесів
Законодавча база системи соціального партнерства чимала. Вона представлена Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України “Про колективні договори й угоди”, “Про профспілки, їхніх правах і гарантіях діяльності”, Указом Президента України “Про Національну раду соціального партнерства”, іншими законами й нормативно-правовими актами, які регулюють соціально-трудове відносини, а також положеннями й рекомендаціями Міжнародної Організації Роботи. Але це не означає, що вона є ефективної. Існує цілий ряд проблем, які необхідно вирішити і як можна швидше.
Система соціального захисту й соціальної забезпеченості трудових ресурсів на мікрорівні чимала. І не останню роль у неї грає соціальне партнерство. Але на жаль вона не є ефективною. Існує цілий ряд проблем, які необхідно вирішити і якнайшвидше. Останнім часом роль профспілок, які представляють інтереси найманих робітників, зведена до мінімуму. При рішенні важливих питань про діяльності підприємства профспілки участі не приймають. Керування підприємствами в Україні належить не його трудовому колективу, а власникові, що негативно позначається на системі соціального захисту й соціальної забезпеченості робітників
На даному етапі робота над магістерською роботою незакінчена, у наступній главі “Дослідження напрямків удосконалення соціального керування на вугільних підприємствах” планується розглянути питання пов'язані з мотивацією й стимулювання працівників, проаналізувати використання фонду заробітної плати й установити залежність виробничих показників від рівня оплати праці, а також удосконалення методики визначення економічного обґрунтування показників заохочення працівників
В останній главі “Апробація вдосконаленої методики визначення экономично обґрунтованих показників матеріального заохочення працівників на основних процесах вуглевидобутку” будуть визначені заходи щодо підвищення техніко-економічної роботи підприємства
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
- Куценко В. Соціально-економічна модифікація в контексті побудови соціальної держави в Україні // Економіка України. - 2004. - №11. - С. 77-80;-
- Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 344 с.;
- Стеблий Г. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки // Регіональна економіка. - 2003. - №2. - С. 192-194;
- Клівіденко Л.М. Перспективи розвитку соціального страхування населення // Регіональні перспективи 2003 - № 2-3. - С. 188-191;
- Новиков В. Соціальне партнерство: шляхи становлення й розвитку // Економіка України. - 2001. - №4. - З 85-88;
- Про професійні союзи, їхніх правах і гарантіях діяльності: Закон України // Офіційний вісник України. - 1999. - №38. - С. 931-945;
-
http://shara.org.ua/referats/ru/show/20908
Совершенствование работы по социальной защите работающих
-
http://www.spf.bsu.ru/main.php?go=pubs.php&stat=0073
Социальная защита трудового коллектива на предприятии
Автор статьи: Ерженина М.В.
-
http:/http://www.upravlenie24.ru/sozialmanagment.htm
Социальное управление. Менеджмент
-
http:http://vasilievaa.narod.ru/ptpu/20_2_97.htm
Социальное управление как система
Автор статьи: Щекин Г.
Доннту > Портал магістрів Доннту || Про автора | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | | Індивідуальний розділ