Раннім зимовим ранком 26 лютого 1987 р. у пологовому будинку лікарні № 3 м. Горлівка народилася я - Кузьміна Вікторія Іванівна. Батьки мої: мама - Кузьміна Тетяна Олексіївна, на той момент інспектор відділу кадрів шахти ім. А.І. Гаєвого, на сьогоднішній день домогосподарка, тато - Кузьмін Іван Іванович, у той час працював на шахті ім. А.І. Гаєвого забійником, на даний момент на пенсії. Мама вийшла на роботу, коли мені було всього лише 1,5 року та вихованням моїм почала займатися бабуся Івашкіна Марія Прокоф’євна, а також мій старший брат Олексій. Тому вже з раннього дитинства мені доводилося ставати самостійною, хоча й дуже страшно було залишатися самої вдома. Зі слів моїх батьків дитиною була непроблемною, спокійною, допитливою, любила танцювати та подорожувати. В 5 років пішла в садок, де спочатку була не в захваті від свого перебування там, але незабаром звикла та роки в садку для мене пролетіли дуже швидко.
В 1994 р. я відправилася в подорож на 10 років за новими знаннями в школу № 25 м. Горлівки. Шкільне життя - це була захоплююча пригода, у якій я пізнала багато чого цікавого. Головним моїм наставником була моя перша вчителька - Ірина Олександрівна, що підтримувала мене у всьому, у всіх моїх перших починаннях. Це була чуйна та добродушна людина, але незабаром їй довелося покинути моє рідне місто. Після чого моїм класним керівником стала - Яковлєва Наталя Павлівна, що була майстром своєї справи, лідером у всьому, строгим, але справедливим вчителем і просто гарною людиною. У кожного свого учня вона вклала часточку себе, намагаючись прищепити нам найкращі якості. І в неї це вийшло, протягом останніх 7-ми років наш клас був кращим у школі на чолі із класним керівником - Волошиновой Оленою Яківною, а в 11-м класі – Дуельной Тетяною Анатоліївною. Протягом всього навчання в школі зарекомендувала себе як учениця з гарними здатностями, на уроках була уважна та активна. Перевагу віддавала предметам гуманітарного й природного профілю. Брала участь у багатьох шкільних заходах, для моєї мови була характерна ясна, чітка дикція, правильна вимова, тому кількаразово брала участь у районних і міських конкурсах читців поезії, а також була провідною на багатьох святах. В 6-му класі почала займатися спортивним туризмом, скелелазінням і в чому домоглася певних успіхів, посідала перші місця, одержала 1-й розряд по гірському туризмі, ходила в похід по Криму. Пізніше почала займатися айкидо. Шкільні роки залишили саме яскраве враження в моєму житті на сьогоднішній момент.
В 2004 р. після успішного закінчення школи, за рекомендацією старшого брата здала іспит в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), на денне відділення, на спеціальність «Економіка підприємства» кафедри Економіки і маркетингу. У Донецьку я не оселилася, і мені довелося їздити щодня з Горлівки. Але я звикла й не жалкую про це, тому що незабаром зустріла свою дійсну і єдину любов, що чекала мене в моєму рідному місті. За час навчання придбала багато нових і корисних знань, познайомилася з новими людьми, які внесли певний вклад у мій розвиток - це й мої одногрупники, і викладачі. Паралельно навчанню займалася своїм улюбленим хоббі - туризмом, їздила на змагання в Бахчисарай, Зуєвку, на даний момент такої можливості не маю. Наприкінці 4 курсу був зданий комплексний державний іспит зі спеціальності на відмінно, і отриман диплом бакалавра. По волі долі трапилося так, що я потрапила в магістратуру, пройшла по середньому балі, тому я є студентом гр. ЕГП-08 м. У своїй магістратській роботі розглядаю проблеми пов'язані із соціальним керуванням вуглевидобувного підприємства, на прикладі шахти ім. А.І.Гаєвого. Керівник моєї роботи - проф., к.е.н. Лисяков В.Ф. Вибір теми моєї роботи, вважаю, досить актуальної, тому що в наш час приділяється незначна увага питанням соціальної політики, як з боку держави, так і з боку підприємства, особливо в період кризи, що спричиняє масу проблем і вимагає значних коректив.
У найближчому майбутньому прагну одержати диплом магістра, а що стосується, планів у довгостроковій перспективі, нічого конкретного сказати не можу, тому що сформоване положення в країні не дозволяє будувати таких планів, оскільки в будь-який момент все може радикально змінитися. Але як будь-яка нормальна людина, мені властиво мріяти й тому я бажаю все-таки знайти перспективну, високооплачувану роботу, вийти заміж, народити двох або навіть трьох дітей, на скільки дозволить положення й насолоджуватися життям. Сподіваюся, мої бажання втіляться в реальність ...