Факультет економіки
Спеціальність: Економіка підприємства
Актуальність теми дослідження
В умовах підвищення рівня конкуренції на ринках споживання продукції вугледобувної галузі особливого значення набувають питання, пов’язані з розробкою та застосуванням інноваційних технологій менеджменту вугледобувних підприємств, частиною якого є система управління виробничими запасами. Разом із тим, загальновідомо, що саме при формуванні системи управління цією частиною оборотних активів підприємств залишається багато невирішених проблем. Одна з основних причин такого стану – недостатній розвиток основних положень систем управління виробничими запасами підприємств у складних умовах ринкової трансформації господарства.
Для формування й розвитку концепції систем управління виробничими запасами, визначення їх ролі в підвищенні конкурентоспроможності підприємств дуже важливим є дослідження питань управління запасами в умовах невизначеності. У даному контексті економічна наука у промислово розвинених країнах приділяє велику увагу проблемам якісної підготовки та своєчасного забезпечення виробничого процесу. Слід відзначити вагомий внесок у становлення й розвиток основних положень управління виробничими запасами таких зарубіжних учених, як: Д. Бауерсокс, Д. Клосс, Д. Хедлі, Р. Акофф, Р. Шонбергер та ін. При цьому дослідження зарубіжних учених здійснювалися на прикладі економічно розвинених держав, промислові підприємства яких багато десятиліть в умовах ринкових відносин акумулювали й розвивали основні принципи та підходи до підвищення ефективності систем управління виробничими запасами.
Що стосується вітчизняних досліджень, то більшість із них присвячено питанням адаптації та впровадженню аналогів систем управління виробничими запасами, використовуваних зарубіжними підприємствами в умовах невизначеності. Фундаментальні роботи В. Гриньової, В. Гавриленка, І. Швець, І.Бланка, М. Лепи, які з’явилися в останні роки, не охоплюють весь комплекс питань, що виникають у нових умовах трансформації форм і методів господарювання вітчизняних промислових підприємств. Зокрема, необхідно відзначити ряд існуючих пробілів щодо формування систем управління виробничими запасами шахт в умовах невизначеності попиту та тривалості виробничого функціонального циклу. Необхідність подальших досліджень у даному напрямі обумовила вибір теми й методів дослідження, а також його мети й задач.
Мета і задачі дослідження
Метою магістерської роботи є подальший розвиток теоретичних положень, методичних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління матеріальними запасами функціонуючого в ринкових умовах промислового підприємства на основі використання логістичного підходу; розкриття сутності оборотних виробничих запасів, поглиблений аналіз їх реального стану і використання у вугільній промисловості України.
Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано і вирішено комплекс теоретичних, методичних задач:
- проаналізувати існуючі підходи до управління матеріальними ресурсами;
- вивчити особливості реалізації логістичного підходу в управлінні матеріальними ресурсами в умовах вугільної промисловості;
- дослідити теоретичні основи формування й функціонування системи управління виробничими запасами промислових підприємств у сучасних умовах;
- визначити місце і роль виробничих запасів у господарській діяльності вугледобувного підприємства;
- узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід оптимізації управління запасами на промисловому підприємстві і розробити рекомендації з підвищення ефективності їх використання в добувній промисловості.
Об’єктом дослідження є матеріальні потоки оборотного капіталу промислового підприємства; процеси формування й функціонування системи управління виробничими запасами промислового підприємства.
Предметом дослідження є економічні відносини, пов’язані з використанням запасів та формуванням джерел їх фінансування; теоретичні, методичні засади та прикладні аспекти управління матеріальними потоками (запасами) підприємства на основі логістичного підходу.
Методологія і методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять загальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань менеджменту, логістики, економіки підприємства. Використано методи абстрагування і узагальнення – при формулюванні понять і категорій логістики, їх класифікації; системний підхід – при розробці логістичної системи управління запасами підприємства.
Застосовувались також специфічні прийоми наукового дослідження: групування, порівняння, системного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу, економіко-математичного моделювання.
Інформаційну базу дослідження склали відповідні законодавчі та нормативні документи, офіційні статистичні матеріали, літературні джерела.
Наукова новизна одержаних результатів у магістерській роботі здійснено комплексне обґрунтування виробничих запасів, джерел їх формування, логістичної системи. Це дало можливість отримати конкретні результати, які складають наукову новизну і отримані особисто автором, а саме :
• з’ясовано нові теоретичні та методологічні аспекти визначення економічної природи і ефективності використання запасів в умовах трансформаційної економіки, що дало змогу уточнити їх сутність, склад та структуру;
• узагальнено досвід формування логістичних систем управління залежно від організаційно-правових форм управління;
• розроблено пропозиції щодо застосування оптимізаційних моделей в управлінні запасами та вдосконалення системи організації систем управління запасами, що дасть змогу в кожному конкретному випадку знаходити найбільш ефективні форми їх використання;
• удосконалено методику оцінки ефективності використання виробничих запасів, яка дозволить посилити контроль за їх використанням та за джерелами їх формування.
Практичне значення отриманих результатів До числа результатів наукового дослідження, що мають практичне значення, відносяться наступні: запропоновані методи оптимізації запасів вугільної промисловості дозволять підвищити рівень управління та контролю за їх тривалістю обороту, що об’єктивно покращить якість планування джерел фінансування; використання результатів дослідження дасть змогу підвищити ефективність господарської діяльності підприємств добувної промисловості за рахунок оптимізації структури виробничих запасів та джерел їх фінансування.
Розділ 1. «Теоретичні аспекти функціонування логістичної системи управління запасами промислового підприємства»
У першому розділі вирішено комплекс теоретичних задач:
- визначено місце і роль виробничих запасів у господарській діяльності підприємства;
- обґрунтовано необхідність та доцільність розробки логістичної системи управління запасами на діючих підприємствах на підставі аналізу теоретичних основ управління запасами;
- здійснено огляд і теоретичне узагальнення існуючих підходів до визначення логістики і логістичної системи;
Але в умовах ринкових відносин для підприємства важливо не просто забезпечити виробничий процес всіма необхідними основними фондами, але й своєчасно їх оновлювати.
- проаналізовано трактування запасу, сформульовано його визначення як логістичних понять і категорій.
В останні роки багато підприємців звернули свою увагу на таке модне слово, як «логістика». Однак поняття логістики часто витлумачується невірно. Це приводить до того, що впровадження концепцій, методів логістики на практиці в більшості випадків не завжди успішно, тому що вимагає зміни способу мислення керівників у підходах до організації діяльності підприємства, а також додаткових фінансових вкладень.
Логістика - це сучасна наука про раціональну організацію виробництва та розподілу. Завдяки цій науці можна забезпечити доставку будь-яких вантажів у найкоротші терміни та з найменшими трудовими, матеріальними та фінансовими витратами.
З точки зору менеджера та бізнесмена, котрий функціонує у сфері маркетингу, логістика інтерпретується наступним чином: це організація планування та управління підготовкою й цілеспрямованим використанням засобів та послуг, необхідних для вирішення конкретних завдань.
Як показали теоретичні дослідження, логістика характеризується несталим категоріальним апаратом і термінологією. Різноманітність визначень поняття логістики і низки логістичних термінів пов’язана, перш за все, із тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому і саме визначення, об’єкти дослідження і наукові підходи логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.
Логістична система (ЛС) - це адаптивна система зі зворотнім зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв'язки і зв'язки із зовнішнім середовищем.
Рисунок - Межі логістичної системи підприємства
При реалізації очевидних переваг логістичного підходу до управління підприємством на сучасному етапі розвитку українських підприємств, його впровадженню перешкоджає наявність певних проблем, однією з яких є відсутність методик формування логістичних систем, які б характеризувалися відносною простотою і високою адаптивністю до дій зовнішнього та внутрішнього середовища.
Одним із найбільш важливих факторів ефективності логістичних систем є матеріальні запаси, яким не приділяється необхідна увага, про що свідчить відсутність єдиного визначення сутності запасів як економічної категорії. Як свідчить аналіз публікацій з цієї проблеми, робота в галузі моделювання управління запасами матеріальних ресурсів перебуває на стадії теоретичних досліджень, хоча її практична значущість безперечна.
Запаси як економічна категорія відіграють важливу роль у сфері виробництва та обігу продукції. Дослідженню економічної сутності запасів присвячені праці вітчизняних і зарубіжних авторів.
Запаси виконують кілька важливих функцій, що сприяють підвищенню гнучкості в управлінні підприємством: нагромадження; захист від інфляції; управління витратами за допомогою використання дисконту, що залежить від обсягу замовлення.
Запас – головний елемент економічної системи, який згладжує нерівномірність виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ.
У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами. Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику декілька систем управління цими процесами: 1) МRP (Materials Requirements Planing) - планування потреби в матеріалах - система планування виробничих ресурсів; 2) “KANBAN” - метод, що забезпечує оперативне регулювання кількості проведеної продукції на кожній стадії потокового виробництва; 3) “Just-in-time”; 4) ОPT - (Optimized Production Technologies) - оптимізовані виробничі технології; 5) DRP (Distribution Requirements Planing) - система управління і планування розподілу продукції.
На підставі досліджень зарубіжного та вітчизняного досвідів розробки, впровадження й експлуатації різних систем управління виробничими запасами стверджується, що формування таких систем відбувається лише щодо деяких типів організації виробництва: масове, великосерійне, серійне виробництво продукції. Проте на цей час не існує остаточно сформованої системи управління виробничими запасами, яка б однаково підходила для усіх типів організації виробництва.
Розділ 2. «Методологічні основи управління виробничими запасами»
Будуть досліджуватися проблеми, пов’язані зі станом запасів вугільної промисловості та джерелами їх формування.
Проблема визначення тривалості періоду обертання запасів є дуже актуальною, бо позначається на обсягах виробництва та реалізації продукції. ЇЇ вирішення потребує залучення додаткових коштів із зовнішніх джерел на фінансування виробничого процесу.
Важливим напрямом удосконалення процесу формування запасів та підвищення ефективності управління ними в умовах реформування економічної системи є визначення оптимальної потреби в запасах. У зарубіжній практиці управлінню оборотними коштами приділяється значно більше уваги, ніж в Україні. Основними напрямами оптимізації оборотних коштів виділяють наступні: оптимізація грошових коштів, оптимізація управління дебіторською заборгованістю, оптимізація формування товарно-матеріальних запасів.
Розділ 3. «Підвищення ефективності використання запасів»
Розглядатимуться напрями вдосконалення управління оборотними коштами. Важливе місце відведено вирішенню проблеми стабілізації та зміцнення фінансової стійкості промислових підприємств за рахунок підвищення ефективності використання наявних виробничих запасів.
Контроль за запасами необхідно здійснювати у відповідності з наступними принципами: 1) завозити матеріали необхідно лише ті, що використовуються у виробництві; 2) розмір запасу кожного виду сировини та матеріалів встановлювати з урахуванням середнього виробничого запасу, який містить поточну потребу, підготовчий та гарантійний запаси; 3) зберігання запасів організовувати за сучасними ресурсозберігаючими технологіями; 4) запаси повинні підлягати повному обліку, маркуванню та етикетуванню; 5) встановити єдиний принцип відпуску сировини та матеріалів у виробництво – за методом середніх цін, LIFO, або FIFO.
В умовах невизначеності середовища існування вугільної промисловості досить важко дотримуватися виконання запланованих показників і визначати потребу в джерелах фінансування запасів, тому в роботі пропонується формула для розрахунку середньої інвестиції у запаси (Z):
де df – сума залишків товарно-матеріальних запасів на початок (кінець) періоду у грошовому виразі;
f – сума залишків готової продукції у натуральних показниках на початок (кінець) періоду, розрахованих по кожному i-му виду запасів;
Специфіка формування та використання запасів зумовлена їх призначенням у суспільному відтворенні і полягає, по-перше, в забезпеченні безперервності і планомірності процесу виробництва та реалізації продукції, по-друге, в мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Для уточнення класифікації запасів, визначено основні групи факторів впливу на їх склад і структуру, а саме: постачання, виробництва, збуту.
Розробка ефективної логістичної системи управління запасами є запорукою успішного функціонування підприємств в умовах економічних обмежень. Для її реалізації необхідно:
• впроваджувати систему контролю за використанням запасів у виробничому процесі з метою оптимізації витрат на транспортування, зберігання та підготовку до запуску у виробництво;
• підвищити інтенсивність використання запасів через прискорення їх обертання.