Досягла високих результатів в освіті. Середній бал успішності 4,9. Здатна до кінця йти в рішенні поставленої мети. Грамотно складаю офіційні документи українською мовою. Маю досвід роботи на промисловому підприємстві.
Особисті якості: комунікабельність, відповідальність, уміння працювати в команді і з великим обсягом інформації, цілеспрямованість.
24 листопада 1986 року мої батьки подарували світу мене, Науменко Ірину Олександрівну, а точніше, мама подарувала батькові в його день народження улюблену дочку. В сім'ї я друга дитина, про що можуть свідчити моє відчуття справедливості, не егоїстичності.
Моя сім'я проживає в місті Шахтарське Донецької області. Містечко невелике, але відоме наявністю значної кількості шахт. Батьки прищеплювали мені якість самостійності з ранніх років мого життя. Думаю, що це їм вдалося.
З півтора років я стала ходити в дитячий садок під назвою «Буратіно». Ясла сад, молодша група, підготовча група – що може бути краще такого безтурботному життя, коли біля тебе постійно знаходяться «сім няньок». Я була активною дитиною, розвиненою. Рано навчилася читати, писати. Часто своїм «колегам» по групі читала казки і залишалася за «старшу». Моя непосидючість іноді дратувала дорослих людей. Говорили, що мені в житті це стане перешкодою. Але я з цим не згодна.
Переходом на нову сходинку життя послужив «Перший випускний вечір». Перше випускне вбрання, зачіска, вальс – все незабутньо!!!
1994 рік – перший раз в перший клас. Перший дзвінок на урок, перші вчителі читання, письма, математики – вчителі життя! Перший клас і подальші 10 років мого життя пов'язані із загальноосвітньою школою №22 того ж міста Шахтарська. Навчання в школі проходило успішно, достатньо легко – ніколи «не зубрила» книги, все схоплювала «на льоту». Приймала активну участь в житті школи: організація свят і інших заходів; міські і обласні олімпіади; дошка шани. Атестат з відзнакою – результат успішного закінчення школи. Чудові спогади також підкріплюються першою закоханістю, першими поцілунками, випускним балом.
Літо 2004 року – час подачі документів до ВНЗ. «Куди йти, куди податися»? Майбутня професія, спеціальність не була чітко визначена. Бажанням було пов'язати своє життя з іноземними мовами, зарубіжними країнами. Але збігом обставин за наслідками співбесіди я поступила до Донецького національного технічного університету на економічний факультет. Про що в даний час ні крапельки не жалкую.
Настало доросле, самостійне життя. Життя в гуртожитку, рішення різних проблем, радощі – далеко від рідного будинку, батьків, плеча підтримки. Страх перед невідомістю допомогли пережити нові знайомства, нові друзі, доброзичлива атмосфера в університеті. Були важкі і легкі часи, улюблені дисципліни і дисципліни, що не підлягають сприйняттю. Так, рік за роком – дожила до диплома бакалавра. За час навчання я усвідомила, що вибрала саме ту професію, ту справу, за яку із задоволенням братимуся у будь-який час.
В даний час навчаюся в магістратурі. Вступ до магістратури – одне з моїх особистих досягнень. Мій інтерес, моя тема магістерської роботи: «Розвиток логістичної системи управління запасами». Науковий керівник – доцент Бондарєва Ірина Олександрівна. Здається, це доля, адже вона моя тезка. Я дуже вдячна їй за підтримку, допомогу в написанні статей, тез.
За 5 років я виховала в собі, на мій погляд, досить хороших, значущих якостей: терпіння, наполегливість, старанність, доведення справи до кінця, робота під тиском і в короткі терміни. Все це допоможе досягненню мети в майбутньому.
В майбутньому я бачу себе «Lady-boss» в результаті проходження кар'єрних сходів. Сім'я, діти, друзі – застава щастя. Я досягну поставлених цілей, оскільки я вмію швидко адаптуватися до умов, що змінюються, навчилася працювати в команді, цілеспрямована і комунікабельна.
«Надія – мій компас земний, а успіх – нагорода за сміливість!!!»