Источник: Довідник кадровика. - 2006. - № 11. - С. 70-73.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ в редакції від 21 листопада 2002 року N0 229-УІ (далі — Закон № 229) охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Управління охороною праці на виробництві — це один із процесів, що супроводжує виконання робіт, надання послуг або випуск продукції, пов'язаний із забезпеченням безпеки на робочому місці і зниженням (усуненням) несприятливої дії на людину небезпечних або шкідливих виробничих факторів.
У Рекомендаціях щодо побудови системи управління охороню праці на виробництві, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 27 червня 2006 року № 398, зазначено, ідо система управління охороною праці (далі — СУОП) — це частина загальної системи управління виробництвом, що сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, які виникають у процесі виробничої діяльності, і включає комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки.
Сучасна світова практика управління охороною праці (менеджмент професійної безпеки і здоров'я) базується на міжнародній системі стандартів з охорони праці серії ОНЗАЗ 18000 і керівного документа Міжнародної організації праці про СУОП. В основу методології створення і функціонування систем управління, що визначається зазначеними міжнародними документами, покладено відомі принципи: «плануй — виконуй — контролюй — удосконалюй». Вони присвячені способам ідентифікацій та оцінки ризиків, методам і структурі управління ризиками.
Успіх функціонування СУОП залежить від обов'язків, узятих на себе підрозділами і працівниками підприємства на всіх рівнях управління, особливо керівництвом (роботодавцем). Згідно зі статтею 13 Закону № 229 роботодавець забезпечує функціонування СУОП, а саме:
- створює відповідні служби, призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує і інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них і функцій, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання і устаткування, моніторинг їх технічного стану;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, і за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, які встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організовує пропаганду безпечних методів праці і співробітництво з працівниками в галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування в разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення професійного добору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Провадиться з урахуванням стану здоров'я претендентів на таку роботу та психофізіологічних показників. Основні з них:
- сенсомоторні реакції;
- увага;
- зорова і слухова пам’ять;
- емоційна стійкість до відчуття тривоги;
- стійкість до впливу стресів;
- орієнтація в замкнутому просторі;
- реакція на рухомий об’єкт;
- швидкість переключення уваги;
- стійкість до втомлюваності;
- здатність до адаптації;
- стійкість до монотонії;
- врівноваженість нервових процесів.
Навчання та пропаганда знань з охорони праці. Здійснюється відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15. На підприємстві розробляється локальний нормативний акт — Положення про навчання з питань охорони праці, яке затверджується наказом по підприємству. Таке Положення визначає порядок:
- організації і проведення інструктажів;
- навчання (спеціального навчання);
- перевірки знань працівників з охорони праці;
- допуску до робіт підвищеної небезпеки (стажування, дублювання, протиаварійне тренування).
Забезпечення безпеки технологічних процесів. Досягається додержанням вимог безпеки відповідно до ГОСТ 3.1120-83 «Общие правила отражения и оформлення требований безопасности труда в технологической документации», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 20 грудня 1983 року № 6351. Вимоги безпеки за цим стандартом повинні відображатися в таких основних документах:
- маршрутній карті;
- карті технологічного процесу;
- карті типового (групового) технологічного процесу;
- операційній карті;
- карті типової (групової) операції;
- ВІДОМОСТІ операцій;
- карті ескізів;
- технологічній інструкції;
- відомості оснащення;
- комплектувальній карті.
Утримання в безпечному стані будівель і споруд. Здійснюється відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288. Цим же наказом затверджено Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, відповідно до яких встановлюється регламент ремонтних робіт.
Вимоги до обладнання та технологічних процесів встановлено в нормативних документах, які регламентують їх безпечність (стандарти, технічні умови, технологічні та технічні регламенти тощо).
Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці. Для цього необхідно, зокрема, провести атестацію робочих місць, процедура якої регламентується Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442. Робота виконується відповідно до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (зі змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням Міністерства праці України і Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1993 року № 06-960).
Забезпечення засобами індивідуального захисту. Здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом і спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державно¬го комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року № 170. Проведення інструктажу щодо вміння користуватися ЗІЗ має бути відображено в інструкціях з охорони праці. Укладаються вказані інструкції відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9.
Дотримання оптимальних режимів праці та відпочинку. Оптимальні режими праці й відпочинку регламентовано КЗпП України, іншими нормативно-правовими актами щодо робочого часу й відпочинку, оплачуваних перерв для проведення профілактичних і лікувально-оздоровчих процедур. Організація режиму праці й відпочинку повинна відповідати особливостям виконуваних робіт і умовам праці, статі, віку й фізичному стану працівників. На підприємстві має бути регламентовано робочий час, час відпочинку, перерви, роботи в нічний час, позмінні та надурочні роботи.
Лікувально-профілактичне обслуговування працівників. Роботодавець фінансує проведення медоглядів працівників, а також організовує певні оздоровчо-профілактичні заходи.
Шум, вібрація, загазованість, неіонізовані випромінювання, підвищена і понижена температура, напруженість зору, статичні, динамічні перевантаження, монотонність праці та емоційні перевантаження, що впливають на органи слуху, нервову систему, зумовлюють зміни в нервовій, серцево-судинній, ендокринній та інших системах організму і спричиняють професійні захворювання. Щоб знизити вплив шкідливих виробничих факторів, на підприємствах облаштовуються профілакторії для проведення гімнастики, водних процедур, масажу, вітамінопрофілактики, ультрафіолетового опромінення, відпочинку та інших профілактичних заходів.
Санітарно-побутове обслуговування. Для забезпечення санітарно-побутового обслуговування на підприємстві повинні функціонувати вбиральні, душові, туалети, приміщення для відпочинку, кімнати особистої гігієни жінок, приміщення та пристрої для обігріву та охолодження, приміщення для прання, чищення і сушіння спецодягу. Нормативи санітарно-побутових приміщень закріплено у відповідних галузевих нормах.
Основні функції системи управління. Реалізація таких функцій повинна базуватися на:
- офіційно визначених принципах і меті (політиці) роботодавця з питань охорони праці, у т. ч. визначенні нормативно-правових актів з питань охорони праці, що діють на підприємстві;
- безпосередній участі роботодавця в управлінні охороною праці;
- розподілі між керівництвом вищої ланки управління обов'язків і відповідальності;
- встановленні функцій для структурних підрозділів щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці на робочих місцях;
- ресурсах, що дають можливість реалізувати завдання СУОП;
- затвердженні форми документації, яка діє в системі управління;
- порядку залучення працівників до управління;
- системі професійного добору, навчання та інструктажів з питань охорони праці;
- порядку обміну інформацією між усіма рівнями управління і працівниками;
- механізмі ідентифікації шкідливих і небезпечних виробничих факторів, у т. ч. за допомогою громадсько-адміністративного контролю;
- системі обліку, аналізу та оцінки ризиків виникнення нещасних випадків;
- системі та порядку планування (заходи повинні бути конкретними і контрольованими);
- процедурі та заходах щодо коригування СУОП і можливостях її удосконалення;
- порядку запобігання аварійним ситуаціям і підготовці персоналу;
- процедурі оцінки на відповідність вимогам безпеки матеріально-технічного забезпечення;
- вимогах до підрядних організацій щодо додержання вимог виробничої безпеки;
- моніторингу виконання та оцінки результативності СУОП на рівні вищого керівництва;
- порядку розслідування нещасних випадків на підприємстві;
- системі перевірок (аудиту) щодо визначення адекватності та ефективності елементів системи управління і порядку підготовки аудиторів.
Визначення політики підприємства з питань охорони праці. Головні завдання, що стоять перед розробниками політики в галузі охорони праці:
- побудова політики і стратегії її реалізації та втілення в основну сферу діяльності підприємства;
- конкретизація структури планування, оцінювання, проведення аудиту цієї політики;
- узгодження планів розвитку підприємства та висновків про удосконалення політики;
- об’єктивне впровадження політики в процес функціонування підприємства.
До ключових завдань під час планування робіт з охорони праці належать:
- розроблення детальних планів досягнення поставленої мети;
- організація виконання завдань щодо планування, оцінки та аудиту політики підприємства з питань охорони праці;
- координація роботи спеціалістів;
- забезпечення участі та включення працівників у систему управління охороною праці;
- досягнення необхідного рівня стану умов і безпеки праці відповідно до вимог нормативно-правових актів.