Потапова А.Ю.
Надтока Т.Б.
Інститут «Вища школа економіки та менеджменту»
Донецький національний технічний університет
На сьогодні ситуація в промисловому виробництві України ще залишається важкою, а в деяких галузях продовжує погіршуватись. Причини цього відомі: втрата колишнього ринку збуту продукції за кордоном і зниження конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому, непосильний податковий тягар, втрата кваліфікованих кадрів та ін. Більшість українських підприємств сформувалася в умовах планового господарства, коли державне замовлення визначало необхідну потужність виробництва, структуру трудових і сировинних ресурсів та капіталу [1].
Нажаль, на сучасному етапі замість створення системи управління розробкою, виробництвом і збутом продукції, основаної на вивченні потреб споживачів шляхом проведення маркетингових досліджень, керівництво підприємства намагається усіма силами збути неконкурентоспроможну продукцію, яку саме і продовжує виробляти. Це стосується і однієї із найбільших галузей промисловості України – хімічної.
Хімічна промисловість має суттєвий вплив на економічний розвиток держави. Про важливість цієї галузі промисловості говорить той факт, що частка хімічної галузі в українському експорті складає 12-15% [2]. Всього галузь нараховує понад 200 підприємств, які виробляють широку гаму хімічної продукції. В останній час спостерігаються зростання обсягу виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості. За даними Державного комітету статистики темп приросту обсягу продукції у січні-березні 2008 року до січня-березня 2007 року склав 7,9%, приріст виробництва коксу за цей період склав – 8,9% [3].
Загалом хімічний комплекс України характеризується низькою ціновою конкурентоспроможністю внаслідок застарілості основних фондів (за різними оцінками, від 60% - до 80%), технологій і зростання витрат виробництва через подорожчання сировинних ресурсів, збільшення тарифів та застарілої системи організації збутової діяльності. Низька конкурентоспроможність вітчизняної хімічної продукції в умовах дефіциту засобів на технологічне вдосконалення й подальшої лібералізації зовнішньої торгівлі сприяє розширенню імпорту. Звуження ринку збуту вітчизняних товарів через проникнення імпорту змушує знижувати рівень завантаження потужностей, що зменшує рентабельність і ще збільшує розрив між цінами на вітчизняну й імпортну продукцію [4]. Тобто висока енергоємність виробництва та залежність від цін на імпортовану сировину приводить до росту вартості готової продукції, яка не витримує росту конкуренції у порівнянні з більш дешевою і якісною продукцією розвинутих країн. Багато країн здійснюють протекціоністські заходи стосовно хімічної продукції українського походження, і не варто очікувати відчутного зменшення протекціонізму після вступу України до СОТ . Велику роль в обмеженні хімічного експорту з України зіграли антидемпінгові розслідування, проведені ЄС і США проти українських виробників [5].
Головними позитивними наслідками для хімічної промисловості від набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі мають стати:
Можливими загрозами для підприємств хімічної галузі внаслідок набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі можуть бути:
«Бум» в металургії Китаю (який займає одне з перших місць у світі за обсягами виробництва, споживання та експорту коксу), зростання попиту на метал у США, та пожвавлення металевої промисловості у ряді інших країн передрікає зростання виробництва сталі та, як слідство, коксохімічна промисловість здобуде гарний шанс для подальшого розвитку. Китай має у своєму розпорядженні найбільшу у світі кількість потужностей з виробництва коксу, які продовжують зростати. Вже сьогодні прогнозують, що економіка Китаю у 2039 році перевищить економіку США. Проведені роботи, на більшості підприємств у різних регіонах світу, які пов’язані з будуванням, перекладанням та ремонтом коксівних батарей, представляються переконливим підтвердженням того, наскільки серйозну увагу надають коксу як одному з найважливіших сировинних матеріалів металургії [6]. У цих умовах не викликає сумніву правильність тактики, зорієнтованої на позбавлення жорсткої залежності від світового ринку коксу і на підтримання і розвиток власних потужностей виробництва коксу. Тобто, Україна має забезпечити розвиток національного виробництва на внутрішньому ринку відповідно з ключовими світовими господарськими тенденціями для здобуття міжнародної конкурентоспроможності продукції.
Для використання потенційних вигод від членства у СОТ та запобігання негативних наслідків зміни митного режиму урядові України і керівникам її підприємств необхідно розробити зважену науково обґрунтовану стратегію підвищення конкурентоспроможності національної хімічної продукції з урахуванням вимог СОТ як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то вона ще тривалий час утримуватиметься у сфері низько-технологічного експорту з низьким рівнем прибутків [5] .
Саме тому, важливо оволодіти сучасною методологією ринкової діяльності – промисловим маркетингом, важливою складовою якого є збутова політика.
Маркетингова збутова політика представляє собою цілеспрямовану діяльність, принципи і методи, здійснення якої спрямовані на формування оптимальної збутової мережі для ефективного продажу товарів в межах цільових ринків з урахуванням цілей підприємства, вимог і інтересів споживачів, стану ринку, впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, включаючи створення мережі оптових та роздрібних магазинів, активну рекламу, ціноутворення, постійний аналіз ринку, контроль за якістю продукції через функції забезпечення збутової діяльності, продажу, управління, маркетингу, функції технологічного характеру, юридичні та ін.
Збутова політика на ринку хімічної промисловості має бути трансформована з урахуванням позитивних вигод та негативних наслідків від вступу до Світової організації торгівлі. І, як і збутова діяльність економічно розвинених країн, зорієнтована на задоволення платоспроможного попиту споживачів, активну роботу на ринку з підтримання і формування попиту на продукцію підприємства, організацію і ефективне функціонування каналів розподілу і просування товарів. Щоб протистояти конкурентоспроможним іноземним виробникам хімічної продукції необхідно сформувати надійні збутові мережі своєї продукції і обрати найбільш ефективні методи просування промислових товарів. Задля цього, перш за все, треба створювати маркетингові служби з висококваліфікованими кадрами, які будуть формувати збутову діяльність виходячи з комплексного аналізу всіх складових комплексу маркетингу.
Добре побудована збутова діяльність, налагоджені канали розподілу товару – запорука успіху підприємства.