Потапова А.Ю.
Надтока Т.Б.
Донецький національний технічний університет
Хімічна промисловість є однією з найважливіших галузей у світовому господарстві, вона динамічно розвивається, що обумовлено широким впровадженням інновацій, появою нових ринків та нових сфер застосування хімічної продукції, що використовується в широкому спектрі споживання. Економіка України є надзвичайно експортно-орієнтованою (близько 50% промислового виробництва є експортним, з них частка хімічної галузі складає 12-15%). З огляду на те, що хімічна промисловість має суттєвий вплив на економічний розвиток держави, необхідно забезпечити ефективну реалізацію виробленої продукції. Актуальність цього також підкреслюється сучасним станом галузі, яка за багатьма причинами зараз зменшила своє виробництво і реалізацію продукції. Це вимагає розроблення ефективної збутової політики, що буде враховувати цілі підприємства, вимоги і інтереси споживачів, стан ринку, вплив зовнішніх і внутрішніх чинників.
Збутова політика – це комплекс принципів, методів та заходів, що використовуються керівництвом для організації та управління збутовою діяльністю підприємства з метою забезпечення ефективних продажів товарів в межах визначених цільових ринків.
Основними складовими елементами збутової політики є наступні:
Слід зазначити, що всі елементи збутової політики взаємозалежні і взаємообумовлені. Дія одного інструменту може значно підвищити дію іншого, тобто забезпечити синергетичний ефект. Тому побудова збутової політики будь-якого підприємства повинна здійснюватися на засадах системного підходу.
Основними факторами, що впливають на формування сучасної збутової політики коксохімічної галузі України є наступні: специфіка технологічного процесу та відвантаження товару, вступ України до СОТ, ріст конкуренції з боку країн, що швидко розвиваються (Китай), сучасна фінансова криза. Розглянемо їх детальніше.
Сутність технологічної особливості підприємств коксохімічної галузі полягає в нижче перелічених характеристиках: в безперервності процесу відвантаження продукції; великих партіях відвантаження (нормами не менш вагонної); перевезенні залізничним транспортом; великим ступенем концентрації, комбінуванні, централізації і спеціалізації виробництва; наявність єдиного комплексу взаємопов’язаних технологічних і транспортних операцій; необхідності оперативного коректування обсягів і термінів постачання, в тому числі, залежно від якісних характеристик доменного коксу [4]. Тож у формування збутової політики для коксохімічного виробництва має бути приділено посилену увагу таким складовим її елементам, як: політика розподілу та політика транспортування.
Як відомо, Україна, нещодавно, стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Діяльність СОТ спрямована на побудову відкритого ринку і лібералізацію міжнародної торгівлі шляхом зниження митних тарифів та поступової ліквідації нетарифних бар’єрів. Звісно, цей фактор здійснює вагомий вплив на вибір і формування збутової політики хімічних підприємств.
Позитивними наслідками членства України у СОТ взагалі мають стати: додаткове зростання реального валового внутрішнього продукту за рахунок додаткового збільшення експорту української продукції, що буде пов'язано насамперед із зменшенням втрат від антидемпінгових розслідувань та послабленням тарифних та нетарифних бар'єрів для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки; вступ до СОТ стимулюватиме додаткове залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, що сприятиме економічному зростанню, структурній перебудові економіки України, насиченню внутрішнього ринку виробничого та невиробничого споживання за рахунок українських товарів.
Негативні наслідки: принесе чимало проблем, оскільки Україна відкриває не тільки світові ринки для вітчизняної продукції, але й національний ринок для імпорту; внаслідок надходження іноземних товарів посилиться конкуренція на внутрішньому ринку,а на зовнішніх ринках низька якість української продукції зробить її неконкурентоспроможною [2].
Суттєвою для коксохімічного підприємства є залежність від попиту на кокс доменний, який пов’язаний з виробництвом металевої продукції. Сучасна ситуація пов’язана зі станом вітчизняної металургійної галузі, що характеризується її 14% падінням, і потребує адаптування до цього як самого коксохімічного виробництва, так і його збутової політики в напрямах гнучкості, диверсифікації та оновлення асортименту, оперативності прийняття рішень щодо збуту, посилення стимулювання попиту та збуту (наприклад, на підставі використання соціальної концепції збуту).
Крім того, ще одним фактором, що гальмує розвиток хімічної промисловості, є сучасна економічна криза. Її подолання кладеться на плечі не тільки держави, а і кожного підприємства особисто. Відповідно теорії антикризового управління, заходи подолання фінансової кризи повинні поділятися на оперативні, тактичні та стратегічні. Оперативні дії стосуються безпосередньо структури майна підприємства і тактичні, щодо збутової політики повинні скорегувати відповідно інкасацій ну політику і політику комерційного кредитування. Стратегічні дії повинні відобразитися на асортиментній політиці і при їх розробці і впровадженні необхідно врахувати циклічний характер розвитку економіки, тобто, що після економічного спаду буде економічне зростання, яке теж необхідно передбачати.
Для підйому хімічної галузі після фінансової кризи, економічного спаду необхідна також активізація «Державної програми розвитку хімічної промисловості на 2005-2011 роки», що передбачає реалізацію комплексу системних заходів щодо створення сучасного хімічного комплексу, здатного до інноваційного, конкурентоспроможного і екологічно безпечного розвитку в умовах інтеграції і глобалізації економіки України [3].
А ефективна збутова діяльність підприємства – запорука успіху підприємства на будь-яких етапах його розвитку.