Источник: Материалы всеукраинской межвузовской научной студенческой конференции "Инструменты активизации финансового влияния на социально - економическое развитие Украины",2009 г., КНЕУ, Киев, с. 124-126.
В даний час в Україні формуються умови для функціонування конкурентного ринку в банківській сфері, завдяки чому кожен банк створює власні конкурентні переваги. Питання конкурентної боротьби в банківському секторі, а також методи оцінки конкурентоспроможності розглянуті в працях И. А. Аванесової, Ю. А. Заруби, К. В. Павлюк, Н. М. Шелудько та інших авторів. Метою даної статті є: визначення особливостей конкуренції в банківській сфері та визначення основних конкурентних орієнтирів у діяльності банків. На сьогоднішній день відбувається посилення конкуренції між вітчизняними і західними банками. Іноземні банки з дешевшими фінансовими ресурсами пропонують високий рівень обслуговування і широкий спектр банківських послуг.
До основних показників фінансової конкурентоспроможності комерційних банків відносять власний капітал, чистий прибуток і чисті активи. Можливість банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні зобов'язання — одна з основних складових його фінансовій конкурентоспроможності. Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентної позиції банку на основі теорії конкурентних переваг. Зовнішня конкурентна перевага — це перевага в якості обслуговування, яка створює «цінність для клієнта» внаслідок більш повного задоволення його потреб. Вона збільшує переваги банку, тому може змусити ринок установити ціну вищу, ніж у пріоритетного конкурента, який не має такої переваги (її можна назвати перевагою в ціні послуги). Оцінкою такої конкурентної переваги можна вважати еластичність попиту за ціною. Внутрішня конкурентна перевага — це перевага банку у витратах, яка створює «цінність для власника» внаслідок вищої продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує банку більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність. Ці два типи конкурентної переваги, що мають різне походження, часто виявляються несумісними. Вважають, що їх можна виявити під час визначення «ринкової сили» (співвідношення мак симальної цііни продажу товару конкретної організації і ціни пріоритетного) конкурента) та «продуктивності» (співвідношення витрат на одищицю продукції конкретної організації і пріоритетного конкурента). На сьогоднішній день спостерігається така ситуація, що в умовах загострення світової кризи, яка торкнулася і України, проблеми виникають в крупних системних банках більше ніж у регіональних банках. Це пов'язано з тим, що системні банки обслуговують велику кількість промислових підприємств що належать до ранніх форм власності, а менш крупні банки обслуговують певну фінансову групу, тобто підтримують фінансові потоки в цій групі, тгим самим вони забезпечують стійкість до змін в умовах нестабільності зовнішнього середовища.
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити такі висновки: у нинішньому своєму стані українські банківські установи мають низькиїй (за європейськими мірками) рівень конкурентоспроможності що зумовлено групою об'єктивних і суб'єктивних факторів. З Огляду на це потрібно якнайшвидше розробити і впровадити ксомплекс заходів щодо підвищення конкурентоспроможності банківської системи України; важливими заходами щодо підвищення конкурентоспроможності банківської системи України є: створення у країні ланки комерційних спеціалізованих банківських установ, посилення регіональної складової розвитку банківської системи, започаткування створення фінансово-інноваційних груп за участю банківських установ для підвищення ефективності функціонування фінансів на регісональному рівні.