Источник: Материалы Шестой всеукраинской научной студенческой конференции "Актуальные вопросы менеджмента в современных условиях" 24-25 апреля 2007г, ДонНТУ, Донецк.
Із усього розмаїття напрямів фінансового менеджменту ризик-менеджмент - одна з наук, що найдинамічніше розвивається. З позиції ризик-менеджменту можна сказати, що бізнес є свідомим прийняттям ризику за адекватну винагороду у вигляді прибутку. Кожна банківська установа для досягнення своєї мети змушена брати на себе ризики, а ризик-менеджмент покликаний їх оптимізувати.
Масштаби ризиків на світових фінансових ринках постійно зростають, збільшуючи значимість ризик-менеджменту для банківської сфери Особливість українського фінансового ринку, який характеризується високим рівнем політичних, законодавчих, правовій ризиків, значними коливаннями цін. кризовими явищами, також переконує в потребі управління ризиками. Ризик менеджмент за кордоном давно визнаний дієвим інструментом сучасного управління. Становлення й розвиток ризик-менеджменту на Заході відбувається в умовах, вкрай відмінних від українських: інформаційна насиченість фінансового ринку, формалізовані процедури й відпрацьовані техніки управління, застосування сучасних інформаційних технологій. [1]
В Україні практика управління ризиками поки що не набула широкого застосування у фінансових установах. Спостерігаючи за тенденціями на фінансовому ринку, стає зрозумілим, що сучасний фінансовий інститут не може успішно розвиватися без комплексного управління ризиками. Отже, кожна банківська установа, шо претендує на стійкий розвиток, повинна мати у своєму арсеналі систему управління ризиками. Проблемі організації ризик - менеджменту в Україні, останнім часом, присвяченню багато робіт науковців та практиків, в їх числі: Примостки Л.О. [2] Вітлінського В.В. [3] та інших. Практичні аспекти адаптації зарубіжного досвіду з цієї проблеми репрезентують Волошин І [4], Бушуєва І., Дем'яненко В. [5] та ін.
Актуальність ризик менеджменту відображає постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 р. № 361, якою схвалено «Методичні рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України». Додатковим чинником актуальності виступає нова Базельська угода (Вазеї Соттіпее Саріїаі Ассопі II). У цій угоді наведено нові рекомендації, пов'язані з методологією оцінки, аналізу та управління банківськими ризиками. Банки тих країн, що працюють в рамках Базельської угоди, будуть вимушені зробити вибір, яким підходом керуватися в управлінні банківськими ризиками. Беручи до уваги прагнення України якісно співпрацювати з іноземними партнерами, можна стверджувати, що вимоги Базельського комітету є актуальними і для українських банків. Однак, відсутність достатньої практики оцінки ризиків на основі кількісних методів та адекватних математичних моделей стримує впровадження рекомендацій Базельського комітету.
Важливим є й чинник, пов'язаний з необхідністю удосконалення моніторингу банківського ризику в контексті функції нагляду, яку здійснює Національний банк України. Наявність адекватної системи ризик-менеджменту в комерційному банку суттєво підвищуватиме ступінь об'єктивності наглядової функції та сприятиме її якісному виконанню. [6] Завдання фінансового менеджменту - максимізувати вартість банку, що визначається його прибутковістю й рівнем ризику. Фінансовий менеджмент охоплює управління ризиком, функцію казначейства, фінансове планування й бюджетування, системи обліку і обробки інформації та внутрішній контроль. Із практичної точки зору ключовим аспектом фінансового менеджменту є управління ризиком, що включає стратегічне планування, планування капіталу, управління активами/пасивами й управління діловими й фінансовими ризиками банку. Центральні компоненти управління ризиком - знаходження, кількісне визначення й моніторинг профілю ризику, включаючи як банківські, так і фінансові ризики.
Ризики, пов'язані зі специфікою банківської справи, включають ризик продукту, ринковий ризик і споживчий ризик (ризик кредитного портфеля). Банки мають досить обмежені можливості контролювати ці зовнішні ризики, на які впливають зміни економічного й ділового середовища, дії конкурентів, органів регулювання, податкової адміністрації, а також демографічні зрушення. Значення цих ризиків істотно підвищилося за останні два десятиліття, насамперед у результаті росту конкуренції і нестійкості економічного середовища та фінансових ринків. У періоди стабільних цін фінансові інновації не були звичайним явищем, а нестійкість цін сприяла впровадженню нових фінансових інструментів і послуг, успішність яких визначається на ринку. Основні види фінансових ризиків включають ризик, пов'язаний з достатністю капіталу, ризик ліквідності, кредитний, процентний, валютний і ціновий (ринковий) ризики. Операційні завдання управління ризиком складаються у виявленні, кількісному визначенні й належному збалансуванні елементів фінансового ризику, багато з яких у тому або іншому ступені взаємозалежні. Безупинно, ведуться операції банку, що впливають на фактори фінансового ризику і, які вимагають постійної уваги.
Ефективне управління ризиком, особливо у великих банках й/або банках, що діють в умовах Дерегулюванния й конкурентних ринків, вимагає формалізованого процесу. В умовах України, нестабільність економіки й обмеженість ринку істотно збільшують спектр і величину потенційних фінансових ризиків банку. Такі умови ше більше ускладнюють управління ризиком і збільшують потребу в ефективному управлінні. Ключовими компонентами ефективного керування ризиком у банку повинні бути наступні. Постійно діючий лінійний підрозділ на найвищому рівні управлінської ієрархії банку, який безпосередньо відповідальний за управління ризиком, а також, по можливості, за координацію оперативного здійснення своєї політики й рішень. Це створить для функції управління ризиком рівні умови з іншими найважливішими функціями й забезпечить їй необхідний контроль і дієвість у рамках банку. Наявність системи інтегральної оцінки ризику.
Постійна й чітко виражена стратегія управління ризиком і відповідною методологією, спрямована на досягнення певних оперативних цілей. Треба, однак, відзначити, що існують різноманітні стратегії управління ризиком, джерело яких - різні підходи до інтерпретації взаємозв'язків між факторами ризику, а також різні точки зору на нестійкість керування ризиком. Введення необхідного рівня формалізації й координації прийняття стратегічних рішень у процесі управління ризиком. Відповідні завдання по керуванню ризиком і параметри прийняття рішень на операційному рівні повинні бути вбудовані в усі ділові й функціональні процеси. Параметри основних факторів фінансового ризику (установлені, як правило, відповідно до політики управління ризиком банку й виражені у вигляді коефіцієнтів або лімітів) можуть служити для ділових підрозділів індикаторами прийнятного ризику. Наприклад, відношення заборгованості до власного капіталу для позичальників банку є параметром, що відображає рівень кредитного ризику. А максимальна сума під ризиком для одного клієнта є параметром, що відображає кредитний ризик в обмеженій формі.
Прийняття банком ділових і портфельних рішень на основі ретельного кількісного і якісного аналізу відповідних параметрів ризику. Необхідність цього аналізу, у т.ч. аналізу консолідованого профілю ризику, викликається комплексною взаємодією різних факторів фінансового ризику й завданням їхнього збалансування. Оскільки вплив фінансового становища банку і його змін на ризик не завжди очевидний, особливе значення можуть мати деталі. Розробка методів кількісного моделювання з метою імітації й аналізу впливу змін економічного, ділового й ринкового середовища на профіль ризику банку, його ліквідність, прибутковість і чисту балансову вартість. Банки використають різні комп'ютерні моделі - від простих, заснованих на ГЖ до вдосконалених систем моделювання на базі універсальних ЕОМ. Такі моделі можуть бути розроблені власними силами або придбані в інших фінансових установ подібного профілю, спеціалізованих консультаційних фірм або постачальників програмних продуктів. Ступінь досконалості й аналітичні можливості таких моделей можуть служити показником серйозності підходу банку до управління ризиком.
Систематично збір повної, своєчасної й змістовної інформації, що стосується до управління ризиком, а також забезпечення адекватних можливостей для її зберігання й обробки. Дані повинні охоплювати всі функціональні й літові процеси, а також інші сфери, у т.ч. макроекономічні й ринкові тенденції, що мають відношення до управління ризиком. Комерційним банкам доцільно впровадити методологію УаІие-аІ-Кізк для оцінки ринкових ризиків, тому що вона має універсальний характер та є сучасним стандартом в оцінці ризиків. Разом з тим, враховуючи особливості розвитку українського ринку, застосування цієї методології має бути комплексним і враховувати специфіки ринку.