В умовах формування ринкової економічної системи та посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності особливої актуальності набувають проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств довгострокового й поточного характеру. Досвід зарубіжних країн свідчить про необхідність утворення гнучких виробничо-організаційних систем на новій технічній основі. З огляду на це слід приділити увагу переосмисленню концептуальних підходів до створення та розвитку вітчизняних підприємств, а передовсім до процесів цілеспрямованого формування їхніх потенціалів. Цілком очевидно, що оптимізація та підвищення саме інноваційного потенціалу стане вирішальною умовою у перспективі стійкого розвитку як окремого підприємства так і країни в цілому.

Дослідження, спрямовані на розгляд суті інноваційного потенціалу та його оцінку знайшли своє відображення в роботах зарубіжних і вітчизняних учених: Патона Б., Гальчинського А.С., Геєць В.М., Тріфілової А. А., Корнілова І. Є., Жаліло Л., Лукінова І., Єресько І., Іванілова О., Кокуріна Д.І., Гончарової Т. В., Уотермена Р.

Однак, деякі аспекти визначення напрямків підвищення інноваційного потенціалу, які визначають умови для створення і підтримки конкурентних переваг підприємства, розглянуті недостатньо.

Мета даної статті – виділення перспективних напрямків підвищення інноваційного потенціалу підприємства.

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал, тобто економічні можливості підприємства по ефективному залученню нових технологій до господарського обігу. За результатами проведеного аналізу господарської і фінансової діяльності підприємств в умовах української економіки, нами було запропоновано наступні напрямки підвищення їх інноваційного потенціалу:

• активізація науково-технічного розвитку з метою накопичення об’єктів інтелектуальної власності; отриманням нових ліцензій; патентів;
• активна співпраця з провідними галузевими та науково-дослідними інститутами, у тому числі зарубіжними;
• удосконалення кадрової політики з метою мотивації інноваційної активності персоналу, підвищення кваліфікації, зростання професійних здібностей та навичок персоналу;
• заміна організаційної структури на більш гнучку та адаптивну, використання новітніх ліберальних методів управління з метою сприяння інноваційній активності кадрового складу.Стратегічна орієнтованість підприємства на інноваційний розвиток;
• формування автоматизованої бази накопичення, обробки і систематизації інформації для ефективного її використання;
• пріоритетне фінансування технічної бази інноваційної діяльності (основне і допоміжне науково-дослідне устаткування; комп'ютерний парк; логістичні ресурси, тощо.);
• оптимізація механізму формування маркетингових ресурсів на підприємстві (маркетинговий досвід, портфель замовлень, ліцензійні угоди);
• орієнтація на створення максимально ефективної структури залучення капіталу при створенні інноваційних проектів;
• оптимізація використання природних, енергетичних ресурсів.

Запропоновані напрямки підвищення рівня інноваційного потенціалу дозволять забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності інноваційної продукції, досягти максимальних темпів оновлення інноваційних технологій, та забезпечити високого технологічного рівня виробництва.