Уварова Катерина Олександрівна

Факультет економіки
Спеціальність: Економіка підприємства

Тема випускної роботи:

Оптимізація процесів здійснення капіталовкладень в оновлення основних фондів

Науковий керівник: Мєшков Андрій Вітальович

Реферат з теми випускної роботи

ВСТУП

Актуальність теми дослідження

Інноваційно орієнтований розвиток підприємств є передумовою економічного зростання будь-якої сучасної країни. Ця обставина вимагає інвестиційного забезпечення та державного стимулювання своєчасного відновлення зношених і застарілих основних засобів на підприємствах. Обсяги та доступність традиційних джерел фінансування оновлювальних процесів, таких як власні кошти, бюджетне фінансування, банківські кредити, не задовольняють інвестиційні потреби промислових підприємств у здійсненні широкомасштабного оновлення основного капіталу. Тому важливим завданням стає удосконалення використання як традиційних так і нетрадиційних джерел і форм фінансування відтворювальних процесів у промисловості.

Розробці науково-методичних засад управління процесом відтворення основних засобів присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, таких, як: Бондар О.В., Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б., Городянська Л.В., Захарін С.В., Кленін О., Литвиненко Є.О., Онишко С.В., Серебрянський Д.М., Парнюк В.О., Пророк Р.В., Ткаченко Л., Фурсов О. ін. Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць та істотні досягнення в цій галузі знань, низка завдань теоретико-методичного забезпечення процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств розроблена не досить повно, а тому вимагає уточнення і розвитку.

Актуальність означених завдань та необхідність проведення подальших досліджень з метою активізації інвестиційних процесів в промисловості України зумовили вибір теми, мети, задач та структури дослідження.

Мета і задачі дослідження

Метою магістерської роботи є узагальнення і розвиток теоретичних і методологічних основ, а також розроблення практичних рекомендацій щодо оптимізації процесів здійснення капіталовкладень в оновлення основних фондів на промислових підприємствах.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані і послідовно вирішені наступні задачі:
- визначена сутність основного капіталу та процесу його відтворення;
- проаналізовано існуючі джерела фінансування технічного переозброєння;
- узагальнено основні проблеми, які доводиться вирішувати промисловим підприємствам України в умовах розмежування вітчизняної практики нарахування амортизації;
- визначені засади реформування державної амортизаційної політики в Україні;
- оцінено відомі види податкових пільг з метою виявлення найбільш придатних для застосування в процесі відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Предметом дослідження є методи оптимізації процесів здійснення капіталовкладень в оновлення основних фондів на промислових підприємствах.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання дійсності, системний підхід до вивчення господарських процесів, фундаментальні положення економічної теорії, макро- та мікроекономіки. Багатоаспектність явища, що аналізується, обумовила необхідність комплексного використання у роботі різноманітних методів дослідження: абстрактно-теоретичний, аналізу і синтезу, метод порівняння, метод експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо обґрунтування оптимальних способів відтворення основного капіталу промислових підприємств шляхом оптимізації амортизаційної і податкової політики, що дозволить здійснювати своєчасне розширене відтворення основного капіталу промислових підприємств. Запропоновано:
- врахування оптимального терміну експлуатації основних засобів при нарахуванні фіскальної амортизації шляхом поділу основних фондів на класи за строком експлуатації, що дозволить забезпечити можливість обліку дійсних темпів зношення основних засобів;
- введення в дію інвестиційну податкову пільгу у формі неоподаткованих резервних фондів, що стимулюватиме реінвестування прибутку*.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в тому що, їх впровадження забезпечить пришвидшення темпів відтворення основного капіталу промислових підприємств шляхом оптимізації використання власних інвестиційних ресурсів через удосконалення амортизаційної і податкової політики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Розвиток теоретичних основ інвестування в основні активи.

Основні фонди – це основа процесу виробництва на будь-якому підприємстві: основні фонди приймають безпосередню участь в процесі перетворення предмету труда в готову продукцію, служать для створення нормальних умов здійснення виробничого процесу, а також зберігання і переміщення товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність основних фондів робить неможливим виробництво продукції (робіт, послуг).

Але в умовах ринкових відносин для підприємства важливо не просто забезпечити виробничий процес всіма необхідними основними фондами, але й своєчасно їх оновлювати.

Оцінка ситуації, яка склалася зараз в Україні, показує, що більша частина споруд, техніки і обладнання українських підприємств зношена фізично і застаріла морально і, тому вимагає заміни. За офіційними даними і експертними оцінками більше 50% основних засобів усіх підприємств країни є застарілими. Так, рівень зносу техніки, обладнання, транспортних засобів і інших активів становить 80-90%. Вони вже не забезпечують ефективне і інтенсивне виробництво. А це призводить до великих виробничих витрат. Адже, застосовуючи морально застаріле обладнання, підприємства часто вимушені використовувати морально застарілі технології, які закладені при створенні цієї техніки.

За попередніми розрахунками, проведених Міністерством промисловості України, на сьогодні на оновлення активної частини основних виробничих фондів потрібно 180 млрд. грн., для техніко-технологічного переозброєння та реорганізації технологічно застарілих виробництв ще 45 млрд. грн..

Проведений аналіз літературних джерел виявив відсутність чіткого визначення вченими з економіки терміну «відтворення». Автором запропоновано наступне його визначення: це процес безперервного відшкодування вартості основних фондів або їх оновлення на новій технічній і технологічній основі за рахунок різноманітних джерел фінансування. Схематично процес відтворення основних фондів показаний на рисунку 1.1:


Рисунок 1.1. Схема процесу відтворювання основних фондів на підприємстві. Анімація: 13 кадрів, 5 повторів.

Досвід більшості розвинених країн свідчить, що понад 80% зростання ВВП забезпечуються технологічними нововведеннями, які здійснюються через технічне переозброєння виробництва Таким чином, основою економічного розвитку підприємств, і країни в цілому, є інвестиційна активність виробників спрямована на оновлення технічної бази підприємства. Нині, як ніколи, Україна поставлена перед об’єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності. Інвестиційна та інноваційна діяльність стала тепер вирішальною ланкою всієї економічної політики держави. Без неї не вдасться швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі економічного зростання. Отже, необхідно вирішувати питання організації ефективного процесу відтворення на підприємствах.

Розділ 2. Рекомендації по підвищенню ефективності відтворювальних процесів в Україні.

Важливим фактором активізації інвестиційної діяльності в оновлення основних засобів, є лібералізація їх амортизаційної і податкової політики.

У світовій практиці вирішальна роль здійснення процесу оновлення устаткування належить амортизаційним відрахуванням. Це пояснюється перевагою амортизаційних відрахувань у порівнянні з іншими джерелами інвестицій: при будь-якому фінансовому стані підприємства амортизаційні відрахування мають місце і завжди залишаються у його розпорядженні.

Амортизаційна політика, що проводиться сьогодні в Україні є недосконалою, про що свідчить наявність тенденції до збільшення ступеня зносу основних засобів. Ця проблема пояснюється невирішеністю ряду питань (недостатністю методичного забезпечення, відсутністю практичних напрацювань в Україні), що не дозволяє амортизаційній політики виконувати свої функції.

Так, проаналізувавши визначення поняття «амортизація», можна зробити висновок, що в сучасній економічній літературі немає його єдиного трактування. Одна група вчених вважає, що амортизація – це грошове вираження зносу, друга, - що амортизація – це не що інше, як процес перенесення вартості зносу на собівартість продукції, третя, - що амортизація – це прийом або метод бухгалтерського обліку, а четверта стверджує, що амортизація – це відшкодування грошових коштів підприємства, які воно витратило на придбання чи створення довгострокових активів. Однак майже всі вони погоджуються, що амортизація – це процес поступового списання вартості необоротних активів на витрати підприємства.

Така різниця трактування цього терміну пояснюється тим, що амортизація є складним економічним явищем, яке одночасно включає риси витрат виробництва і джерела коштів, процесу руху вартості і важеля управління відтворенням, відшкодуванням зношених і нагромадження нових засобів праці.

Отже, можна сформулювати, що амортизація являє собою складний економічний механізм, який забезпечує поступове перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію у відповідності з рівнем зносу з метою нагромадження коштів для їх відтворення.

Таким чином, приведене визначення терміну підкреслює, що амортизація, в першу чергу, механізм, значення якого є ширшим ніж значення процесу. І як будь-який механізм, амортизація складається з різноманітних елементів, які мають свої специфічні особливості, призначення та виконують в його складі свої функції. Так, до складових елементів амортизації, відноситься знос, амортизаційні відрахування і амортизаційний фонд, які є пов’язаними сторонами одного явища. Саме ця кореляція пояснює відсутність чіткого трактування терміну «амортизація».

ВИСНОВКИ

Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на процес використання і відтворення основного капіталу промислових підприємств, виявлено, що дані питання потребують поглибленого вивчення й уточнення окремих економічних категорій та термінів у відповідності з вимогами ринкової економіки. Виявлено, що сучасному процесу відтворення притаманні низькі темпи зростання та сповільнення оновлення основного капіталу. Це сприяло зниженню ефективності його використання. Доведено, що на промислових підприємствах необхідно сформувати відповідний механізм, який забезпечить сукупне обґрунтоване використання зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування оновлення основного капіталу.

Аналіз внутрішніх джерел фінансування процесу відтворення основного капіталу довів, що одним з основних джерел є амортизаційні відрахування і прибуток, що обумовило необхідність лібералізації державної податкової політики.

Розроблений і запропонований методичний підхід до визначення раціональної інтенсивності нарахування фіскальної та економічної амортизації базується на розрахуванні оптимального терміну експлуатації основних засобів. Застосування такого підходу дозволить вітчизняним підприємствам здійснити обґрунтований вибір між прискореною та неприскореною системами нарахування амортизації у процесі бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.В. Проблема формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання //Актуальні проблеми економіки. 2005. - № 1(43). – с. 38
2. Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б.. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні/Фінанси України. – 2007. -№7. –с. 72-84.
3. Городянська Л.В. Амортизація: функції, фінансовий механізм управління, концептуальні підходи до розробки загальної методики обліку амортизації / Актуальні проблеми економіки. – 2004. -№2. – с. 57-68.
4. Захарін С.В. Удосконалення державної амортизаційної політики для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності / Проблеми науки. – 2007. -№10. – с. 20-27.
5. Зубцова О.В. Повышение эффективности использования основных фондов [Електронний ресурс] / Портал магистров ДонНТУ, - http://masters.donntu.ru/2001/fem/zubtsova/diss/indexdis/index2.html
6. Кленін О. Амортизація як ресурс збільшення виробничого потенціалу підприємства / Схід. – 2004. -№6. – с. 42-44.
7. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання інвестиційної діяльності промислових підприємств [Текст] // Фінанси України. 2004. -№11. – с. 33.
8. Онишко С.В., Серебрянський Д.М. Особливості реформування амортизаційної політики в Україні // Фінанси України. 2007 – №4. – с.13
9. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів / Актуальні проблеми економіки. – 2007. -№5. – с. 166-171.
10. Пророк Р.В. Система податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної сфер діяльності у промисловості // Проблеми науки . 2006. -№9. – с. 9
11. Ткаченко Л. Амортизаційна політика держави як складова стратегії економічних перетворень: з досвіду США (облікові аспекти) / Економіст. – 2006. -№4. – с. 26-28.
12. Федаш Г.В. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів підприємства [Електронний ресурс] / http://rusnauka.com/2._SND_2007/Economics
13. Фурсов О. Джерела фінансування оновлення основних засобів металургійних і машинобудівних підприємств / Схід. – 2007. -№1. – с. 12-16.