Реферат з теми випускної роботи

Вступ

Реалізація концепції стратегічного управління на підприємстві стосується всіх аспектів його діяльності, проте оскільки інформація – це предмет управлінської праці, а більшість важелів впливу суб'єкта управління на об'єкт мають інформаційний характер, перебудовуваті інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління згідно з вибраними стратегіями потрібне дуже ретельно.

Актуальність теми

Досягнення стратегічної мети інтеграції України до світової співдружності і інтенсифікації участі в сучасних інформаційно технологічних потоках можливо за умов реалізації чіткого плану дій відносно підвищення рівня інноваційного розвитку шляхом комплексного поєднання ефективної державної інноваційної політики і ринкових методів управління, направлених на активізацію інноваційної активності підприємств і нарощування кількісного і якісного складу інноваційного потенціалу. Недосконалість ринкової інфраструктури, застаріла галузева структура виробництва, дефіцит фінансових ресурсів і неефективне законодавство, свідчать про наявність проблем стратегічного управління на макро і мікрорівнях і виступають головними чинниками гальмування інноваційного розвитку вітчизняних підприємств.

Загальнонаукова, теоретична суть інноваційного менеджменту як ефективної складової ієрархічної системи стратегічного управління, знайшла відображення в багатьох дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних авторів: І.Ансоффа, О.С.Віханського, М.В.Володькіної, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, Л.Е.Довганя, П.Друкера, В.Д.Немцова, В.С.Пономаренко, М.Портера, В.П.Семіноженко, А.Стрікленда, А.Томпсона, А.Чендлера, З.Е.Шершньової, О.М.Ястремської та інших. Активно розвивається українська школа стратегічного менеджменту інновацій, до складу якої входять провідні економісти-теоретики і практики: А.В.Гриньов, Б.М.Данилішин, В.Я.Заруба, Ю.Б.Іванов, С.М.Іллященко, Е.В.Крікавський, П.А.Орлов, П.Г.Перерва, А.А.Садеков, А.І.Яковльов та інші.

В той же час деякі проблеми реалізації процесу інноваційного управління, що мають прикладний характер і стосуються оцінювання якості інноваційної діяльності підприємств, залишаються недостатньо дослідженими. Зокрема, потребують подальшого розгляду питання вдосконалення механізму функціонування інноваційного менеджменту як ефективної складової стратегічного управління, визначення рівня інновацийності підприємства і вдосконалення на цій основі існуючих методик оцінювання інвестиційної привабливості.

Необхідність розвитку відповідного теоретично методичного забезпечення цих наукових завдань зумовила вибір теми дослідження і зумовила його актуальність. Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає в розвитку теоретичних основ стратегічного управління інноваційною діяльністю, обгрунтуванні і розробці методичних підходів і практичних рекомендацій, відносно вживання його інструментів українськими підприємствами. Для досягнення мети необхідним є послідовне вирішення таких завдань:

• розкриття суті і визначення ролі стратегічного управління інноваційною діяльністю в розвитку економічних стосунків на сучасному етапі;

• досліджувати особливості інноваційної діяльності на підприємствах України;

• оцінювання основних теоретичних проблем і удосконалення механізму функціонування інноваційного менеджменту в структурі стратегічного управління;

• визначення головних тенденцій розвитку інноваційної діяльності підприємств України;

• визначити ефективність регуляції та стимулювання розвитку інновацій в реальному секторі економиці;

• визначити головні умови формування нової інноваціонної політиці в реальному секторі економиці;

• розробити напрями розвитку стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства;

• удосконалити процедуру оцінювання ефективності стратегічного управління інноваційною діяльністю в реальному секторі економіки України;

• вдосконалення методичного підходу відносно оцінювання інвестиційної привабливості підприємств як інструменту стратегічного управління.

Об'єкт і предмет дослідження

Об'єкт дослідження – це інноваційні процеси в українській економіці. Предмет дослідження – це принципи і методи стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємствах. Методологічні принципи дослідження. Теоретичною базою роботи є об'єктивні закони і фундаментальні положення економічної теорії, теорії інноваційного і стратегічного менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Для досягнення поставленої мети потрібним є використання таких наукових методів:

• теоретичного узагальнення, якісного аналізу і синтезу, системного аналізу, статистичні і графічні методи, методи імітаційного моделювання, і кореляційно регресійного аналізу. Інформаційна база дослідження:

• законодавчі акти Верховної Ради України, статистичні дані Державного комітету статистики України, спеціальна економічна література, матеріали науково-практичних конференцій, довідкові матеріали, публікації періодичних видань.

Наукове і практичне значення роботи

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони дозволятимуть здійснювати стратегічне оцінювання якості інноваційної діяльності підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища і сприятимуть більш обгрунтованому ухваленню управлінських рішень відносно фінансування інновацій.

Можлива апробація

Рисунок 1 Схема позиціонування проекту щодо структур організації (Анімація, 5 кадрів, 10 циклів повтору, вага – 45,1 Кб)

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони дозволятимуть здійснювати стратегічне оцінювання якості інноваційної діяльності підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища і сприятимуть більш обгрунтованому ухваленню управлінських рішень відносно фінансування інновацій.

Основний вміст роботи

Достіженіє стратегічної мети інтеграції України до світової співдружності можливо за умов реалізації чіткого плану дій відносно підвищення рівня інноваційного розвитку. Недосконалість ринкової інфраструктури, застаріла галузева структура виробництва, дефіцит фінансових ресурсів і неефективне законодавство, свідчать про наявність проблем стратегічного управління і виступають головними чинниками гальмування інноваційного розвитку вітчизняних підприємств.Загальнонаукова, теоретична суть інноваційного менеджменту як ефективною складовою ієрархічної системи стратегічного управління, знайшла відображення в багатьох дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних авторів, але деякі проблеми реалізації процесу інноваційного управління, що мають прикладний характер і стосуються оцінювання якості інноваційної діяльності підприємств, залишаються недостатньо дослідженими.

Зокрема, потребує подальшого розгляду питання вдосконалення механізму функціонування інноваційного менеджменту як ефективної складової стратегічного управління. Інноваційні процеси забезпечують здійснення якісних змін у виробничо-господарській діяльності. Результатом інноваційних процесів є новації, а впровадження їх в господарську діяльність визнається нововведенням.Інноваційні процеси беруть початок в певних галузях науки, а завершуються у сфері виробництва, завдяки чому здійснюються прогресивні зміни в економіці. Імпульсами впровадження нововведення на підприємстві служать як суспільні потреби, які випливають з основних цілей народного господарства, так і результати фундаментальних наукових досліджень, прогресивний досвід у галузі технології і організації виробництва, сучасних форм господарювання . До розробки і впровадження інновацій в умовах ринкової економіки спонукає конкуренція. Відставання в інноваційних процесах негативно впливає на ефективність і конкурентоспроможність підприємства і навіть може привести до банкротства. Інноваційні процеси також можна пояснювати як процес накопичення і практичної реалізації нових наукових і технічних знань, як цілісну циклічну систему "наука – техніка – виробництво", яка охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень в умовах практичної підприємницької діяльності протягом певного часу; техніко-економічне, економічне і соціальне старіння, постійна заміна новими, ефективнішими зразками. Всі ці етапи разом є безперервними, діють постійно, що у свою чергу, забезпечує постійний розвиток підприємств.

Основними причинами виникнення і поширення інновацій наступні:

1) конкурентна боротьба: бажання отримати на ринку конкурентні переваги і максимізуваті прибуток;

2) зростаючий попит споживача;

3) зростання технічного потенціалу;

4) пошук вирішення проблем, які виникають в господарській діяльності;

5) потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати частку ринку, слідувати за іншими підприємствами, які упроваджують нову технологію;

6) бажання поліпшити результати в діяльності підприємства;

7) підтримка і забезпечення престижу підприємства;

8) реалізація знань і підвищення престижу підприємства;

9) інтуїтивне уявлення про те, що інновація може поліпшити діяльність підприємства;

10) ради консультантів в будь-який період реорганізації підприємства;

11) наукові відкриття;

12) винахідництво.

Оцінка ситуації, яка склалася у вітчизняній практиці стратегічного управління, показала, що більшість підприємств не приділяють особливої уваги власним інноваційним стратегіям. Економічне зростання в Україні останніми роками відбувалося головним чином без істотних інноваційних досягнень. Тому підвищення рівня інноваційного розвитку повинне реалізовуватися на основі чіткий сформованого плану дій.Чинниками формування стратегічного управління інноваційної діяльністю на підприємстві мають бути: зростання впливу інновацій на показники економічного зростання; зміна структури виробництва у напрямі збільшення частини наукоємкої продукції і сфери ділових послуг; здібність персоналу до прогресу; активізація міжнародної науково-технічної співпраці.

Висновки

За розробку стратегії підприємства відповідають безпосередньо Президент (Генеральний директор) компанії. Віце-президенти по виробництву, маркетингу, фінансам, кадрам, і інші функціональні керівники відповідають за розробку і виконання стратегії в рамках своїх повноважень (маркетингова стратегія, фінансова і так далі). Можуть створюватися спеціальні органи:

1) центри стратегічного аналізу;

2) центри стратегічного планерування

3) центри розвитку. Вони обробляють необхідну інформацію, координують діяльність відділів і служб. Рада директорів відповідає за те, щоб стратегічне управління здійснювалося правильно. Вона офіційно затверджує корпоративний стратегічний план.

Відсутність стратегічного управління виявляється в такий спосіб:

1) організації планують свою діяльність виходячи з того, що зовнішнє середовище не мінятиметься;

2) вироблення програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей;

3) переважають тактичні заходи (наради, звіти і так далі );

4) зменшується частина на ринку, втрачаються конкурентні переваги, що приводить до загибелі фірми.

Особливість процесу реалізації стратегії полягає в тому, що він лише створює базу для досягнення компанією поставленої мети. Незрідка фірми виявляються не в змозі здійснити вибрану стратегію.

Причини: невірно проведені аналіз і зроблені виводи; відбулися непередбачені зміни в зовнішнім середовищу; управління не може належним чином використовувати наявний в компанії потенціал (особливо людський). Основне завдання етапу реалізації створити необхідні передумови для успішного здійснення стратегії.

Іншими словами: провести стратегічні зміни, які підготують організацію до того, щоб упровадити стратегію в життя.

Стратегічний контроль є невід''емной частиною стратегічного планерування. Він дозволяє оцінити можливі відхилення від запланованих показників або від способів досягнення намічених результатів. У завдання керівництва підприємством входить організація стратегічного контролю при тісній взаємодії з відповідними службами маркетингу підприємства. Функція стратегічного контролю належить керівникові підприємства, оскільки він в ринкових умовах є менеджером і повинний контролювати хід виконання поставлених перед підприємством цілей. Він самостійно здійснює оперативний контроль, який включає контроль річних планів, прибутковості (рентабельності і ефективності).

Стратегічний контроль включає оцінку ефективності стратегії підприємства і маркетинговий аудиту або ревізію. Стратегічний контроль повинний здійснюватися на рівні всього підприємства. Маркетинговий аудит являє собою комплексне, системне, неупереджене і регулярне дослідження маркетингового середовища підприємства, його завдань, стратегій і оперативної діяльності, з метою виявлення виникаючих проблем і можливостей, які відкриваються, і видачі рекомендацій відносно плану дій з вдосконалення маркетингової діяльності.

Література

1. Ансофф І. Нова корпоративна стратегія. – СПб.: Пітерком, 1999. – 416 с.

2. Ансофф І. Стратегічне управління. – М.: Економіка, 1989. – 519 с.

3. Віханський О.С. Стратегічне управління. – М.: Гардарика, 1999. – 296 с.

4. Зайцев Л.Г., Соколова М.И. Стратегічний менеджмент: Підручник. – М.: Юрист, 2002. – 416 с.

5. Стратегія підприємства й стратегічний менеджмент: Науч. посібник / Ю.В. Соболєв, В.Л. Дикань, О.Г. Дейнека, Л.О. Позднякова. – X.: ТОВ «Олант», 2002. – 416 с.

6. Баранчеєв В., Стрижов С. Аналіз та оцінка маркетингового потенциалу підприємства // Маркетинг, 1996, №6, С.

7. Tom Perry, Randall Scott, Norman Smallwood. Real-time strategy: improvising team-based planning for a fast changing world. – John Wiley&Sons Inc., USA, 1993.

8. Глинн Дж., Маркова В., Перкинс Д. Стратегія бізнесу. 2-е вип. – Новосибірськ: ИРЭиОПП СО РАН, Canterbury Business School, 1996. – 245 с.

9. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегічнийий менеджмент: курс лекцій. – М.: ИНФРА-М, Новосибірськ, 2000. – 287 с.

10. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С. Стратегічний процес: концепції, проблеми, рішення. – СПб.: Пітер, 2001. – 684 с.

11. James Brian Quinn. Strategies for change: logistical incrementalism. – Homewood, IL, Dow Jones-Irwin, 1980.

12. Хасси Д. Стратегія та планування. – СПб.: Пітер, 2001. – 384 с.

13. Samuel C. Certo, Paul Peter. Strategic management concepts and applications. – IRWIN, USA, 1994.

14. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегичний менеджмент. Мистецтво розробки та реалізації стратегії: Підручник для вузів / Пер. с англ. під ред. Л.Г. Зайцева. – М.: Банки і біржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

15. Боумен К. Основи стратегічного менеджменту / Пер. с англ. під ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М.: Банки і біржи, ЮНИТИ, 1997. – 175 с.

16. Управління организацією: Підр. для вузів / Г.Л. Азоєв, В.П. Баранчеєв, В.Н. Гунин та ін., під ред. А.Г. Поршнєва, Держ. Ун-т упр., 2-е вип. – М.: ИНФРА М, 2000. – 668 с.

17. Забелин П.В. Основи корпоративного управління концернами. – М.: «Видавництво ПРИОР», 1998. – 176 с.

18. Забелін П.В., Моісеєва Н.К. Основи стратегічного управління: Підр. посібник. – М.: Інформаційно-впровадницький центр «Маркетинг», 1998. – 195 с.

19. Попов С.А. Стратегічне управління: 17-модульна програма для менеджерів «Управління розвитком організації». Модуль 4. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 344 с.

20. Тренев Н.Н. Стратегічне управління: Учб. посібник. – М.: ПРИОР, 2000. – 279 с.

21. Соловйов B.C. Стратегічний менеджмент: Підручник. – Ростов-на-Дону: Фенікс, Новосибірськ: Сибірська угода, 2002. – 448 с.

22. Захаров O.I. Розробка стратегій функціонування підприємства в умовах активного впливу зовнішній середи: Автореф. на здоб. наук. степ. к.е.н. – К: Київський міжнародний університет цивільній авіації, 2000. – 21 с.

23. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2001. – 560 с.

24. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Науч. посібник / Киев. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

25. Воронкова А.Э. и др. Підтримка конкурентоздатного потенціалу підприємства. – К.: Техніка, 2000. – 152 с.

26. Володькіна М.В. Стратегічний менеджмент: Учб. посібник. – К.: Знання Прес, 2002. – 149 с.

27. Тищенко А.Н., Головко О.С. Стратегічний менеджмент як концепція управління підприємством // Економіка транспортного комплексу: Зб. наук. праць. – X.: ХНАДУ, 2003, №5, С 90-95.

28. Будзан Б.П. Стратегічний менеджмент: ради керівникам компаній (фирм)//OFFICE, 1999, №11-12, С. 31-34.

29. Люкшинов А.Н. Стратегічний менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 375 с.

30. Економічна стратегія фірми: Навчальний посібник / Под ред. А.П. Градова. – СПб.: Спецлітература, 1999. – 589 с.

31. Максимов В., Качаєв С, Корноушенко Е. Аналіз і управління в нестабільному середовищі // Банківські технології, 1999, №3, С. 34-37.

32. Закон України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266

33. Гринєв В. Ф. Інноваційний менеджмент: Учеб. посібник. 2-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2001. – 152 с.

34. Кокурин Д.И. Інноваційна діяльність. – М.: Екзамен, 2001. – 575 с.

35. Виханський О.С. Стратегічне управління: Підручник. - М.: изд-во МГУ, 1995. - 252с.

36. Виханський О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Підручник, 3-е видання, - М.: Гардарика, 1998. - 528с.

37. Економіка підприємства.:/за ред.С.В.Покропивного.-К.: Вид-во “Хвиля-прес”,1995.-280с.

38. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств:навчальний посібник.-К.:Вища школа, 1992.-191с.

39. Забелин П.В., Моісеєва Н.К. Основи стратегічного управління: Навчальний посібник. - М.: Інформаційний центр «Маркетинг», 1998. - 195с.

40. Захарченко В. Стратегія підприємства в перехідній економіці // Бізнес Информ. - 1998. - №13-14. - с.23.

41. Захарченко В.Формування економічної стратегії підприємства // Бізнес Інформ. - 1998. - №16. - с.42.

42. Кессон Герберт Ньютон. Мистецтво робити і зберігати гроші. Аксіоми бізнесу. Упевненість в собі. - Мн.: ПАРАДОКС, 1995. - 432 с.

43. Мельнікова К., Лідовський Ю., Носков В. Стратегічне планерування діяльності підприємств // Бізнес Інформ. - 1998. - №17-18. - с.109.

44. Мікроекономіка (В. Базилевич, В. Лук'янов, Н. Писаренко, Н.Квіцинська) Під ред. В. Базилевича.-К.: Четверта хвиля, 1997.-248с.

45. Пастухова В. Стратегічний підхід в управлінні підприємством //Економіка України. - 1999. - №5. - с. 84

46. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. - К.: КНЕУ, 1997. - 184с.

47. Пушкарь А., Тридед А. Разработка и реализация стратегии предприятия Бизнес Информ. - 1998г. -№21-22.

48. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегічний менеджмент. Мистецтво розробки і реалізації стратегії: Підручник для вузів. - М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

49. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник. / под ред. Е.С. Стояновой, М.: Изд-во Перспектива, 1997. - 574 с.

50. Економика: Підручник/Під ред. доц. А.С. Булатова.-М.: Видавництво БЕК, 1996.-632с.

51. http://www.management.com.ua/strategy/str083.html
    Managment.Com Стратегічне управління: мистецтво завоювання можливостей

---

Про автора

---

Логическое "И" Логическое "ИЛИ"     Без учета регистра С учетом регистра

---

Статистика	Реклама