Источник: Современные тенденции менеджмента в Украине: правовые и экономические аспекты — 2009 / Материалы IV межвузовской студенческой конференции молодих учених і студентів. - Донецк, ДонНТУ — 2009, с. 96-97.
Основна ціль підприємства в умовах ринкової економіки – це забезпечення конкурентноздатності товарів та послуг. Конкурентний потенціал підприємства – це потенційна можливість підприємства розробляти, виробляти, реалізовувати конкурентноздатну продукцію.
Система управління конкурентним потенціалом підприємства включає оцінку стану й ефективності використання накопиченого потенціалу й формування конкурентного потенціалу. Для цілей управління потенційними можливостями підприємства необхідно мати надійний інструментарій їх оцінки й формування.
Оцінка має проводитися по всій системі потенціалу підприємства, який складається, з наступних елементів: інноваційний, виробничий, фінансово-економічний, науково-технічний, трудовий, ринковий потенціали, потенціал організаційної структури управління та потенціал відтворення.
Треба зауважити, що на даний момент існує багато методичних підходів до оцінки потенціалу підприємства, проте більшість з них мають лише теоретичну основу, тому їх досить важко застосувати на практиці. Якщо практика визначення таких складових потенціалу підприємства, як виробничий, фінансово-економічний, науково-технічний, трудовий потенціали та потенціал відтворення існує давно, у першу чергу у вигляді техніко-економічного обґрунтування діяльності підприємств. То необхідність і методичні підходи до визначення таких складових потенціалу підприємства як інноваційний, трудовий, ринковий потенціали та потенціал організаційної структури управління було обґрунтовано порівняно недавно.
Підприємство слід розглядати перш за все, як певну систему управління, із цього випливає необхідність активізації значення потенціалу управління (або потенціалу системи управління) підприємством у структурі його економічного потенціалу.
Потенціал управління підприємством розглядається як структурний елемент його економічного потенціалу, до якого входить кадровий потенціал, організаційний потенціал і організаційний клімат. При цьому під кадровим потенціалом розуміються знання й навички кадрів управління, а під останніми двома складовими відповідно ставлення до змін, перспективність мислення, організаційні цілі; відкритість мислення, готовність до ризику, бачення факторів успіху.
На рівні підприємства доцільно розглядати потенціал системи управління організацією, який містить дві складові: потенціал управління (потенціал керівного складу організації) і потенціал організаційного персоналу (крім керівного складу). Такий підхід пояснюється нерозривною єдністю зазначених двох елементів організаційної системи управління, важливістю вивчення та оцінки взаємозв’язків між ними. Зокрема, традиційне дослідження управління організацією як сукупності соціально-психологічних, адміністративно-правових і економічних методів неможливе без детального вивчення прямих і зворотних зв’язків між менеджерами та персоналом організації. У цьому сенсі економічний потенціал підприємства можна розглядати як підпорядкований його управлінському потенціалу.
Крім того, потенціал системи управління організацією в структурі економічного потенціалу останньої слід розглядати як головний його компонент. Інші складові економічного потенціалу підприємства (інформаційний, фінансовий, інноваційний, матеріально-технічний, технологічний потенціал і т.ін.) є в такому випадку підлеглими категоріями відносно категорії «потенціал системи управління організацією», оскільки виконують ролі об’єктів управління.
Принципово процес управління характеризується двома основними складовими: керуючою системою й об’єктом управління. З огляду на ці процеси, зрозуміло, що це стосується й відповідних потенціалів організації. Компонент «управління», у свою чергу, виконує роль суб’єкта в системі управління підприємством.
При цьому важливим напрямком економічних досліджень є також розробка адекватного існуючим ринковим умовам апарату оцінки ринкової діяльності підприємств.
Сучасна ринкова теорія оперує різноманітними економічними прийомами, моделями, алгоритмами та методами при плануванні й організації підприємницької діяльності. Разом з тим в практиці вітчизняних фірм застосовується незначна частка сучасного економічного інструментарію, що можна пояснити не лише відсутністю адаптації до українських умов, але й низькою кваліфікацією керівників багатьох підприємств.
Це пояснюється тим, що сучасна методологія ринкової діяльності зараз знаходиться в стадії становлення, а більшість категорій і понять ще не апробовані практикою і науковим співтовариством.
Введення категорії ринкового потенціалу та його складових обумовлена необхідністю розробки апарату оцінки застосування сучасних економічних підходів в діяльності підприємств. Оперативна кількісна оцінка ринкового потенціалу дозволить виявити приховані резерви в розвитку підприємств і, відповідно, збільшити віддачу від більш обґрунтованого застосування економічного інструментарію.
Необхідність вивчення ринкового потенціалу полягає у максимізації можливостей використання підприємством всіх передових розробок в галузі маркетингу. Для розуміння конкретного змісту ринкового потенціалу доцільно застосувати проблемно-аналітичний підхід - запропонувати ієрархічну структуру складових потенціалу.