Дни теории и практики инвестирования 2007", 27-28 март 2008 г., ДонНТУ, Донецк.
Дослідження розвитку ринкових відносин в сучасних умовах господарювання виявляє безліч взаємозалежних проблемних явищ у діяльності підприємств. Перед усім це стосується незадовільних результатів виробничо-фінансової діяльності значної кількості суб'єктів господарювання. Успішне вирішення зазначених проблем ґрунтується на розробці ефективних механізмів стратегічного управління, що спроможне забезпечити стійкий розвиток. Тому актуальності набувають питання формування стратегій інвестиційного забезпечення процесів розширеного відтворення для забезпечення задовільного рівня конкурентоспроможності підприємства на ринку.
Слід зазначити, що вирішенню завдань розвитку підприємства приділено увагу в працях таких вчених - економістів, як О.В.Раєвнєва, В.А. Гончарука, В.А. Лосева, A.C. Воронова, Г.С.Вєчканова, С.Н. Глазьєва, І.П. Богомоловой, Т.Л. Бєзрукової, А.І Хорєва, З.А. Уткіна, В.М. Баутіна, А.Н. Полозова, В.А. Медведєва, С.А. Леонтьєва та інших. Однак в цих працях пропонується лише перелік стратегій діяльності суб'єктів без чітких рекомендацій щодо інвестиційного забезпечення процесів розвитку. Тому метою даної роботи є уточнення сутності стратегій інвестиційного забезпечення розвитку підприємства та розкриття їх різновидів в сучасних умовах господарювання. Можливість підвищення соціально - економічної ефективності діяльності підприємств в значній мірі визначається стратегічними орієнтирами, перш за все, націленістю керівництва підприємства на процеси розвитку. Для реалізації стратегічних дій потрібні інвестиції, які представляють згідно із діючим вітчизняним законодавством усі види майнових та інших цінностей, спрямованих в об'єкти підприємницької діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Метою кожного підприємства є розвиток, забезпечення якого зумовлюється наявністю обґрунтованих стратегій. Для здійснення кожної стратегії підприємства необхідні інвестиції. Можливість їх залучення обумовлюється рівнем майбутніх результатів, що визначається розробкою, оцінкою та вибором найбільш ефективних шляхів інвестування капіталу. Враховуючи можливість отримання різних результатів інвестиційного забезпечення процесів розвитку на підприємстві всі стратегії підприємства можна умовно розділити за наступними ознаками.
1.Інноваційна стратегія дозволяє визначити політику промислового підприємства в області проведення фундаментальних чи прикладних досліджень і реалізації їхніх результатів у практичної діяльності з метою відновлення асортименту продукції, що випускається, підвищення її якості, конкурентноздатності, дизайну й екологічної безпеки, освоєння нових видів продукції, нових конструкційних матеріалів і технологій. Інноваційна стратегія підприємства повинна також передбачати порядок взаємодії структурних одиниць із зовнішніми структурами, наприклад з технопарками, науково-технічними інкубаторами, науковими центрами і т.ін. Розробка ц стратегії вкрай актуальна для українських підприємств, оскільки вони можуть реалізувати на практиці наявні в країні "високі технології", без яких неможливий перехід економіки країни на якісно новий рівень. В даний час у світовій практиці в стратегії великих форм господарювання нововведення є найважливішим засобом забезпечення стабільності господарського функціонування, економічного росту і конкурентноздатності як у традиційних, так і в нових, наукомістких галузях. Уповільнення інноваційного процесу може істотно вплинути на ефективність і конкурентноздатність економіки, причому набагато відчутніше, ніж інфляція, рецесія, уповільнення темпів росту основного капіталу, сировинна проблема й інші економічні труднощі. Внесок НТП у забезпечення економічного росту за існуючими оцінками перевищує внесок-двох других-основних факторів виробництва - праці і капіталу. Інновації неминуче ведуть до зміни сформованої структури попиту та пропозиції на світовому ринку, що дає шанс на успіх одним виробникам і може надовго, якщо не назавжди, порушити виробничий процес інших забезпечення економічного росту за існуючими оцінками перевищує внесок-двох других-основних факторів виробництва - праці і капіталу. Інновації неминуче ведуть до зміни сформованої структури попиту та пропозиції на світовому ринку, що дає шанс на успіх одним виробникам і може надовго, якщо не назавжди, порушити виробничий процес інших.
2.Маркетингова стратегія припускає вироблення ділової політики підприємства в проведенні маркетингових досліджень, процедури збору, обробки й аналізу маркетингової інформації, розробки комплексу маркетингу і реалізації маркетингових заходів.
3.Адаптаційна стратегія підприємства - відносно новий вид стратегії, що базується на результатах досліджень в області адаптації підприємств. Ця стратегія припускає рішення широкого кола питань. Як відомо, під адаптацією розуміється процес цілеспрямованої зміни параметрів, структури і властивостей будь-якого об'єкта у відповідь на зміни, що відбуваються, як у зовнішнім середовищі діяльності об'єкта, так і усередині нього. Зовнішнє середовище діяльності підприємств нестабільні, піддана частим змінам різноманітного масштабу - від незначних до носять глобальний характер. Будь-яке підприємство, у тому числі і велике, повинне бути готове до змін у зовнішнім середовищі. Ця готовність виявляється, зокрема , у наявності адаптаційної стратегії, а також організаційного механізму її реалізації - комплексу технічних, організаційних, інформаційних, правових і управлінських структурних мір, що забезпечують оперативну перебудову діяльності всіх структурних одиниць, а також внесення відповідних змін у приватні і стратегії підприємства, що забезпечують.
Таким чином, розробка зазначених стратегій дозволить підприємству більш обґрунтовано вибрати напрямки інвестування процесів розвитку для стабілізації та підвищення результативності господарської діяльності. У подальшому необхідно розробляти відповідні економіко-математичні моделі, які описуватимуть взаємозв'язок між рівнем інвестиційної активності підприємства та показниками його розвитку.
1. Петров А.Н. Стратегическое планирование развития предприятия: учебное пособие.-СПб.:Изд-во СПбУЭФ,1993
2. Стратегическое планирование развития предприятия: Учеьное пособие для вузов/ В.И. Ляско. – М.: 2005,-288 с.
3. О.В. Раєвнєва. Управління розвитком підприємства, Харків, 2006. – 356 с.
© 2009 Заворотнєва О.Ю.