Источник: "http://www.nbuv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp96/knp96_33-37.pdf
Постановка проблеми. Формування ринкової економіки в України істотно вплинуло на умови діяльності підприємств: змінилася форма власності, методи та принципи державного регулювання, посилилася міжнародна конкуренція. В сформованих умовах бізнесу традиційні методи управління підприємством мало підходять у швидкозмінному конкурентному середовищі на зовнішньому та внутрішньому ринках. Оптимальним процесом, який направлений на виживання й стабільне функціонування підприємства в подібних умовах є розвиток. У зв’язку з цим розвиток є важливою умовою ефективності життєдіяльності вітчизняних підприємства в конкурентній боротьбі на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Складність проблем розвитку підприємства, не в достатньому ступені дослідження економічної сутності розвитку, на виділення його видових проявів на рівні підприємства обумовлює актуальність даної роботи.
Аналіз останніх досліджень та публікації. Проблема розвитку підприємства досліджується в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме: Афанасьєва Н.В. [1], Раєвнєвої О.В. [16], Василенко В.О. [4], Пономаренко В.С. [15], Тридіда О.М. [15], Кизима М.О. [15], Пушкаря О.І. [23], Богатирьова І.О. [3], Кононенко І.В. [8], Масленікової Н.П. [11] та ін.
Незважаючи на велику кількість наукових праць та значні досягнення в області обґрунтування теоретичних основ розвитку підприємства однак на сьогодні сутність, класифікація видових проявів на рівні підприємства чітко не визначені.
Мета роботи – дослідження економічної сутності розвитку підприємства та виділення його видових проявів на рівні підприємства.
Виклад основного матеріалу. В економічній теорії склалося декілька основних концепцій підприємства, які описують його виникнення, діяльність і ліквідацію під певним кутом зору, з акцентом на ті або інші особливості досліджуваного об'єкта [17, 24]. Аналіз сутності підприємства дозволяє констатувати, що підприємству в найбільшій мірі властиві характерні риси організації як соціально–економічної системи, таким чином в рамках дослідження логічним є розуміння підприємства як синонім організації.
Кожна соціально–економічна система має дві рушійні сили – бажання вижити (зберегти себе, мати визначену стабільність) і прагнення розвиватися (самоудосконалюватися) [11, с. 6].
Виссема Х. указує, що на зміну старої парадигми: "Спочатку збереження, потім розвиток" прийшла нова парадигма "Збереження через розвиток", тому що якщо постійно займатися самозбереженням, не звертаючи увагу на навколишнє середовище і покладатися на власне суб'єктивне сприйняття, може відбутися саморуйнування соціально-економічної системи [11, с. 6].
В науковому світі існує декілька поглядів на сутність терміну «розвиток». Розвиток розглядається розвиток як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не всяку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв’язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей [19, с. 453]. Розвиток – філософська категорія,що виражає процес руху, зміну цілісних систем. До найбільш характерних рис даного процесу відносяться: виникнення якісне нового об'єкта (чи його стану), спрямованість, необоротність, закономірність, єдність кількісних і якісних змін, взаємозв'язок прогресу і регресу, суперечливість, спіралевидність форми (циклічність), розгортання в часі [18, с. 65]. Цього підходу дотримуються Гапоненко О.Л., Пакрухин А.П. «розвиток – рух уперед, формування нових рис, становлення нових структурних характеристик об'єкта, його еволюцію, поліпшення, удосконалювання, прогрес, а також ріст і розширення» [5, с. 11]; Маслеченков Ю.С. розглядає розвиток як перехід від одного якісного стану до іншого [12, с. 419]. Деякі вітчизняні вчені теж дотримуються цього підходу. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. вважають, що розвиток – це в першу чергу зміна, рух [7, с.120]. Забродська Л.Д. трактує, що «розвиток можна визначити як просування від простого до більш складного та ефективного» [6, с.42].
Філософська наука визначає, що на відміну від явищ руху, зміни, що можуть викликатися дією і зовнішніх по відношенню до об'єкта сил, розвиток являє собою саморух об'єкта – іманентний процес, джерело якого укладено у самому об'єкті, що розвивається. Розвиток виникає в результаті протиріч, боротьби нового і старого, боротьби "суперечливих, взаємовиключних, протилежних тенденцій", властивим об'єктам "природи", їхнього подолання, перетворення в нові протиріччя. "Розвиток є "боротьба" протилежностей" [19, с. 454]. Сучасна філософія визначає, що даний процес є саморозвитком (саморухом), оскільки основним джерелом розвитку виступають внутрішні протиріччя [18, с.65]. Цієї думки дотримується Гвішиані Д.М., який розглядає розвиток як "систему протиріч, систему якісно різних етапів, щаблів, систему оборотних і необоротних процесів, систему поступального росту й внутрішньої цілісності розвитку"[23, с.37].
Згідно іншого підходу розвиток – необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін: оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної схеми функцій); відсутність закономірності характерно для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерної для розвитку єдиної, внутрішньої взаємозалежної лінії. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформації або зникнення його елементів і зв'язків). Здатність до розвитку становить одну із загальних властивостей матерії й свідомості [20, с. 561].
Цієї думки дотримується Фролова І.Т. яка розглядає розвиток як закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів [21, с. 379]; Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. під розвитком розуміють процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого [14, с. 643]. Значну увагу теоретичному висвітленню розглядуваної проблематиці стосовно даного підходу приділяють російські вчені. Коротков Е.М. розглядає розвиток як «сукупність змін, що ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища [9, с. 296]. Смирнов Е.А. визначає розвиток як незворотні, спрямовані, закономірні зміни матерії та свідомості [17, с. 174].
Істотну характеристику процесів розвитку становить час: по-перше, всякий розвиток здійснюється в реальному часі, по-друге, тільки часовий фактор виявляє спрямованість розвитку [20, с. 561]. Разом з тим поняття "хід часу" не тотожне поняттю "процес розвитку", оскільки розвиток того чи іншого об'єкта є функцією не об'єктивного ходу часу як такого, але життєдіяльності самого об'єкта [19, с. 454]. У зв’язку з цим Кононенко І.В. трактує «розвиток – це беззворотна, направлена, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об’єктів, що здійснюються протягом часу» [8, с.6]
Процес розвитку характеризується великою розмаїтістю конкретних видів і форм. Масленікова Н.П., Бєляєв А.А., Коротков Е.М., Смирнов Е.А. Афанасьєв Н.В., Рогожин В.Д., Рудика В.І. виділяють дві форми розвитку: еволюційну і революційну. Еволюційна характеризується поступовими кількісними і якісними змінами, а революційна – стрибкоподібним переходом від одного стану системи до іншого. Також виділяють прогресивний і регресивний розвиток. Прогресивний розвиток – зміна якості системи від нижчого до вищого чи менш зробленого до більш зробленого. Регресивна зміна системи припускає зниження якісного рівня, деградацію організації, падіння її якісних і кількісних характеристик [2; 1, с. 27; 11, с. 6; 17, с. 174].
Розвиток буває або екстенсивним, тобто проявом і збільшенням уже маючого, або інтенсивним, тобто виникненням якісно нових форм. З іншої сторони, розвиток буває або екзогенним, тобто несправжнім розвитком, обумовленим тільки з зовні, навколишнім світом, або ендогенним, тобто дійсним розвитком, джерело якого знаходиться усередині самого що розвивається. Відрізняють також індивідуальний розвиток, розвиток якої-небудь окремої істоти, від загального розвитку [20, с. 382].
Забродська Л.Д. розрізняє три форми розвитку: ринковий розвиток, відображає процес розширення кола споживачів, клієнтури; організаційний розвиток, відображає процес розвитку індивідуума, груп, сфер відповідальності, систем управління, ініціатив тощо; діловий розвиток – це спрямування ресурсів туди, де вони мають забезпечити максимальну конкурентоспроможність протягом максимально великого терміну часу [6, с. 42].
Афанасьєва Н.В., Рогожин В.Д., Рудика В.И. виділяють три головних напрямків розвитку: збільшенням масштабів споживання економічних ресурсів – кількісний аспект; зміни в складі елементів і їхніх комбінацій – структурний аспект; зрушення в споживчих характеристиках елементів, у їхній індивідуальній і інтегральній корисності – якісний аспект [1, с.27].
Богатирьов І.В. [3, с. 6–7] запропонував більш комплексну класифікацію видових проявів розвитку на рівні підприємства за такими ознаками:
1.За масштабом змін у соціально-економічній системі підприємства: загально-корпоративний чи внутрі- шньо-корпоративний (локальний) розвиток.
2.За якістю змін у соціально-економічній системі підприємства: прогресивний чи регресивний розвиток.
3. Залежно від об’єкту змін у соціально-економічній системі підприємства: організаційний, техніко–технологічний, соціальний, економічний розвиток.
4. Залежно від характеру змін: спрямований, циклічний, спіральний розвиток.
5. Залежно від типу тренду: лінійний чи нелінійний розвиток.
6. Залежно від динаміки змін у соціально-економічній системі підприємства: рівномірний розвиток (еволюційний), нерівномірний розвиток (революційний).
7. За природою ключового критерію: абсолютний чи відносний розвиток.
8. Залежно від рівня невизначеності процесів: прогнозований (достовірний) чи випадковий розвиток.
9. Залежно від основи змін у соціально-економічній системі підприємства: екстенсивний (кількісний ) чи інтенсивний (якісний) розвиток.
10. Залежно від можливості управління змінами: керований чи спонтанний розвиток.
11. Залежно від корпоративної стратегії: адаптивний, реактивний чи випереджаючий (превентивний) роз- виток.
12. Залежно від складності змін у соціально-економічній системі підприємства: елементний, інтегральний чи системний розвиток.
13. Залежно від мети змін: простий чи розширений розвиток .
У даній класифікації видових проявів розвитку на рівні підприємства не приділяється увага середовищу та часовому аспекту виникнення розвитку. У зв’язку з цим, класифікацію Богатирьова І.В. пропонуємо доповнити видами проявів розвитку на рівні підприємства.
Висновки. Проведене дослідження сутності «розвиток підприємства» з позицій поглядів різник науковців дає можливість зробити висновок, що не існує єдиної думки стосовно визначення даного поняття, тому на сучасному етапі вимагають уточнення та розкриття. На підставі аналізу можна запропонувати наступне визначення розвиток підприємства: розвиток підприємства – процес сукупних змін у соціально–економічній системі підприємства, який направлений на його перехід в новий якісно-кількісний стан у часі під впливом факторів внутрішнього й зовнішнього середовища. В роботі доповнена класифікація Богатирьова І.В. видових проявів розвитку на рівні підприємства, яка докладніше розкриває економічну сутність розвитку на рівні підприємства та дає можливість більш ефективно їм управляти.
Література
1. Афанасьев Н.В., Рогожин В.Д., Рудыка В.И. Управление развитием предприятия: Монография. – Х.: Издательский Дом «ИНЖЭК», 2003. – 184 с.
2. Беляев А.А., Коротков Э.М. Системология организации. – М.: ИНФРА–М, 2000. – 182 с.
3. Богатирьов І.О. Управління розвитком підприємства (за матеріалами малих підприємств меблевої про- мисловості України): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Європейський ун–т фінансів, інформа- ційних систем, менеджменту і бізнесу. – К., 2004. – 22 с.
4. Василенко В.А. Организационно–циклическая и структурно-функциональная модели развития органи- зации // Культура народов Причерноморья. – С. 100–107.
5. Гапоненко А.Л. Стратегическое управление: учеб. Для вузов, обучающихся по специальности 061100 «Менеджмент организаций» / А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин. – 2-е изд., стер. – М.: Издательство ОМЕГА–Л, 2006. – 464 с.
6. Забродська Л.Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії: Навч. посібник для студ. екон. спец. – Ха- рків: Консул, 2004. – 208 с.
7. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Людини і світ. Навчальний посібник. – К.: Київ: Киів.нац.торг.-екон. ун–т, 2003. – 283 с.
8. Кононенко І.В. Управління розвитком підприємства: Навч. посібник. – Х. : НТУ "ХПІ", 2001. – 134с.
9. Коротков Э.М. Концепция менеджмента. – М.: Дека, 1997. – 304 с.
10. Крынская Л.И. Системный подход к построению модели развития регионов // Культура народов При- черноморья. – 2004. – N55, Т.3. – С. 96–101.
11. Масленикова Н.П. Управление развитием организации. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. – 304 с.
12. Маслеченков Ю.С. Технология и организация работы банка: теория и практика. – М.: Дека, 1998. – 432 с.
13. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1994. – 680 с.
14. Ожегов М.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка / Русская академия наук. – М.: Азбуковник, 1998. – 944 с.
15. Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Монографія. – Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003. – 328 с.
16. Раєвнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія, механізми, моделі: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 496 с.
17. Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 375 с.
18. Современная философия: Словарь хрестоматия. Ростов– на–Дону, Феникс,, 1995. – 511 с.
19. Философская энциклопедия. Т.4 «Наука–логики» – Сигети. Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М.: «Советская энциклопедия», 1967. – 592 с.
20. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов – М.: Сов. – Энциклопедия, 1983. – 840 с.
21. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 6–е изд., перераб. И доп. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
22. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА–М, 2000. – 576 с.
23. Финансовые механизмы стратегического управления развитием предприятия. /Ю.А. Путятин, А.И. Пушкарь, А.Н. Тридед. – Харьков: Основа, 1999. – 488 с.
24. Федорова Н.Н. Организационная структура управления предприятием: Учеб. пособие. – М.: ТК Велби, 2003. – 256 с.
25. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрямки дослідження //Економіка України. – 2005. – №1. – С. 36–42.